Усиновлення – це прийняття усиновителем у свою родину особи на правах сина чи дочки, здійснене на підставі судового рішення. Усиновленою може бути неповнолітня дитина, а у виняткових — повнолітня особа, що не має матері, батька або позбавлена їхнього піклування. Усиновителем може бути повнолітня дієздатна особа, старша від усиновленої не менше ніж на 15 років (при усиновленні повнолітньої особи — на 18 років). Не має права бути усиновителем особа, позбавлена батьківських прав, що зловживає спиртними напоями чи наркотичними речовинами, не має постійного місця проживання і постійного доходу. Громадяни України, що бажають усиновити дитину, беруться на облік відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування, а іноземні громадяни —Центром усиновлення дітей. Категорично заборонена посередницька і комерційна діяльність з усиновлення дітей. Переважне право на усиновлення має громадянин України: - в сім'ї якого виховується дитина; - який усиновляє кількох дітей, які є братами, сестрами; - який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновляється; - який є родичем дитини; - переважне право на усиновлення дитини має подружжя. 3 моменту здійснення усиновлення припиняються всі права й обов'язки між батьками та родичами за походженням особи, яку усиновили, а виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між усиновлювачем та усиновленою ним особою.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Усиновлення» з дисципліни «Основи правознавства»
