Основними нормативно-правовими актами, що регулюють пенсійне забезпечення в Україні, є Конституція України, Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Закони України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та “Про недержавне пенсійне забезпечення” (два останні вступили в дію з 2004 року). Згідно зазначеного закону система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів: • перший рівень – солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі солідарна система, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом; • другий рівень – накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі – накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат та оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених цим законом. • третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян-роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: • громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли пенсійного віку, визнані інвалідами у встановленому законом порядку; • особи, яким була призначена пенсія (крім соціальних пенсій), за умови, що вони не отримують пенсій з інших джерел.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Пенсійне забезпечення» з дисципліни «Основи правознавства»
