Законом передбачено можливість виконання заповіту, згідно з яким заповідач може доручити виконання заповіту фізичній особі з повною цивільною дієздатністю або юридичній особі (виконавцю заповіту). Спадкоємці мають право подати позов про усунення виконавця заповіту, призначеного заповідачем, від виконання ним своїх повноважень, якщо він не може забезпечити виконання волі заповідача. Спадкоємці мають право обрати виконавця заповіту або його може бути призначено судом чи нотаріусом. Особа може бути призначена виконавцем заповіту лише за її згодою. Виконавець заповіту зобов'язаний: 1) ужити заходів щодо охорони спадщини; 2) ужити заходів щодо повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів і кредиторів про відкриття спадщини; 3) вимагати від боржників спадкодавця виконання ними своїх зобов'язань; 4) управляти спадщиною; 5) забезпечити одержання кожним із спадкоємців частини спадщини, яка визначена у заповіті; 6) забезпечити одержання частки у спадщині особами, що мають право на обов'язкову частку у спадщині; 7) забезпечити виконання спадкоємцями дій, до яких вони були зобов'язані заповітом. Повноваження виконавця заповіту посвідчуються документом, що видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини, і тривають до повного здійснення волі спадкодавця, що виражена у заповіті. Виконавець заповіту, незалежно від того, ким його було призначено, має право відмовитися від здійснення своїх повноважень. Спадкоємець, що прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо у складі спадщини є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють його державну реєстрацію. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, установлених законом.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Виконання заповіту. Оформлення права на спадщину» з дисципліни «Основи правознавства»
