Світова організація торгівлі як міжнародна економічна організація
Міжнародна торгівля є одним із важливих напрямів міжнародного економічного співробітництва. Виходячи з цього міжнародні структури, які відають її питаннями, відіграють у сві-ті вагому роль. До таких організацій належить і Світова організація торгівлі (далі — СОТ), створена 15 квітня 1994 р. у м.Маракеші (Марок-ко) на основі Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ). Ця організація стала правонаступницею ГАТТ. Як відомо, ГАТТ — це багатостороння міжнародна угода про режим торгівлі і торго-вельної політики, підписана в жовтні 1947 р. 23 країнами. На по-чаток 1994 р. вона нараховувала 128 країн-членів. За час свого функціонування ця міжнародна структура багато зробила для лі-бералізації зовнішньої торгівлі, застосування режиму найбільшо-го сприяння в торгівлі, знищення митних тарифів, усунення дис-кримінації у сфері торгівлі тощо. Метою ж створення СОТ є здійснення міжнародних торгове-льних зв’язків через розроблення системи правових норм міжна-родної торгівлі, контроль за їх дотриманням, а також забезпечен-ня умов проведення багатосторонніх переговорів, спрямованих на глобальну лібералізацію торгівлі. СОТ діє в напрямі забезпе-чення тривалого і стабільного функціонування системи міжнародних торговельних зв’язків, лібералізації міжнародної торгівлі, до-сягнення рівноправності в торгівлі для всіх держав (із застосуванням норм про режим найбільшого сприяння, націона-льний режим, заборону будь-яких форм дискримінації), поступо-вого скасування митних і торговельних обмежень та вирішення інших завдань. На відміну від ГАТТ членство в СОТ, як правило, передбачає обов’язкову участь держави у багатосторонніх уго-дах. Крім того, якщо ГАТТ була системою багатосторонніх угод, то СОТ є постійно діючою організацією. Якщо правила ГАТТ поширювалися лише на торгівлю товарами, то СОТ займається поряд з організацією міжнародної торгівлі іншими пов’язаними з нею питаннями, зокрема питаннями інтелектуальної власності. Важливі принципи діяльності СОТ — це торгівля без дискри-мінації, розширення доступу до ринків, сприяння справедливій конкуренції, розумне використання митних зборів, заохочення розвитку і здійснення економічних реформ. Правовою базою СОТ є ряд багатосторонніх торговельних угод, яких було досягнуто під час так званого «Уругвайського раунду». Основні з них такі: Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 р., яка визначає єдині норми і принципи міжнарод-ної торгівлі товарами; Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС), яка регулює відносини у торгівлі послугами; Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС); Угода про правила і процедури вирішення спорів; Угода про сільське господарство; Угода про застосування санітарних та фі-тосанітарних заходів; Угода про технічні бар’єри в торгівлі; Уго-да про правила походження товарів; Угода про процедури імпортного ліцензування; Угода про передвідвантажувальну інспекцію; Угода про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи; Угода про субсидії та компенсаційні заходи; Угода про захисні заходи. З метою реалізації угод «Уругвайського раунду» було підписано понад 50 документів — угод, рішень, декларацій, протоколи тощо. СОТ здійснює міжнародну торговельну політику і міжнародну торгівлю на основі таких принципів: — принцип найбільшого сприяння і недискримінації; — принцип національного режиму; — принцип захисту національної промисловості; — принцип створення стійкої основи торгівлі; — принцип сприяння справедливій конкуренції; — принцип заборони кількісних обмежень імпорту; — принцип можливих дій в умовах надзвичайних ситуацій; — принцип регіональних торговельних домовленостей. В Угоді про створення СОТ виписана її організаційна струк-тура (ст. 4). Вищим органом цієї організації є Конференція мініс-трів, до складу якої входять представники всіх країн-членів. Во-на збирається не рідше одного разу кожні два роки. Конференція міністрів, виконуючи функції СОТ, здійснює необхідні для цього дії. Вона має повноваження приймати рішення з усіх питань, що входять до сфери дії будь-якої із багатосторонніх торговельних угод. На першій Конференції міністрів, яка відбулася в Сінгапурі у грудні 1996 року, у Заключній декларації було підтверджено курс на лібералізацію торгівлі і здійснення контролю за торгове-льною політикою, а також наголошено на пріоритеті Багатосто-ронньої торговельної системи щодо регіональних торговельних угод. Друга Конференція міністрів, зібрана в Женеві в травні 1998 р., була присвячена 50-річчю ГАТТ/СОТ. У перервах між засіданнями Конференції міністрів її функції здійснюються Генеральною радою, яка складається з представни-ків усіх країн-членів і яка збирається у міру необхідності. Гене-ральна рада у відповідних випадках скликається для виконання функцій Органу розгляду спорів і Органу з огляду торговельної політики. Ці органи можуть мати свого голову і встановлювати такі правила процедури, які вони вважають необхідними для ви-конання своїх обов’язків. Генеральній раді підконтрольні відповідні Комітети, які ство-рюються Конференцією міністрів, а саме: Комітет з торгівлі і розвитку; Комітет з обмежень, пов’язаних з платіжним балансом; Комітет з бюджету, фінансів і адміністративних питань. У віданні Генеральної ради знаходяться і два спеціальні органи: з питань проведення періодичних оглядів торговельної політики і з питань розгляду спірних проблем. Конференція міністрів призначає генерального директора сек-ретаріату СОТ. Секретаріат відає питаннями забезпечення діяль-ності СОТ, надання допомоги країнам, що розвиваються, в отри-манні інформації, довідкової і технічної документації, проведення семінарів тощо. Генеральна рада здійснює керівництво трьома радами, а саме: Радою з торгівлі товарами (здійснює нагляд за дією багатосто-ронніх торговельних угод), Радою з торгівлі послугами (здійснює нагляд за дією Генеральної угоди з торгівлі послугами) і Радою з торговельних аспектів права інтелектуальної власності (здійс-нює нагляд за дією Угоди з торговельних аспектів прав інтелек-туальної власності). Ці ради виконують функції, що випливають із відповідних угод та з рішень Генеральної ради. Вони діють відповідно до своїх правил процедури, схвалених Генеральною радою. Зазначені ради у разі необхідності створюють допоміжні органи. Наприклад, такими органами є Комітети. Так, при Раді з торгівлі товарами створено 14 Комітетів, які відають контролем за дотриманням принципів СОТ і Угод ГАТТ-1994. СОТ є досить авторитетною міжнародною організацією, адже до її складу входило на початок 2003 р. 142 країни світу. Через СОТ на цей період здійснювалося 92 % світової торгівлі. Причо-му понад 100 країн — членів СОТ є країнами, що розвиваються. Нині більше 30 країн світу вирішують питання щодо вступу їх до СОТ. З огляду на це Україна теж вживає заходів щодо вступу до цієї міжнародної структури, що є одним із ключових елемен-тів інтеграції нашої держави у світове економічне співтоварист-во, необхідною передумовою подальшої інтеграції України в Єв-ропейський Союз. Участь України у СОТ дасть змогу розв’язати низку досить важливих для неї питань, а саме зменшити тарифні та нетарифні обмеження для вітчизняних товарів практично на всіх світових ринках, збільшити український експорт. Наприклад, у 2001 р. Україна експортувала товари в 169 країн світу, імпорту-вала їх зі 177 країн, відповідно надавала послуги в 192 країни та одержувала їх з 146 країн. Це також дасть можливість поліпшити структуру останнього на користь високотехнологічної продукції та продукції з високим ступенем обробки, а ще сприятиме запро-вадженню режиму найбільшого сприяння в торгівлі України з ба-гатьма країнами світу. Наше членство в цій організації забезпе-чить справедливе вирішення спорів, захист інтересів вітчизняних товаровиробників на світових ринках, а також системну трансформацію національного законодавства відповідно до загальнови-знаних міжнародних стандартів. Можна вести мову і про інші переваги. Водночас слід зверну-ти увагу на певні негативні наслідки вступу нашої держави до СОТ. Одним із них є зменшення тарифних і нетарифних обме-жень, які застосовуються в Україні для захисту внутрішнього ри-нку. Це призведе до надходження на вітчизняний ринок багатьох конкурентоспроможних товарів і продукції промислово-технічного призначення зарубіжного виробництва та до інших негативних наслідків. Як зазначалося в газеті «Урядовий кур’єр» від 12 березня 2003 р., за розрахунками Мінпромполітики на пе-ріод до 2011 р. Україні мають бути надані певні пільги щодо повної лібералізації на відповідність до правил СОТ, оскільки у низці підвідомчих цій організації підприємств, позитивні наслідки оцінені 175—205 млн дол. США, а негативні — в 1133 млн дол., тобто в 6,5 раз більше. За таких умов українські підприємства будуть неспроможні не тільки конкурувати з ними, а й навіть відновити і розвинути своє національне виробництво. Це досить суттєво з огляду на те, в яких умовах і на якому рівні розвитку перебуває економіка нашої держави. Час вступу України до СОТ залежить від стану переговорного процесу щодо цього. Слід зазначити, що процес вступу нашої держави до СОТ розпочався ще 17 грудня 1993 р., коли до Секре-таріату ГАТТ було подано офіційну заявку Уряду України про приєднання до ГАТТ. Уже 28 червня 1994 р. Україна передала до ГАТТ Меморандум про зовнішньоторговельний режим та почала переговори в рамках спеціальної Робочої групи з питань вступу України до ГАТТ. Протягом зазначеного періоду завдяки актив-ній позиції Уряду України щодо прискорення процесу приєднан-ня до ГАТТ та враховуючи факт заснування на правовій базі ГАТТ Світової організації торгівлі процес приєднання нашої держави до ГАТТ було об’єднано з процесом вступу її до СОТ. Тоді ж Секретаріатом СОТ Україні було надано статус спостері-гача у згаданій організації. Координацію діяльності органів виконавчої влади України стосовно вирішення питання набуття нашою державою членства в СОТ було покладено на створену Міжвідомчу комісію з питань вступу України до Світової організації торгівлі. А в рамках СОТ було сформовано вищеназвану Робочу групу, яка на 2003 р. про-вела десять засідань. До цієї групи входять представники 43 кра-їн. На останньому її засіданні розглянуто стан двосторонніх пере-говорів України з країнами — членами цієї групи, а також стан гармонізації українського законодавства з нормами та вимогами угод СОТ. А взагалі слід зазначити, що за існуючою в СОТ прак-тикою для прийняття остаточного рішення щодо повноправного членства в ній якоїсь країни в середньому проводиться 6—8 засі-дань Робочої групи з питань вступу до СОТ. Іншими словами, Україна практично вичерпала «ліміт» засідань Робочої групи, але переговорний процес все ще триває. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. була створена Робоча група з опрацювання питання вступу України до СОТ та імплементація національного законодавства до її вимог. Крім того, Верховна Рада України провела 20 березня 2002 р. парламентське слухання за порядком денним: «Про стан підготовки до вступу України до Світової організації торгівлі». Нині зовнішньоекономічна політика нашої держави повинна бути спрямована на формування нового торговельного режиму з подальшою інтеграцією України до світового економічного прос-тору через поступове та зважене збільшення рівня відкритості національної економіки. Тобто основні зусилля у цій сфері пови-нні бути зосереджені на вдосконаленні механізмів державного регулювання зовнішньоекономічних зв’язків відповідно до вимог багатосторонньої торговельної системи СОТ, гармонізації зако-нодавства України з принципами та нормами СОТ. Це потребує дієвих і скоординованих зусиль державних органів. Якщо, на-приклад, вести мову про гармонізацію законодавства України з принципами та нормами СОТ, то досвід країн Центральної та Східної Європи свідчить, що кількість їхніх законів та норматив-них актів, що потребували узгодження, становила від 800 до 1500. Важливу роль в організації міжнародної торгівлі відіграє Міжна-родний торговельний центр, створений у 1964 р. ще за умов функ-ціонування ГАТТ. З 1968 р. він здійснює свою діяльність як спіль-ний орган ГАТТ і ООН, яка в даному випадку діє через свою структуру — Конференцію ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД). На Міжнародний торговельний центр покладені функції щодо розвитку системи заохочення торгівлі і стимулювання експорту в державному і приватному секторах, забезпечення інформації про ринкові можливості для експортних товарів, удосконалення ім-портних операцій з метою оптимального використання дефіцит-них ресурсів іноземної валюти, а також навчання державних службовців, представників ділових кіл і викладачів технології експортно-імпортних операцій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Світова організація торгівлі як міжнародна економічна організація» з дисципліни «Міжнародне економічне право»
