Загальна характеристика Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»
Серед законодавчих актів, що регулюють відносини в зовнішньоекономічній сфері, безперечно, основним є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. Незважаючи на зміни, які вносилися до нього, він не втратив зна-чення і в нинішніх умовах. Справді, за 10 років існування цього Закону зміни до нього вносилися більш як 20 законами України і торкнулися 15 із 39 його статей. Змінювалися не лише статті, а й їх частини. Загальна кількість таких змін становить понад 70. Звичайно, дбаючи про стабільність законодавства і знаючи про важливість цього, особливо у сфері зовнішньоекономічної діяльності, слід усвідомлювати, що нестабільність економічної ситуації, створення нової законодавчої бази в державі та інші об’єктивні фактори вимагають подібного роду змін. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» склада-ється із 7 розділів, у яких об’єднано 39 статей, а саме: розділ І («Загальні положення») включає статті 1—6, розділ ІІ («Регулю-вання зовнішньоекономічної діяльності») — статті 7—23, розділ ІІІ («Спеціальні правові режими зовнішньоекономічної діяльності») — статті 24, 25, розділ ІV («Економічні відносини України з іншими державами та міжнародними міжурядовими організаціями») — статті 26, 27, розділ V («Захист прав і законних інтересів держави та інших суб’єктів зовнішньоекономічної і господарської діяль-ності України») — статті 28—31, розділ VІ («Відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності») — статті 32—37, розділ VІІ («Порядок розгляду спорів у зовнішньоекономічній діяльності») — статті 38—39. Подаючи загальну характеристику зазначеного Закону, важ-ливо наголосити, що в ньому закріплюються визначення термі-нів, які використовуються в цьому законодавчому акті. До таких термінів належать: «валютні кошти», «господарська діяльність», «демпінг», «експорт (експорт товарів)», «експорт (імпорт) капі-талу», «зовнішньоекономічна діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт)», «імпорт (імпорт товарів)», «іноземна валю-та», «іноземні інвестиції», «іноземні суб’єкти господарської дія-льності», різні «квоти» та «ліцензії», «спільні підприємства» та ін. Закон визначає принципи зовнішньоекономічної діяльності. Зокрема, в ньому зазначено, що суб’єкти господарської діяль-ності України та іноземні суб’єкти господарської діяльності, здійснюючи зовнішньоекономічну діяльність, керуються таки-ми принципами: • принципом суверенітету народу України у здійсненні зо-внішньоекономічної діяльності, що полягає у: — виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території Украї-ни, керуючись законами, що діють на території України; — обов’язку України неухильно виконувати всі договори і зо-бов’язання України в галузі міжнародних економічних відносин; • принципом свободи зовнішньоекономічного підприєм-ництва, що полягає у: — праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності доброві-льно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки; — праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійсню-вати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними за-конами України; — обов’язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономіч-ної діяльності порядку, встановленого законами України; — виключному праві власності суб’єктів зовнішньоекономіч-ної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності; • принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у: — рівності перед законом усіх суб’єктів зовнішньоекономіч-ної діяльності незалежно від форм власності, в тому числі держа-ви, під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності; — забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб’єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; — неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб’єктів, крім випадків, передбачених цим Законом; • принципом верховенства закону, що полягає у: — регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки зако-нами України; — забороні застосування підзаконних актів та актів управлін-ня місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України; • принципом захисту інтересів суб’єктів зовнішньоеконо-мічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава: — забезпечує рівний захист інтересів усіх суб’єктів зовніш-ньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України; — здійснює рівний захист усіх суб’єктів зовнішньоекономіч-ної діяльності України за межами України згідно з нормами між-народного права; — здійснює захист державних інтересів України як на її терито-рії, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов під-писаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права; • принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів. До суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності належать: — фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і діє-здатність згідно з законами України і постійно проживають на території України; — юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об’єднання всіх видів, в тому числі акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торгові доми, посередницькі та консультаційні фі-рми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації та ін.), у тому числі юридичні особи, май-но та/або капітал яких перебуває повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності; — об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здій-снювати господарську діяльність; — структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської дія-льності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України; — спільні підприємства за участі суб’єктів господарської дія-льності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнахо-дження на території України; — інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені зако-нами України. У Законі чітко визначені види зовнішньоекономічної діяльно-сті, а саме: — експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили; — надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності Украї-ни послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, кон-сультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, бро-керських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних та інших, що прямо і ви-ключно не заборонені законами України; надання вищезазначе-них послуг іноземними суб’єктами господарської діяльності суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності України; — наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб’єктами господар-ської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комер-ційній основі; — міжнародні фінансові операції та операції з цінними папе-рами у випадках, передбачених законами України; — кредитні та розрахункові операції між суб’єктами зовніш-ньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарсь-кої діяльності; створення суб’єктами зовнішньоекономічної дія-льності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб’єктами господарської діяль-ності зазначених установ на території України у випадках, перед-бачених законами України; — спільна підприємницька діяльність між суб’єктами зовніш-ньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних ви-дів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами; — підприємницька діяльність на території України, пов’язана з наданням ліцензій, патентів, «ноу-хау», торговельних марок та інших нематеріальних об’єктів власності з боку іноземних суб’єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб’єктів зов-нішньоекономічної діяльності за межами України; — організація та здійснення діяльності у сфері проведення ви-ставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участі суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту в передбачених законами України випадках; — товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побу-дована на формах зустрічної торгівлі між суб’єктами зовнішньо-економічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності; — орендні, в тому числі лізингові, операції між суб’єктами зо-внішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами госпо-дарської діяльності; — операції з придбання, продажу та обміну валюти на валют-них аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валют-ному ринку; — роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іно-земними суб’єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами; — інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо й у виключній формі законами України. Велике значення у Законі надається питанням, пов’язаним з укладанням договорів (контрактів) суб’єктами зовнішньоекономіч-ної діяльності. Насамперед він містить положення про те, що суб’єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (конт-ракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів Украї-ни з урахуванням міжнародних договорів України. Суб’єкти зовні-шньоекономічної діяльності, складаючи текст зовнішньоекономіч-ного договору (контракту), мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організа-цій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі Законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним дого-вором України чи законом. Повноваження представника на укла-дення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випли-вати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповнова-женим на це належним чином, вважаються діями цього іноземно-го суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності. Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої орга-нізації, за винятком випадків, передбачених законами України. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України. Форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом міс-ця її укладання. Угода, яку укладено за кордоном, не може бути визнана недійсною внаслідок недодержання форми, якщо дотри-мано вимоги законів України. Форма угод з приводу будівель та іншого нерухомого майна, розташованого на території України, визначається законами України. Права та обов’язки сторін зовнішньоекономічної угоди вста-новлюються правом місця її укладання, якщо сторони не погоди-ли інше. Місце укладення угоди визначається законами України. Права та обов’язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) установлюються правом країни, обраної сторонами під час укладення договору (контракту) або в результаті подаль-шого погодження. У разі відсутності погодження між сторонами щодо права, яке має застосовуватись до зовнішньоекономічних договорів (конт-рактів), застосовується право країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка є: — продавцем — у договорі купівлі-продажу; — наймодавцем — у договорі майнового найму; — ліцензіаром — у ліцензійному договорі про використання виключних або аналогічних прав; — охоронцем — у договорі зберігання; — комітентом (консигнантом) — у договорі комісії (консигнації); — довірителем — у договорі доручення; — перевізником — у договорі перевезення; — експедитором — у договорі транспортно-експедиторського обслуговування; — страхувачем — у договорі страхування; — кредитором — у договорі кредитування; — дарувальником — у договорі дарування; — поручителем — у договорі поруки; — заставником — у договорі застави. До зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про вироб-ниче співробітництво, спеціалізацію і кооперування, виконання будівельно-монтажних робіт застосовується право країни, де здійснюється така діяльність або створюються передбачені дого-вором (контрактом) результати, якщо сторони не погодили інше. До зовнішньоекономічного договору (контракту) про створення спільного підприємства застосовується право країни, на території якої спільне підприємство створюється й офіційно реєструється. До зовнішньоекономічного договору (контракту), укладеного на аукціоні, в результаті конкурсу або на біржі, застосовується право країни, на території якої проводиться аукціон, конкурс або знаходиться біржа. До прав і обов’язків за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), не зазначеними в ст. 6, застосовується право краї-ни, де заснована чи має місце проживання або основне місце дія-льності сторона, яка здійснює виконання такого договору (конт-ракту), що має вирішальне значення для його змісту. Під час приймання виконання за зовнішньоекономічним дого-вором (контрактом) береться до уваги право місця проведення такого приймання, оскільки сторони не погодили інше. Товарообмінні (бартерні) операції суб’єктів зовнішньоеконо-мічної діяльності, що здійснюються без розрахунків через банки, підлягають ліцензуванню Міністерством економіки України у порядку, встановленому ст. 16 цього Закону.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Загальна характеристика Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»» з дисципліни «Міжнародне економічне право»
