Порядок укладання Україною міжнародних економічних договорів України
Участь України у міжнародних відносинах взагалі і відносинах економічного характеру зокрема обумовила необхідність правового врегулювання порядку укладання, виконання і денонсації міжнародних договорів, де вона виступає одним із суб’єктів міжнародного права. У зв’язку з цим Верховна Рада України 22 грудня 1993 р. прийняла Закон України «Про міжнародні договори України». За роки незалежності Україна як суб’єкт міжнародних відносин, напрацювала відповідний досвід стосовно використання міжнародних договорів у практиці міжнародного співробітництва. Це вимагало перегляду змісту зазначеного вище закону від 22 грудня 1993 р. і внесення до нього відповідних змін. Тому 26 грудня 2002 р. була прийнята Верховною Радою України нова редакція Закону України «Про міжнародні договори України». У цьому законі вміщено чимало нових положень, спрямованих на вдосконалення використання міжнародних договорів за участі України. Цей закон має універсальний характер. Його положення ви-значають загальний порядок укладання і виконання міжнародних договорів незалежно від їх характеру (політичний, економічний тощо) і застосовуються до всіх міжнародних договорів України. Отже, зазначений Закон є правовою основою укладення міжна-родних економічних договорів. Значення нової редакції цього Закону насамперед полягає в тому, що в ст. 2 його дано тлумачення досить суттєвих термінів, які використовуються у міжнародно-правовій договірній практи-ці. У ньому вони вживаються у такому значенні: • міжнародний договір України — укладений у письмовій фо-рмі з іноземною державою або іншим суб’єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від то-го, міститься договір в одному чи кількох пов’язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (до-говір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо); • укладання міжнародного договору України — дії щодо під-готовки тексту міжнародного договору, його прийняття, встанов-лення його автентичності, підписання міжнародного договору та надання згоди на його обов’язковість для України; • повноваження — документ, яким одній або кільком особам у встановленому цим Законом порядку доручено представляти Україну з метою підготовки тексту міжнародного договору, його прийняття, встановлення його автентичності, підписання міжна-родного договору та, у випадках, передбачених міжнародним до-говором, надання згоди на його обов’язковість для України; • ратифікація, затвердження, прийняття, приєднання — за-лежно від конкретного випадку форма надання згоди України на обов’язковість для неї міжнародного договору; • заява — односторонній акт, яким сторони міжнародного дого-вору висловлюють своє тлумачення або розуміння його повнова-жень і з якого для них не випливають міжнародно-правові наслідки; • застереження — одностороння письмова заява, зроблена при підписанні, ратифікації, затвердженні, прийнятті міжнарод-ного договору або приєднанні до нього, якою висловлюється ба-жання виключити або змінити юридичну дію певних положень договору щодо їх застосування до України; • міжнародна організація — міжнародна міжурядова організація; • сторона — держава, інший суб’єкт міжнародного права, які погодились на обов’язковість для них договору і для яких договір є чинним; • депозитарій — держава, міжнародна організація або її головна виконавча посадова особа, якій здається на зберігання оригі-нал міжнародного договору і яка виконує стосовно цього догово-ру функції, передбачені міжнародним правом; • припинення дії — втрата міжнародним договором своєї сили за умов, визначених самим міжнародним договором, або за во-льовим рішенням сторін (денонсація, вихід з договору); • зупинення дії — перерва дії міжнародного договору протя-гом певного проміжку часу. Закон також дає визначення міждержавних, міжурядових та міжвідомчих договорів. Згідно з його ст. 3 до міждержавних міжнародних договорів України належать: а) політичні, мирні, територіальні і такі, що стосуються дер-жавних кордонів, розмежування виключної (морської) економіч-ної зони і континентального шельфу України; б) що стосуються прав, свобод та обов’язків людини і громадянина; в) про участь України в міждержавних союзах та інших міждер-жавних об’єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки; г) про військову допомогу та направлення підрозділів Зброй-них сил України до інших держав чи допуску підрозділів зброй-них сил іноземних держав на територію України, умови їх тимча-сового перебування, у тому числі терміни виведення, фінансово-економічні, екологічні та інші наслідки і компенсації; д) про використання території та природних ресурсів України; е) яким за згодою сторін надається міждержавний характер. До міжурядових договорів України відносять міжнародні до-говори України з економічних, торговельних, науково-технічних, гуманітарних та інших питань, віднесених до відання Кабінету Міністрів України. Під відомчими розглядають міжнародні договори України з питань, віднесених до відання міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
Пропозиції щодо укладання міждержавних та міжурядових договорів подаються Президентові України або Кабінету Мініст-рів України. Пропозиції щодо укладання міжнародних договорів України подаються Міністерством закордонних справ України. Інші міністерства та центральні органи виконавчої влади, а також Верховний суд України, Національний банк України, Генеральна прокуратура України подають пропозиції щодо укладення між-народних договорів України разом з Міністерством закордонних справ України. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, об-ласні державні адміністрації подають пропозиції щодо укладення міжнародних договорів України через Міністерство закордонних справ України, інший центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого належать питання, які пропонуються для вре-гулювання міжнародним договором. У пропозиціях обґрунтовується необхідність укладення між-народного договору, визначаються можливі політичні, правові, соціально-економічні, фінансові, гуманітарні та інші наслідки йо-го укладення, вказуються суб’єкти виконання міжнародного до-говору, пропонується склад делегації чи представник України для ведення переговорів, прийняття тексту міжнародного договору чи встановлення його автентичності. До них додається проект міжнародного договору та у разі необхідності проект рекоменда-цій делегації чи представникові України. Уряд України розглядає внесені пропозиції і не пізніше як у десятиденний термін подає їх разом з відповідними висновками Президентові України, а щодо договорів, які укладаються від імені Уряду України, приймає рі-шення про укладення такого договору. Пропозиції щодо укладення міжнародних договорів України можуть подаватися Автономною Республікою Крим в особі її вищих органів законодавчої і виконавчої влади. Що стосується пропозицій про укладення міжнародних договорів України, які встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться у законодавстві України, то вони подаються до Уряду України за погодженням з Міністерством юстиції України. Важливе значення при укладанні міжнародних договорів, зок-рема і міжнародних договорів економічного характеру, має пи-тання про те, хто приймає рішення про проведення і підписання таких договорів, які і хто має повноваження стосовно цієї справи. Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про міжнародні догово-ри України» рішення про проведення переговорів і про підписан-ня міжнародних договорів України приймаються: а) щодо міждержавних договорів — Президентом України; б) щодо міжурядових договорів — Кабінетом Міністрів України; в) щодо міжвідомчих договорів — у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно зі ст. 6 Закону ведення переговорів щодо підготовки тексту міжнародного договору, його прийняття, встановлення його автентичності або підписання міжнародного договору України здійснюються лише уповноваженими на те особами. Так, Прези-дент України, Прем’єр-Міністр України і Міністр закордонних справ України мають право вести переговори і підписувати між-народні договори України без спеціальних повноважень. Крім того, глава дипломатичного представництва України в іноземній державі або глава представництва України при міжнародній ор-ганізації також має право вести без спеціальних повноважень пе-реговори про укладення міжнародного договору, підготовку тексту міжнародного договору та його прийняття з державою акредитації або в рамках відповідної міжнародної організації. Повноваження на ведення переговорів і підписання міжнарод-них договорів України надаються: а) щодо міждержавних дого-ворів — Президентом України; б) щодо міжурядових догово-рів — Кабінетом Міністрів України; в) щодо міжвідомчих дого-ворів — у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Делегація чи представник України, наділені відповідними по-вноваженнями, зобов’язані вести переговори чи здійснювати інші дії відповідно до наданих їм повноважень та директив. Делегація чи представник України подають відповідно Президентові України або Кабінету Міністрів України звіт про виконання директив. Звіт повинен містити погоджені з Міністерством закордонних справ України висновки та пропозиції щодо наступних дій з укладання міжнародного договору. У практиці міжнародного співробітництва між державами широко використовується практика ратифікації міжнародних договорів, яка теж потребує свого правового урегулювання як на міждержавному рівні, так і в межах відповідної країни. У нашій країні питання ратифікації міжнародних договорів урегульовано Законом України «Про міжнародні договори України». Відповід-но до ст. 9 цього Закону ратифікація міжнародних договорів України здійснюється прийняттям закону про ратифікацію, не-від’ємною частиною якого є текст міжнародного договору. На підставі підписаного та офіційно оприлюдненого Президентом України закону Голова Верховної Ради України підписує ратифі-каційну грамоту, яка засвідчується підписом міністра закордон-них справ України, якщо договором передбачено обмін такими грамотами. Як свідчить зміст Закону, ратифікації підлягають найбільш важливі міжнародні договори України: а) політичні (про дружбу, взаємну допомогу і співпрацю, про нейтралітет), територіальні, мирні; б) договори, що стосуються прав, свобод та обов’язків людини і громадянина; в) загальноекономічні (про економічне та науково-технічне співробітництво); з загальних фінансових питань, з питань одер-жання Україною від іноземних держав і міжнародних фінансових організацій позик, надання Україною позик і економічної допо-моги іноземним державам та міжнародним організаціям; г) про участь у міждержавних союзах та інших міждержавних об’єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки; д) про військову допомогу та стосовно направлення континге-нту Збройних Сил України до іншої країни чи допуску збройних сил іноземних держав на територію України; е) про історичне та культурне надбання народу України; є) договори, виконання яких обумовлює зміну чинних чи ухвалення нових законів України; ж) інші міжнародні договори, ратифікація яких передбачена законом чи самим міжнародним договором. Отже, загальноекономічні міжнародні договори, договори про участь у міждержавних об’єднаннях (організаціях), зокрема і в міжнародних економічних організаціях, є предметом ратифікації. Пропозиції щодо ратифікації міжнародного договору України (згідно зі ст. 9) подаються Міністерством закордонних справ Украї-ни протягом шести місяців з дня його підписання: а) стосовно міждержавних договорів — Президентові України; б) стосовно міжурядових договорів — Кабінету Міністрів України. Пропозиції щодо ратифікації міжнародного договору України включають такі документи: а) подання Президентові України або Кабінету Міністрів України; б) проект подання Верховній Раді України, в якому визнача-ється кандидатура доповідача законопроекту на пленарному засі-данні Верховної Ради України; в) проект закону про ратифікацію міжнародного договору України; г) текст міжнародного договору українською мовою та мовою оригіналу; д) довідку про погодження проекту закону заінтересованими мі-ністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади; е) супровідну записку, в якій обґрунтовується доцільність укладення міжнародного договору України; є) фінансово-економічне обґрунтування та (у разі подання пропозицій щодо ратифікації міжнародного договору України, реалізація якого потребує матеріальних чи інших витрат за раху-нок Державного бюджету України, бюджету Автономної Респуб-ліки Крим чи місцевих бюджетів) пропозиції щодо покриття ви-трат відповідних бюджетів; ж) порівняльну таблицю — в разі подання пропозицій щодо ратифікації міжнародного договору України, виконання якого потребує прийняття нових або внесення змін до чинних законів України або яким вносяться зміни до іншого міжнародного дого-вору України; з) електронні версії текстів документів. Підготовка пропозицій щодо ратифікації міжнародних дого-ворів України здійснюється міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, визначеним відповідальним за укла-дання міжнародного договору України. Міністерство або інший центральний орган виконавчої влади готує пропозиції щодо ра-тифікації міжнародного договору України і подає їх Міністерству закордонних справ України протягом двох місяців з дня його підписання. Міністерство закордонних справ України подає за-значені пропозиції Президентові України або Кабінету Міністрів України. Президент України або Кабінет Міністрів України розгляда-ють пропозиції щодо ратифікації міжнародного договору Украї-ни і приймають рішення про внесення на розгляд Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи проекту закону про ратифікацію міжнародного договору України. Якщо на ратифікацію подається міжнародний договір, вико-нання якого потребує прийняття нових або внесення змін до чин-них законів України, проекти таких законів подаються на розгляд Верховній Раді України разом з проектом закону про ратифіка-цію і приймаються одночасно. Державні органи на вимогу Верховної Ради України або її ко-мітетів надають додаткову інформацію, що стосується проекту закону про ратифікацію міжнародного договору України. Верховна Рада України розглядає внесений Президентом України або Кабінетом Міністрів України проект закону про ра-тифікацію міжнародного договору і приймає відповідне рішення. Закон визначає порядок вирішення питань, пов’язаних із затвердженням міжнародних договорів України, які не потребують рати-фікації. Воно здійснюється Президентом України відповідно до ст. 12 Закону у формі указу і поширюється на міждержавні договори та міжурядові договори, якщо такі договори встановлюють інші пра-вила, ніж ті, що містяться в актах Президента України. Пропозиції щодо затвердження міжнародних договорів пода-ються Міністерством закордонних справ України Президентові України або Кабінету Міністрів України. Щодо затвердження міжнародних договорів України міжвідо-мчого характеру, то воно провадиться в порядку, що визначаєть-ся Урядом України. Україна, як і будь-яка інша держава, може прийняти рішення про приєднання до міжнародних договорів або їх прийняття. Та-ке рішення ухвалюється згідно зі ст. 13: а) щодо договорів, які потребують ратифікації, — у формі за-кону України про приєднання до міжнародного договору або за-кону України про прийняття міжнародного договору, не-від’ємною частиною яких є текст міжнародного договору; б) щодо міждержавних договорів, які не потребують ратифі-кації, — Президентом України у формі указу; в) щодо міжурядових договорів, які не підлягають ратифіка-ції, — Кабінетом Міністрів України у формі постанови. Рішення про приєднання до міжнародних договорів міжвідом-чого характеру або їх прийняття ухвалюються в порядку, що ви-значається Урядом України.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Порядок укладання Україною міжнародних економічних договорів України» з дисципліни «Міжнародне економічне право»
