Міжнародно-правовий механізм регулювання співробітництва в галузі сільського господарства
Відомо, що продукція сільського господарства не лише задовольняє потреби людей у продуктах харчування, а й є важли-вою сировиною для промислового виробництва (цукрові буряки використовують для виробництва цукру; зерно пшениці та жи-та — борошна, спирту; насіння соняшнику — олії; овочі та фрук-ти — для різноманітних консервів та ін.). Причому продукція сільського господарства не лише задовольняє національні суспі-льні потреби, а й експортується (імпортується) на взаємовигідних засадах в інші країни, тобто вона є предметом міжнародних, між-державних економічних відносин. Це пов’язано як із необхідніс-тю реалізації надлишку сільськогосподарської продукції, так і з існуючими суспільними потребами на продукцію, яка не виро-щується через кліматичні умови або з інших причин у тій чи ін-шій країні. Так, країни Європи імпортують з інших країн світу каву, какао, ананаси, банани тощо. Відповідна сільськогосподар-ська продукція експортується і з європейських країн. Практично держави всіх континентів тією чи іншою мірою всту-пають у міжнародні економічні відносини, пов’язані із обміном продукцією сільського господарства. Сприяння розвитку цих відно-син, удосконаленню їх міжнародно-правового регулювання — завдання ряду міжнародних економічних організацій. Так, практично всі регіональні економічні комісії Економічної і соціальної ради ООН через свої відповідні структурні підрозділи займаються пи-таннями організації міжнародного співробітництва в галузі сільсь-кого господарства. Ці функції, наприклад, в Економічній комісії для Європи покладені на її Комітет з питань сільського господарства. Однією з міжнародних, міжурядових спеціалізованих органі-зацій ООН, яка відає питаннями міжнародного співробітництва у галузі сільського господарства, є Продовольча і сільськогоспо-дарська організація ООН (ФАО). Вона створена у 1945 р. До складу ФАО нині входить понад 174 країни світу й одна міжна-родна організація — Європейський Союз. Відповідно до свого Статуту основними її цілями є: підвищення продуктивності сіль-ського господарства і покращення умов життя сільського насе-лення; поліпшення харчування і підвищення життєвого рівня на-селення; вивчення світового продовольчого становища і кон’юнктури на світовому ринку важливих продовольчих товарів; розроблення для країн-учасниць рекомендацій у галузі виробни-цтва і збуту різних видів сільськогосподарської продукції; надан-ня технічної допомоги країнам-членам, сприяння науковим до-слідженням у галузі сільського господарства; визначення політики щодо міжурядових угод з окремих сільськогосподарсь-ких товарів. Ця організація є однією з провідних установ у системі ООН з пи-тань розвитку сільського господарства. Вищий її орган — Конференція, яка збирається один раз у два роки для визначення загальних напрямів політики, програми дій і бюджету організації. У період між сесіями Конференції керівництво діяльністю ФАО здійснює Рада, в обов’язки якої входить складання оглядів про стан світового сільського господарства, координація роботи міжурядових органі-зацій з товарних питань, пов’язаних з виробництвом, споживанням і розподілом продовольчих і сільськогосподарських продуктів. Становище з продовольством у світі, що характеризується останнім часом його гострим дефіцитом у країнах, що розвива-ються, підвищенням цін на нього, спричиняє голод у ряді країн. На Всесвітній продовольчій конференції, що відбулась у Римі (1974 р.), зазначалося, що кількість тих, хто голодує, недоїдає, збільшу-ється. Вона досягла 550 млн осіб. Ураховуючи таку ситуацію, Кон-ференція закликала заснувати Всесвітню продовольчу Раду (ВПР), яка і була створена у грудні 1974 р. Вона є вищим орга-ном ООН з проблем продовольства та інших суміжних питань. До інших міжнародних конференцій з актуальних проблем, про-ведених цією організацією, належать Всесвітня конференція з аграрної реформи і розвитку сільських районів (1979 р.), Всесвітня кон-ференція з розвитку і раціонального використання рибних ресурсів (1974 р.), Міжнародна конференція з питань харчування (1994 р.) та ін. ВПР розглядає важливі проблеми, пов’язані з продовольством у світі, і розробляє певні рекомендації. У процесі своєї діяльності во-на тісно співробітничає з Продовольчою і сільськогосподарською організацією ООН, Міжнародним фондом сільськогосподарського розвитку та іншими організаціями системи ООН. На сесіях ВПР у Пекіні (1987 р.), Нікосії (1988 р.) і Єгипті (1989 р.) були вироблені пропозиції, спрямовані на зупинення тенденції до посилення голоду. Крім цього, зазначеною Радою були здійснені й інші реальні кроки в цьому напрямі. Зокрема, вона ві-діграла значну роль у створенні Міжнародного фонду сільськогосподарського розвитку, сприяла розробленню концепцій націона-льних продовольчих стратегій і створенню механізму продовольчих кредитів у Міжнародному валютному фонді. За її участю у 1980 р. був створений Міжнародний надзвичайний продовольчий резерв. Ця організація розробила немало й інших важливих захо-дів, спрямованих на вирішення продовольчих проблем. Відчутну роль в організації міжнародного співробітництва з метою збільшення виробництва продуктів харчування та вирі-шення інших питань відіграє Міжнародний фонд сільськогоспо-дарського розвитку (ІФАД) — міжнародна спеціалізована уста-нова ООН, створена у 1976 р. Основною метою фонду є мобілізація коштів для збільшення виробництва і поліпшення харчування груп населення з низькими доходами. Як відомо, 20 % населення Африки, Азії і Латинської Америки страждають від голоду. З метою збільшення виробництва продуктів харчування ІФАД надає на пільгових умовах кредити. Нині він підтримує 75 % проек-тів, а решту фінансує разом із Всесвітнім банком, Міжнародною асоціацією розвитку і різними банками розвитку (Африканським, Азіатським, Міжамериканським та Ісламським). Кредити ІФАД ви-даються під проекти, пов’язані зі здійсненням контролю над водни-ми ресурсами, комплексним розвитком сільських районів. Вони ви-даються також дрібним фермерам під розвиток тваринництва, поставку і розподіл добрив. Слід зазначити, що допомога ІФАД на-дається лише державам — його членам, яких налічується понад 160. Вищим органом цього Фонду є Рада керуючих, до якої вхо-дять представники всіх держав-членів. Поточні питання вирішу-ються Виконавчою радою. Відповідні функції щодо міжнародного сільськогосподарсько-го співробітництва виконують Міжнародна асоціація з контролю якості насіння, Міжафриканське бюро з ґрунтів і економіки сіль-ського господарства, Міжнародна комісія з перероблення сільсь-когосподарських продуктів, Міжнародне бюро з виноградарства і виновиробництва, Міжнародний комітет з чаю та деякі інші. Основним засобом правового регулювання міжнародного співробітництва у галузі сільського господарства є двосторонні договори (угоди).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Міжнародно-правовий механізм регулювання співробітництва в галузі сільського господарства» з дисципліни «Міжнародне економічне право»
