Міжнародно-правовий механізм регулювання співробітництва в галузі промисловості
Аналіз діяльності будь-якої галузі промисловості країн світу дає підстави зробити висновок про те, що на сьогодні немає країни, яка б більшою чи меншою мірою не була пов’язана в межах про-мислового співробітництва з іншими країнами. І це цілком зрозуміло. Адже за нинішніх умов міжнародного поділу праці практично неможливо здійснювати розвиток промислового виробництва, окремих великих підприємств та об’єднань без використання переваг міжнародного співробітництва. А це обумовлює необхідність розвитку міжнародних економічних відносини у галузі промисловості, що, у свою чергу, потребує і певного правового регулювання цих відносин. Як відомо, таке регулювання здійснюється переважно за допомогою міжнародно-правових актів, міжнародних договорів та інших засобів. Одним із важливих міжнародно-правових актів, що регулює відносини у цій галузі, є Заключний акт Наради з безпеки і спів-робітництва у Європі, який, як уже зазначалося, був прийнятий 1 серпня 1975 р. (Гельсінкі). У ньому, зокрема, відзначалося, що промислове співробітництво, яке ґрунтується на економічних ін-тересах, може створити стійкі зв’язки, зміцнюючи тим самим до-вгострокове економічне співробітництво в цілому, прискорюючи економічний розвиток усіх, хто бере участь у такому співробіт-ництві. Отже, була підкреслена не лише важливість, а й економі-чна необхідність і доцільність міжнародного промислового спів-робітництва. У Заключному акті наголошувалося, що держави-учасниці, визнаючи необхідність розвитку торгівлі і сприяння поширенню нових форм промислового співробітництва, будуть відносно доб-розичливі до укладення у відповідних випадках спеціальних дво-сторонніх угод з різних питань, які становлять взаємний інтерес як у галузі торгівлі, так і промислового співробітництва. Значну роль у розвитку міжнародних економічних відносин відіграє Організація ООН з промислового розвитку (ЮНІДО) — міжнародна, спеціалізована міжурядова організація. Вона ство-рена відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 1965 р. для сприяння прискоренню індустріалізації країн, що визволилися від колоніалізму і стали на шлях самостій-ного розвитку. До складу ЮНІДО входять країни — члени ООН (біля 170 держав), її спеціалізовані установи. Основними напрямами діяльності ЮНІДО є: участь в індуст-ріалізації країн, що розвиваються, насамперед в індустріалізації країн Африки; сприяння впровадженню у країнах, що розви- ваються, сучасних методів виробництва, програмування й управ-ління, а також поширення технічної інформації, раціональне ви-користання природних ресурсів, підготовка національних кадрів, залучення фінансових коштів для конкретних промислових прое-ктів; здійснення багатосторонньої технічної допомоги країнам, що розвиваються, через надання матеріальних і фінансових ре-сурсів у вигляді промислового устаткування, інженерно-консультаційних послуг та технологій, а також організації міжнародних торгів на розташування замовлень у цих країнах; сприяння роз-витку міжнародного промислового співробітництва через пере-дання інформації про технології, виконання цілеспрямованих оперативних досліджень та довгострокових науково-дослідних програм із різних аспектів індустріалізації; надання технічної до-помоги в будівництві промислових об’єктів шляхом використан-ня експертів, консультантів; надання консультативної допомоги через проведення конференцій, нарад і зустрічей представників промисловості, профспілок, споживачів. У рамках цієї Міжнародної організації реалізуються досить важливі програми. До них слід віднести такі: «Десятиріччя про-мислового розвитку Африки 1993—2002 рр.», Регіональна про-грама співробітництва з метою промислового розвитку країн Ла-тинської Америки і Карибського басейну, Програма індустріалізації 47 найменш розвинутих країн та ін. Вищим органом ЮНІДО є Генеральна конференція, яка склика-ється один раз у чотири роки. Керівний постійно діючий робочий орган — Рада з промислового розвитку у складі представників 45 держав, яка обирається на три роки Генеральною конференцією. Засідання цієї Ради проводяться один раз на рік. Допоміжним орга-ном Ради є Постійний комітет, який скликається два рази на рік. Адміністрацію ЮНІДО очолює секретаріат на чолі з генера-льним директором, який обирається за рекомендацією Ради Ге-неральною конференцією строком на чотири роки. Штаб-квартира секретаріату розташована у Відні (Австрія). ЮНІДО докладає чимало зусиль для становлення і розвитку міжнародного економічного права. Одним із прикладів цього є прийняття у 1975 р. Лімської декларації і Плану дій, в яких закріплено право кожної держави вільно здійснювати свій суверенітет і постійний контроль над власними природними ресурсами й усією економічною діяльністю. Причому жодна держава, як зазначено у цих документах, не може зазнавати якого-небудь економічного, політичного або іншого тиску, який би перешкоджав здійсненню цього невід’ємного права. Як відомо, дане положення є основою змісту одного зі спеціальних принципів міжнародного економіч-ного права. У Лімській декларації висловлені вимоги до промислово роз-винутих країн, з тим щоб вони враховували інтереси молодих держав у справі індустріалізації. Важливого значення набула діяльність ЮНІДО, пов’язана з переданням передової промислової технології країнам, що розви-ваються. У 1981 р. спеціально організовано Інформаційний банк з промислової технології, основним завданням якого є створення умов для ознайомлення молодих держав з останніми досягнен-нями науки і техніки. Важливе місце у системі правового регулювання міжнарод-них відносин у галузі промисловості відіграють акти, які при-ймаються міжнародними економічними організаціями. Як уже зазначалося, до цих організацій належать Конференція з торгівлі і розвитку, Комітет з промислового розвитку Економічної і соціальної ради ООН, регіональні комісії Економічної і соціа-льної ради ООН та ін. Ці міжнародні організації, крім розгля-нутих вище напрямів їхньої діяльності, чимало уваги приділя-ють і питанням організації міжнародного промислового співробітництва. Так, Комітет з промислового розвитку Економічної і соціальної ради ООН проводить консультації з питань прискорення промислового розвитку країн, розробляє робочі програми щодо індустріалізації та підготовки рекомен-дацій щодо їх подальшого розроблення, проводить досліджен-ня і семінари з питань найефективнішого застосування проми-слових методів виробництва в країнах, що розвиваються, та виконує деякі інші функції. Одним із інструментів регулювання міжнародних відносин у галузі промислового співробітництва є двосторонні договори та угоди.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Міжнародно-правовий механізм регулювання співробітництва в галузі промисловості» з дисципліни «Міжнародне економічне право»
