Уведена в дію з 1 квітня 1890 р. (обнародувана 11 лютого 1889 р.) Конституція Японії складалася із 7 розділів, які об'єднували 76 статей. Згідно з нею, органами державної влади в Японії були імператор, Кабінет Міністрів, Таємна рада та двопалатний Парламент. Уся повнота влади в країні належала імператорові, особа якого проголошувалася священною та недоторканною, а правляча імператорська династія - вічною. Він був главою держави: здійснював законодавчу владу (разом із Парламентом), затверджував закони, приписував їх виконання; скликав, відкривав і закривав Парламент, а в разі потреби відстрочував його засідання та розпускав Палату депутатів; призначав і звільняв усіх посадовців, був верховним командувачем армії та флоту, оголошував війну, укладав мир, надавав дворянство, чини, ордени тощо. Парламент складався з двох палат: Палати перів (призначені імператором на сім років члени його родини, носії дворянських титулів, інші особи) та Палати депутатів (обиралася народом на чотири роки, віковий ценз — 25 років, майновий ценз — сплата прямих податків у розмірі 15 ієн). Формою роботи Парламенту були щорічні сесії тривалістю в три місяці.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Конституція Японії 1889 р.» з дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн»
