Правове регулювання міжнародних залізничних перевезень
Ефективність економічного співробітництва між краї-нами багато в чому залежить і від рівня розвитку залізничного транспорту, який покликаний забезпечувати перевезення ванта-жів і пасажирів з однієї країни в іншу. Міжнародні залізничні перевезення регулюються спеціальною багатосторонньою конвенцією, яка була підписана в Берні у 1924 р. Колишній Радянський Союз не був учасником цієї конвенції, а міжнародні залізничні перевезення здійснював на основі окремих двосторонніх конвенцій, укладених з деякими сусідніми держа-вами у 1927 р. Крім того, в 1951 р. у Будапешті практично всі країни — члени Ради Економічної Взаємодопомоги на конферен-ції представників залізниць підписали Угоду про міжнародне за-лізничне вантажне сполучення. Важливе значення для організації залізничних перевезень у межах держав СНД має угода про координаційні органи залізни-чного транспорту, якою було створено спеціальний орган — Раду з залізничного транспорту, яка складається з глав адміністрацій і органів управління залізничним транспортом. Основним її за-вданням є координація роботи залізничного транспорту. Під час укладання двосторонніх і багатосторонніх угод на пе-ревезення вантажів і пасажирів, як правило, дотримуються пев-них загальних, стандартних умов. Приймаючи вантаж для міжнародних перевезень, застосову-ють правила залізниці країни-відправника, але з урахуванням правил, які діють у країні, до якої надсилається вантаж. Усе це дістає своє закріплення у відповідних двосторонніх або багато-сторонніх міжнародних угодах. В угодах обумовлюється, що до перевезення забороняється приймати вибухонебезпечні, легкозаймисті предмети, горючі га-зи, самозаймисті і радіоактивні речовини, всілякі боєприпаси. Що стосується негабаритних, важковагових, довгомірних вантажів, а також вантажів, які перевозяться у спеціальних цистернах (на-приклад, кислоти), то вони можуть бути прийняті до перевезення лише за попередньою згодою країни призначення (транзиту). У міжнародних угодах обумовлюються також вимоги до тари й упаковки, які мають забезпечити збереження вантажів під час транспортування. При оголошенні цінності вантажу необхідно враховувати його фактичну вартість, а якщо він не призначений для продажу, то ринкову. За оголошення цінності стягується на користь перевізника відповідна плата. Усі спірні питання, які ви-никають на основі міжнародного договору перевезень, розгляда-ються у претензійному і судовому порядку. До суду звертаються лише у тому разі, якщо у встановлений строк не надійшла відпо-відь на претензію або якщо вона відхилена. Вантажовідправники подають претензії до залізниці через станцію відправлення ван-тажу, а вантажоотримувач — до залізничної дороги станції при-значення. Свої особливості має і міжнародне перевезення пасажирів. Наприклад, вартість проїзду пасажирів і перевезення багажу ви-значається ставками або внутрішнім тарифом країн, що беруть участь у цих перевезеннях, або спеціальними ставками міжнародних тарифів, що встановлюються у межах міжнародних угод від-повідними державами.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Правове регулювання міжнародних залізничних перевезень» з дисципліни «Міжнародне економічне право»
