З метою раціонального забезпечення світових потреб на окремі види товарів, а також попередження або пом’якшення різних коливань цін були створені так звані міжнародні товарні організації. Так, у 1933 р. заснована міжнародна організація з торгівлі пшеницею (зерном), у 1940 р. — бавовною, у 1962 р. — кавою, у 1977 р. — цукром, у 1979 р. — з торгівлі каучуком та маслино-вою олією та ін. Міжнародним товарним угодам властива багатосторонність. У них беруть участь як країни-експортери, так і країни-імпортери, на які покладені певні обов’язки. Так, для кожної країни-експортера визначається повна квота вивезення відповідних товарів, і вона зо-бов’язана її дотримуватися. Що стосується, наприклад, країни-імпортера пшениці, то вона, відповідно до укладеної міжнародної товарної угоди, зобов’язана купити у країни-експортера певну кіль-кість пшениці у кожному сільськогосподарському році. В угодах визначається максимальний і мінімальний рівень цін. У межах угод регулюється питання про міжнародну систему запасів відповідного товару, яка передбачає їх поділ на націона-льні, квазіміжнародні і міжнародні (буферні). Національні запа-си — це запаси товару, які зберігаються і контролюються країна-ми-експортерами; квазіміжнародні запаси зберігаються і контролюються теж країнами-експортерами, але їх розподіл здійснюється відповідно до міжнародних норм; щодо міжнарод-них запасів, то вони зберігаються на складах міжнародних орга-нізацій, створених на основі відповідних товарних угод. Основними постійно діючими органами міжнародних товарних угод є Міжнародна рада, Виконавчий комітет, виконавчий директор. Міжнародна угода з пшениці уперше була укладена в 1933 р. Потім укладалися подібні угоди в 1953, 1956, 1959, 1963, 1967, 1971, 1981 (продовжувалася 7 разів), 1986, 1995 рр. У 1995 р. бу-ла оновлена угода з пшениці 1986 р. І вона була перейменована у Міжнародну угоду з зерна, яка складалася з двох самостійних до-кументів: Конвенція з торгівлі зерном і Конвенція з надання про-довольчої допомоги. У Конвенції з торгівлі пшеницею 1981 р. взяло участь вісім країн-експортерів і 40 країн-імпортерів (Радянський Союз був у числі країн-експортерів). Основними цілями Конвенції з торгівлі зерном є: сприяння міжнародному співробітництву в усіх галузях торгівлі зерном тією мірою, якою вони торкаються становища з продовольчим зер- ном; сприяння розширенню міжнародної торгівлі зерном і забез-печення найбільш вільного розвитку такої торгівлі, у тому числі ліквідацію торговельних бар’єрів і недобросовісної та дискримі-наційної практики в інтересах усіх учасників, зокрема з числа країн, що розвиваються; якомога більше сприяння стабілізації міжнародних ринків зерна в інтересах усіх учасників; зміцнення світової продовольчої безпеки і сприяння розвитку країн, чия економіка значною мірою залежить від комерційного продажу зерна; забезпечення форуму для обміну інформацією та обгово-рення питань торгівлі зерном учасників, у яких виникли відповідні труднощі у цій галузі. Як уже зазначалося, міжнародна товарна організація з торгівлі бавовною (міжнародний консультативний Комітет з бавовни) була створена у 1940 р., до якої входило шість країн-виробників і шість країн-споживачів бавовни, а вже у 1982 р. до її складу вже входило 49 держав-членів. Основними функціями цієї організації є нагляд за станом кон’юнктури світового ринку бавовни і ви-вчення факторів, що впливають на її розвиток; збір і поширення статистичної та іншої інформації про світове виробництво, світо-ву торгівлю, споживання, запаси і ціни на бавовну, а також інфо-рмацію щодо інших текстильних волокон і текстильних тканин, оскільки вони впливають на розвиток ринку бавовни; надання рекомендацій Урядам держав-членів щодо проведення конкрет-них заходів, спрямованих на розвиток міжнародного співробітництва на світовому ринку бавовни; організація проведення обговорення питань цін на бавовну в Постійному комітеті цієї організації і на щорічних пленарних сесіях. Міжнародна угода з кави була підписана у 1962 р., а потім пе-реукладена у 1968, 1976, 1983, 1994 рр. Учасниками цієї міжна-родної організації є 54 держави, у тому числі 18 країн-експортерів і 36 країн-імпортерів. Основними цілями Міжнародної угоди з кави, підписаної у 1994 р., є: сприяння розвитку міжнародного співробітництва в питанні світової торгівлі кавою; забезпечення форуму для прове-дення міжурядових консультацій і переговорів, спрямованих на досягнення розумного співвідношення між світовими пропози- цією і попитом на основі цін, які влаштовують споживачів і вигідні виробникам, що могло б забезпечити довгострокову стабільність між попитом і пропозицією; сприяння розширенню світової торгівлі кавою через збір, аналіз і надання статистичної інформації і публікації про ціни на світовому ринку кави; виконання ролі центру щодо збирання, обміну і видання інформації з економічних і тех-нічних питань ринку кави; сприяння розвитку споживання кави; забезпечення споживачам достатніх пропозицій кави за помірними цінами, а виробникам — ринки збуту кави за вигідними цінами. Міжнародна організація з какао була створена у 1972 р. на під-ставі відповідної міжнародної угоди. Ця угода була переукладена в 1975, 1980, 1987, 1993 рр. Членами цієї угоди є 16 країн-експортерів і 21 країна-імпортер, а також Європейське співтовариство. Цілі функціонування цієї організації багато в чому збігаються з Міжнародною організацією з кави. Як відомо, Міжнародні угоди з натурального каучуку були укла-дені в 1979, 1987, 1995 рр. Остання угода, яка була підписана в гру-дні 1995 р. чотирма країнами-експортерами, на які припадає 94 % експорту, і 15 країнами-імпортерами, а також Європейським Сою-зом, на які припадає 50 % імпорту. У січні 1996 р. до цієї угоди при-єдналося ще три країни-імпортери, частка яких становить 25 % сві-тового імпорту каучуку. Підписання міжнародної угоди з натурального каучуку передбачало такі цілі: досягнення збалансованого зростання пропонування натурального каучуку і попиту на нього, що сприяє пом’якшенню серйозних труднощів, які виникають у зв’язку з надлишками або нестачею натурального каучуку; досяг-нення стійких умов торгівлі натуральним каучуком завдяки усунен-ню надмірних коливань цін на натуральний каучук, що негативно впливають на довгострокові інтереси як виробників, так і спожива-чів; сприяння стабілізації прибутків держав-учасниць від експорту натурального каучуку за сприятливими і вигідними цінами, що за-безпечує необхідні стимули для відповідного зростання темпів ви-робництва і ресурсів прискореного економічного піднесення і соці-ального розвитку держав-учасниць; забезпечення достатніх поставок натурального каучуку для задоволення потреб імпортуючих учасників за справедливими і розумними цінами з тим, щоб ці по-ставки були надійними і безперебійними; прийняття всіх можливих заходів у випадку виникнення лишків або нестачі натурального ка-учуку, спрямованих на пом’якшення економічних труднощів, з якими можуть зіткнутися держави-учасниці, та ін. З метою чіткішого уявлення про зміст міжнародних товарних угод нижче для прикладу наводиться скорочений текст Міжнародної угоди з цукру 1992 р., учасником якої є й Україна, яка приєд-налася до Угоди і ратифікувала її 22 вересня 1994 р. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ Міжнародна угода з цукру 1992 року ГЛАВА 1. ЦІЛІ Стаття 1 Цілі Міжнародної угоди з цукру 1992 року (яка надалі буде назива-тись «дана Угода»), виходячи з положень резолюції 93 (IV), прийнятої Конференцією Організації Об’єднаних Націй з торгівлі і розвитку, такі: а) забезпечувати розширення міжнародного співробітництва у сфері світового ринку цукру і пов’язаних з цим питань; б) забезпечувати форум для міжурядових консультацій з питань цу-кру і шляхів поліпшення становища на світовому ринку цукру; в) сприяти розвитку торгівлі шляхом збирання і надання інформації про стан на світовому ринку цукру та інших підсолоджуючих речовин; г) сприяти підвищенню попиту на цукор, особливо для використан-ня в нетрадиційних цілях. ГЛАВА II. ВИЗНАЧЕННЯ Стаття 2 Визначення ГЛАВА III. МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ З ЦУКРУ Стаття 3 Продовження діяльності, штаб-квартира і структура Міжнарод-ної організації з цукру 1. Міжнародна організація з цукру, заснована в рамках Міжнародної угоди з цукру 1968 року і збережена в рамках Міжнародних угод з цук-ру 1973, 1977, 1984 і 1987 років, продовжує свою діяльність з метою здійснення даної Угоди і контролю за її виконанням, при цьому склад учасників, повноваження і функції Організації визначаються дійсною Угодою. 2. Штаб-квартира знаходиться у Лондоні, якщо Рада спеціальною більшістю голосів не прийме іншого рішення. 3. Організація здійснює свої функції через Міжнародну раду з цук-ру, її Адміністративний комітет і її Виконавчого директора та персонал. Стаття 4 Участь в Організації Кожна Сторона даної Угоди є учасником Організації. Стаття 5 Участь міжурядових організацій Усяке посилання в даній Угоді на «уряд» чи «уряди» розглядається як таке, що включає посилання на Європейське економічне співтовари-ство і на будь-яку іншу міжурядову організацію, яка має повноваження стосовно ведення переговорів, укладання і застосування міжнародних угод, зокрема товарних угод. Відповідно будь-яке посилання у даній Угоді на її підписання, ратифікацію, прийняття чи затвердження, на по-відомлення про її тимчасове застосування чи на приєднання до неї роз-глядається стосовно таких міжурядових організацій як таке, що вклю-чає посилання на підписання, ратифікацію, прийняття чи затвердження, на повідомлення про тимчасове застосування чи на приєднання з боку таких міжурядових організацій. Стаття 6 Привілеї та імунітети 1. Організація є міжнародною юридичною особою. 2. Організація має право укладати договори, придбавати рухоме і нерухоме майно, розпоряджатись ним і порушувати справи у суді. 3. Статус, привілеї та імунітети Організації на території Об’єднаного Королівства продовжують регулюватись Угодою про штаб-квартиру між урядом Об’єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії і Міжнародною організацією з цукру, підписаною в Лондоні 29 травня 1969 року, із такими поправками, які можуть бути необхід-ними для належного здійснення зазначеної Угоди... ГЛАВА IV. МІЖНАРОДНА РАДА З ЦУКРУ Стаття 7 Склад Міжнародної ради з цукру 1. Вищим органом Організації є Міжнародна рада з цукру, до складу якої входять всі учасники Організації. 2. Кожний учасник має в Раді одного представника і, якщо вважає за необхідне, одного чи кількох заступників представника. Учасник може, крім того, призначити одного чи кількох радників при своєму предста-вникові чи заступниках представника. Стаття 8 Повноваження і функції Ради 1. Рада має всі повноваження і виконує чи забезпечує виконання всіх функцій, які необхідні для впровадження в життя положень даної Угоди і продовження ліквідації фонду фінансування запасів, засновано-го відповідно до Статті 49 Міжнародної угоди з цукру 1977 року, згідно з повноваженнями, які були передані Радою за цією угодою Раді з Між-народної угоди з цукру 1984 року і Міжнародній угоді з цукру 1987 ро-ку відповідно до пункту (1) Статті 8 останніх. 2. Рада спеціальною більшістю голосів затверджує правила і поло-ження, які необхідні для виконання положень даної Угоди і не супере-чать їй, включаючи правила процедури Ради та її комітетів, Фінансові правила і правила про персонал Організації. Рада може передбачити у своїх правилах таку процедуру, на основі якої рішення з окремих пи-тань можуть бути прийняті Радою без скликання засідання. 3. Рада веде документацію, яка необхідна для виконання нею функ-цій по цій Угоді, а також будь-яку іншу документацію, яку вона вважає необхідною. 4. Рада публікує річний звіт і будь-яку іншу інформацію, яку вона вважає необхідною. Стаття 9 Голова і заступник Голови Ради Стаття 10 Сесії Ради 1. Рада, як правило, проводить одну чергову сесію щорічно. 2. Крім того, Рада збирається також на спеціальні сесії в усіх випад-ках, коли вона приймає рішення про це, або на прохання: а) будь-яких п’яти учасників; б) двох або більше учасників, які мають разом 250 голосів чи більше на підставі Статті 11, що передбачається у Статті 25. 3. Повідомлення про скликання сесій розсилається учасникам при-наймні за 30 календарних днів до їх відкриття, за винятком екстрених випадків, коли таке повідомлення розсилається принаймні за 10 кален-дарних днів до відкриття сесії. 4. Сесії проводяться у штаб-квартирі Організації, якщо Рада спеціа-льною більшістю голосів не приймає інше рішення. Якщо якийсь учас-ник пропонує Раді провести сесію не у штаб-квартирі Організації, а в іншому місці і Рада згодна так учинити, то такий учасник оплачує пов’язані з цим додаткові витрати. Стаття 11 Розподіл голосів 1. З метою голосування по даній Угоді учасники мають у цілому 2000 голосів, які розподілені згідно з положеннями Статті 25. 2. У випадку тимчасового позбавлення учасника права голосу на підставі пункту 2 Статті 26 даної Угоди його голоси розподіляються між іншими учасниками відповідно до часток, як передбачається у Статті 25. Така ж процедура застосовується при відновленні учасником свого права голосу, тобто цього учасника включено у розподіл голосів. Стаття 12 Процедура голосування у Раді Стаття 13 Рішення Ради 1. Усі рішення і всі рекомендації Ради приймаються у принципі кон-сенсусом. За відсутності консенсусу рішення та рекомендації прийма-ються простою більшістю голосів, якщо тільки даною Угодою не пе-редбачається спеціальна більшість голосів. 2. При підрахунку кількості голосів, необхідної для прийняття Ра-дою будь-якого рішення, голоси учасників, що утримались від голосу-вання, не враховуються і ці учасники не вважаються «тими, що голо-сують» з метою визначень 4 чи 5 Статті 2 залежно від конкретного випадку. Якщо будь-який учасник використає положення Статті 12 і його голоси подано на засіданні Ради, то такий учасник з метою пункту 1 цієї Статті вважається присутнім і голосуючим. 3. Усі рішення Ради, прийняті відповідно до даної Угоди, є обов’язковими для учасників. Стаття 14 Співробітництво з іншими організаціями 1. Рада вживає будь-яких належних заходів для організації консуль-тацій або співробітництва з Організацією Об’єднаних Націй та її орга-нами, зокрема з Конференцією Організації Об’єднаних Націй з торгівлі та розвитку і з Продовольчою та сільськогосподарською організацією, а також іншими спеціалізованими установами Організації Об’єднаних Націй і міжурядовими організаціями в міру необхідності. 2. Ураховуючи особливу роль Конференції Організації Об’єднаних Націй з торгівлі та розвитку в міжнародній торгівлі сировинними това-рами, Рада належним чином інформує Конференцію Організації Об’єднаних Націй з торгівлі та розвитку про свою діяльність і програми роботи. 3. Рада може також вживати будь-яких необхідних заходів для під-тримки ефективних контактів з міжнародними організаціями постача-льників сировини для цукрової промисловості, торговельних фірм та виробників цукру. Стаття 15 Взаємовідносини із Загальним фондом для сировинних товарів Стаття 16 Запрошення спостерігачів Стаття 17 Кворум на засіданнях Ради ГЛАВА V. АДМІНІСТРАТИВНИЙ КОМІТЕТ Стаття 18 Склад Адміністративного комітету 1. Адміністративний комітет складається з 18 членів. Десять з них у принципі є десятьма учасниками, що вносять найбільші фінан-сові внески кожного року, і вісім членів обираються з решти учасни-ків Ради. 2. Якщо один або кілька учасників з числа десяти учасників, що вносять найбільші фінансові внески кожного року, не хочуть бути ав-томатично призначеними до складу Адміністративного комітету, то кількість членів, яких не вистачає, заповнюють призначенням учасни-ка або учасників, що вносять наступні за розмірами відповідні фінан-сові внески і бажають входити до його складу. Після того як таким чином будуть призначені ці десять членів Адміністративного коміте-ту, решту вісім членів Комітету обирають з числа учасників Ради, що залишилась. Стаття 19 Вибори в Адміністративний комітет Стаття 20 Передання Радою своїх повноважень Адміністративному комітету 1. Рада може спеціальною більшістю голосів передати Адміністра-тивному комітету здійснення будь-яких або всіх своїх повноважень, за винятком таких: а) місцезнаходження штаб-квартири Організації згідно з пунктом 2 Статті 3; б) призначення Виконавчого директора та будь-якої вищої посадо-вої особи згідно зі Статтею 23; в) затвердження адміністративного бюджету та встановлення розмі-ру внесків згідно зі Статтею 25; г) будь-які звернення з проханням до Генерального секретаря Кон-ференції Організації Об’єднаних Націй з торгівлі та розвитку про скли-кання конференції щодо проведення переговорів відповідно до пункту (2) Статті 35; д) рекомендації про внесення поправки згідно зі Статтею 44; е) продовження або припинення дії даної Угоди згідно зі Статтею 45. 2. Рада може в будь-який момент анулювати передання будь-якого повноваження Адміністративному комітету. Стаття 21 Процедура голосування і прийняття рішень в Адміністративно-му комітеті 1. Кожний член Адміністративного комітету має право подавати ту кількість голосів, яка була ним одержана відповідно до положень Стат-ті 19, і не може ділити ці голоси. 2. Будь-яке рішення, що приймає Адміністративний комітет, вима-гає такої більшості голосів, якої було б потрібно Раді для прийняття цього рішення, і доводиться до відома Ради. 3. Будь-який учасник має право оскаржити у Раді будь-яке рішення Адміністративного комітету при додержанні таких умов, які Рада може передбачити у своїх правилах процедури. Стаття 22 Кворум на засіданнях Адміністративного комітету Кворум на будь-якому засіданні Адміністративного комітету стано-вить присутність більше половини всіх членів Комітету, при якому члени повинні представляти якнайменше дві третини загальної кількос-ті голосів усіх членів комітету. ГЛАВА VI. ВИКОНАВЧИЙ ДИРЕКТОР І ПЕРСОНАЛ Стаття 23 Виконавчий директор і персонал 1. Рада призначає Виконавчого директора спеціальною більшістю го-лосів. Умови призначення Виконавчого директора встановлюються Радою. 2. Виконавчий директор є головною адміністративною посадовою особою Організації і несе відповідальність за виконання обов’язків, що на нього покладають, щодо здійснення положень даної Угоди. 3. Рада після консультацій з виконавчим директором призначає будь-яку вищу посадову особу спеціальною більшістю голосів на таких умовах, які він установить. ГЛАВА VII. ФІНАНСИ Стаття 24 Витрати Стаття 25 Затвердження адміністративного бюджету та встановлення розмірів внесків учасників Стаття 26 Сплата внесків 1. Учасники сплачують свої внески в адміністративний бюджет на кожний рік відповідно до своїх конституційних процедур. Внески в ад-міністративний бюджет на кожний рік мають бути сплачені у вільно конвертованих валютах у перший день відповідного року; внески учас-ників відносно до року, в якому вони приєднувались до Організації, мають бути сплачені на ту дату, коли вони стають учасниками. Стаття 27 Ревізія та опублікування звітності ГЛАВА VIII. ЗАГАЛЬНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ УЧАСНИКІВ Стаття 28 Зобов’язання учасників Учасники зобов’язуються вжити заходів, що необхідні для виконан-ня ними своїх зобов’язань щодо даної Угоди, і повною мірою співробітничати один з одним у досягненні цілей даної Угоди. Стаття 29 Норми, що регулюють умови праці Стаття 30 Екологічні аспекти Стаття 31 Фінансові зобов’язання учасників ГЛАВА IX. ІНФОРМАЦІЯ І ДОСЛІДЖЕННЯ Стаття 32 Інформація і дослідження Стаття 33 Оцінка ринку, споживання та статистика ГЛАВА X. ДОСЛІДЖЕННЯ І РОЗРОБКИ Стаття 34 Дослідження і розробки ГЛАВА XI. ПІДГОТОВКА НОВОЇ УГОДИ Стаття 35 Підготовка нової угоди 1. Рада може вивчити можливість проведення переговорів з укла-дення нової міжнародної угоди з цукру, у тому числі можливої угоди з економічними положеннями, подати доповідь учасникам і дати такі ре-комендації, які вона вважає необхідними. 2. Рада може, як тільки вона вважатиме за доцільне, направити про-хання Генеральному секретарю Конференції Організації Об’єднаних Націй з торгівлі та розвитку про скликання конференції щодо проведен-ня переговорів. ГЛАВА XII. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 36 Депозитарій Стаття 37 Підписання Стаття 38 Ратифікація, прийняття і затвердження Стаття 39 Повідомлення про тимчасове застосування Стаття 40 Набуття чинності Стаття 41 Приєднання Дана Угода відкрита для приєднання урядів усіх держав на умовах, установлених Радою. Після приєднання відповідна держава вважається включеною в додаток до даної Угоди із зазначенням кількості голосів, як передбачено умовами приєднання. Приєднання відбувається за умо-ви здачі на зберігання депозитарію документа про приєднання. Стаття 42 Вихід 1. Кожний учасник може вийти із даної Угоди в будь-який час після набуття чинності даної Угоди, надіславши депозитарію письмове по-відомлення про вихід. Такий учасник одночасно у письмовій формі по-відомляє Раду про прийняте рішення. 2. Вихід із даної Угоди, відповідно до цієї Статті, набуває чинності через 30 днів після одержання повідомлення депозитарієм. Стаття 43 Порядок урегулювання розрахунків Стаття 44 Поправки Стаття 45 Строк, продовження і припинення дії Угоди 1. Дана Угода має чинність до 31 грудня 1995 року, коли її дія не буде продовжена відповідно до пункту (2) цієї Статті чи припинена ра-ніше відповідно до пункту (3) цієї Статті. 2. Рада може спеціальною більшістю голосів продовжити дану Уго-ду після 31 грудня 1995 року на наступні періоди, які не перевищують у кожному випадку двох років. Кожний учасник, який не згодний з будь-яким таким продовженням даної Угоди, інформує про це Раду в пись-мовій формі і припиняє бути Стороною даної Угоди з початку періоду продовження. Стаття 46 Перехідні заходи 1. Якщо згідно з Міжнародною угодою з цукру 1987 року наслідки будь-яких виконуваних, що підлягають здійсненню або не здійснених у зв’язку з недоглядом заходів повинні були набути чин-ності в наступному році з метою виконання положень згаданої Уго-ди, то зазначені наслідки мають ту ж чинність відповідно до даної Угоди, як наче б положення Угоди 1987 року продовжували діяти з цією метою. На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином на те упов-новажені, поставили свої підписи під даною Угодою в зазначені дати. Здійснено у Женеві двадцятого березня одна тисяча дев’ятсот дев’яносто другого року. Тексти даної Угоди на англійській, арабській, іспанській, китайській, російській і французькій мовах є однаково авте-нтичними. Самостійну групу міжнародних економічних організацій скла-дають країни — виробники сировини, в межах яких здійснюється ко-ординація дій країн, що розвиваються, в галузі виробництва і торгі-влі відповідними видами сировинних товарів. До таких організацій належить, наприклад, Організація країн — експортерів нафти, відо-ма ще під назвою ОПЕК, яка створена в 1960 р. Вона об’єднує 13 основних нафтодобувних країн Азії, Африки і Латинської Америки (Алжир, Венесуелу, Габон, Еквадор, Індонезію, Іран, Ірак, Кувейт, Лівію, Нігерію, Катар, Об’єднані Арабські Емірати й Саудівську Аравію). На ці країни припадає 70 % запасів нафти, 60 — видобутку й 90 % експорту нафти в розвинутих країнах світу. Головними цілями ОПЕК є захист інтересів країн, що розвива-ються й одночасно є експортерами нафти, від експлуатації міжна-родним фінансовим капіталом, підвищення доходів від добування нафти, всіляке заохочення розвитку нафтового господарства. ОПЕК рекомендує країнам-учасницям самостійно досліджувати і розробляти національні нафтові родовища, а також спрямовувати зусилля на досягнення контролю над нафтовою промисловістю своїх країн. Як відомо, в 70-х роках ОПЕК досягла істотного під-вищення цін на нафту, що дало можливість країнам-учасницям створити великі валютно-фінансові резерви, спрямувати значні кошти на потреби соціально-економічного розвитку. Найвищим органом ОПЕК є Конференція міністрів, яка скли-кається не менше як два рази на рік; безпосереднє керівництво здійснює Рада директорів; поточну роботу проводить секретарі-ат; штаб-квартира міститься у Відні. Є й інші міжнародні організації, що об’єднують країни-виробники сировини. Таких організацій налічується близько 20.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Міжнародні товарні організації» з дисципліни «Міжнародне економічне право»
