У 1679р. в період реставрації Стюартів англійський Парламент прийняв закон, який став важливою складовою частиною некодифіко-ваної британської конституції. За першими його словами він увійшов в історію як НаЬеаз согрих аііі. Він врегулював і остаточно ив давно відомі англійському праву правила арешту та притягнення обвинувачених до суду. Документ відображав намагання англійської буржуазії захистити свої інтереси від абсолютистського свавілля. Згідно з ним: • судді були зобов'язані (за скаргою особи, що вважала свій арешт або арешт будь-якої іншої людини незаконним) вимагати негайного судової перевірки законності арешту чи судового розгляду справи; • ув'язнення обвинуваченого могло здійснюватися тільки після пред'явлення наказу зі вказівкою про підстави арешту; • у разі затримки судового розслідування закон передбачав можли вість звільнення заарештованого під заставу (це положення не поширювалося на боржників, а на практиці ним, хоч і мали право, не могли скористатися незаможні люди); • заборонялося незаконне ув'язнення "за морями", тобто не законне заслання до колоній. Текст документа містив багато застережень, які практично ігнорували інтереси народних мас і свідчили про вузькокласовий характер акта. Уряду надавалося право призупиняти дію цього Закону, що й використовували панівні класи, коли виникала загроза їхньому пануванню. Та, попри все, НаЬеаз согриз акї, як і Велика Хартія вольностей та Петиція про права, заклав міцний фундамент захисту особистих прав англійських підданих.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НаЬеаз согриз аісі» з дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн»
