В Англії визнавалися три основні форми феодальної власності на землю: 1) вільно відчужувані пожалувані землі; 2) заповідні землі, власники яких не могли відчужувати свої маєтки, та передавання останніх за заповітом не дозволялося; 3) умовне довічне володіння, котре у разі смерті власника пере ходило не до його спадкоємця, а до сеньйора. Був відомий інститут довічної власності (коли власник нерухомості на певних умовах передавав її у володіння й управління іншій особі, що повинна була сумлінно управляти цим майном в інтересах третьої особи). Зобов'язальне право визнавало різні види договорів (купівлі-продажу, міни, дарування, позики тощо), які поділялися на формальні 76 (укладалися з дотриманням установленої процедури) та неформальні (прості). "Загальне право" передбачало й надавало захист тільки формальним договорам. Що стосується простих договорів, то вони захищалися лише "правом справедливості". Сімейне право перебувало під сильним упливом церкви. Відносини, пов'язані зі шлюбом і сім'єю, регулювалися нормами канонічного права. Заборонялися розлучення, позашлюбні зносини, шлюби між близькими родичами. Шлюбний вік був дуже низьким. Жінка повністю підпорядковувалася чоловікові. Вона, зокрема, не мала права самостійно укладати договори та робити заповіти. У спадковому праві панував майорат - передання в спадок земельної власності старшому синові. Зазвичай, дійсним вважалося лише спадкування за законом. У кримінальному праві існувала тричленна класифікація злочинів. Найтяжчим злочином вважався "тризн" - зрада, це могла бути "велика зрада" (повстання проти короля чи надання допомоги ворогам короля, замах на короля, королеву, їхнього старшого сина, вбивство канцлера, скарбника або королівського судді, підробка великої чи малої королівської печатки, грошей) та "мала зрада" (вбивство слугою свого пана, вбивство дружиною чоловіка). Далі йшла "фелонія"—тяжкі кримінальні злочини проти особи (вбивство, зґвалтування) чи власності. Третім видом був "місдимінор" (проступки) - дрібні злочини, що стосувалися лише приватних осіб і не зачіпали інтересів корони. За зраду для чоловіків призначали страту через повішення або розривання на частини, а для жінок - спалювання. Норми кримінального права були спрямовані, передовсім, проти простого люду, використовувалися для примушування розореного селянина прийняти умови роботи за наймом, котрі йому нав'язували. Проявом такої спрямованості кримінального права було, так зване, криваве законодавство.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Основні риси права середньовічної Англії» з дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн»
