Міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК як на регіональному, так і на універсальному рівнях сьогодні ще да-леке від бажаного, хоча вже є міжнародно-правові документи, які використовуються для регулювання діяльності ТНК. Щодо регіонального рівня, то до таких документів передусім слід віднести прийняту 21 червня 1976 р. Декларацію про міжнародні ін-вестиції і багатонаціональні підприємства. До Декларації додавався ще й такий документ, як Керівні принципи для багатонаціональних підприємств. Норми цього документа не мають імперативного обов’язкового характеру. Їх виконання є добровільною справою. До системи Керівних принципів ТНК належать: дотримання міжнародного права; підпорядкованість праву країни перебування; урахування політики цієї країни в галузі розвитку та права; співро-бітництво з країною перебування з недопущенням практики підкупу та субсидій, а також обов’язкове невтручання у внутрішні справи. Важливу роль у регулюванні міжнародних правових відносин за участі ТНК відіграють країни Андської групи — субрегіональ-ного торговельно-економічного об’єднання, створеного в межах Латиноамериканської асоціації інтеграції. Андський пакт укладе-но у 1969 р. Болівією, Колумбією, Перу, Чилі (до 1976 р.) і Еква-дором. Основними цілями групи цих країн є використання інтег-рації для прискорення економічного розвитку країн-учасниць; сприяння поступовому перетворенню іноземних компаній в наці-ональні і змішані; врівноваження впливу Аргентини, Мексики і Бразилії в цій Асоціації. Країни — члени Андської групи висту-пають за розвиток торговельно-економічного співробітництва, проти засилля іноземного капіталу в країнах регіону. У межах цієї групи країн-учасниць була створена Комісія Картахенської угоди, за рішенням якої виділяються багатонаціональ-ні і транснаціональні підприємства. Багатонаціональні підприєм-ства — це акціонерні підприємства, місце перебування та центр управління якими знаходяться в регіоні країн-учасниць. Контро-люються вони ззовні. Транснаціональні підприємства — це такі підприємства, центр управління якими знаходиться за межами регіону країн Андського пакту, а їхня діяльність здійснюється в межах цього регіону через дочірні підприємства, відділення чи якісь інші їх структурні ланки. У межах країн цієї групи у 1970 р. був прийнятий і Кодекс іноземних інвестицій, який містить уніфіковані правила щодо здійснення діяльності іноземних інвесторів, зокрема і ТНК. Отже, міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК на регіональному рівні відіграє певну роль, але воно ще не спромо-жне захистити країни, особливо ті, які стали на шлях самостійно-го розвитку. Тому саме ці країни і висунули вимоги про встанов-лення нового міжнародного економічного порядку, в межах якого здійснювалося б правове регулювання діяльності ТНК. У даному випадку йдеться про міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК універсального характеру. Певне значення надавалося Хартії міжнародної торговельної організації, яка була підписана в Баварії 1948 р. Вона як багато-стороння угода була спрямована на захист закордонних інвести-цій корпорацій, а також на здійснення контролю за діяльністю ТНК з боку урядів приймаючих країн. Але уряди США, Велико-британії та деяких інших країн, що підписали цей документ, від-мовилися його ратифікувати. Як відомо, Хартія економічних прав та обов’язків (1974 р.) за-кріпила положення, спрямовані на обмеження діяльності ТНК. У 1974 р. були створені міжурядові комісії ООН з транснаціона-льних корпорацій і Центр по ТНК, які приступили до розроблен-ня проекту кодексу поведінки ТНК. Розпочала діяльність спеціа-льна «група 77» з вивчення та узагальнення матеріалів, що розкривають зміст, форми і методи діяльності ТНК. Були виявле-ні ТНК, які втручаються у внутрішні справи країн, де розташова-ні їхні філії, і доведено, що вони намагаються поширювати на цих територіях дію законів тих країн, де розміщені їхні центри управління. З метою ухилення від нагляду за їхньою діяльністю ТНК приховують дані про неї. Усе це, звичайно, вимагало відпо-відного втручання міжнародного співтовариства. Насамперед необхідно розробити і прийняти відповідні нор-мативні акти, спрямовані на міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК. Важливим кроком у цьому напрямі було розроб-лення Кодексу поведінки ТНК. Уже під час обговорення окремих норм проекту цього документа визначилися дві позиції щодо їх формулювання. Дискусії розгорілися передусім з приводу визна-чення ТНК. Країни, що розвиваються, і соціалістичні країни за-пропонували визначення, сутність якого полягає в такому. ТНК — це підприємство, яке має свої відділення у двох і більше країнах незалежно від юридичної форми і галузі їхньої діяльності. Вона функціонує відповідно до певної системи прийняття рішення, яка дає змогу проводити узгоджену політичну і загальну стратегію через один або більше центрів з прийняття рішень. З погляду західних країн у такому визначенні має бути вказано, що ТНК — це будь-яке державне, приватне або змішане підприємст-во. А це означає, що вони можуть бути створені в країнах з різною соціально-економічною системою, тобто ТНК мають універсальний характер. Якщо виходити з такої позиції, то не слід обмежувати дія-льність ТНК, оскільки вона має в даному випадку загальносвітовий, універсальний характер і властива не лише капіталістичним країнам. Дискусії відбувалися з приводу інших питань, що стосувалися міжнародно-правового регулювання ТНК. Позиції західних країн здебільшого зводились не до того, щоб юридично певною мірою обмежити діяльність ТНК, а навпаки, легалізувати їх, виробити зобов’язання країн, які приймають їхні структурні ланки (відді-лення, філії), зокрема надати ТНК національний режим. Країни, що розвиваються, вважали, що ТНК не повинні претендувати на преференційний режим або на відповідні стимули і пільги, які надаються національним підприємствам. Це лише деякі приклади розбіжностей щодо проекту Кодексу по-ведінки ТНК. Цей проект має шість частин (І — преамбула і цілі; II — визначення і сфера застосування; III — діяльність ТНК; А — загальні і політичні положення, Б — економічні, фінансові і соціальні поло-ження, В — надання гласності інформації; IV — режим ТНК; V — міжурядове співробітництво; VI — здійснення кодексу поведінки). У проекті Кодексу сформульовані принципи діяльності ТНК, які мають прогресивний характер. До них, зокрема, належать такі: — повага суверенітету країн, в яких вони здійснюють свою діяльність; — підпорядкування законам цих країн; — урахування економічних цілей і завдань політики, що про-водиться в цих країнах; — повага до соціально-культурних цілей, цінностей і традицій країн, в яких вони здійснюють свою діяльність; — невтручання у внутрішні справи; — відмова вести діяльність політичного характеру; — утримання від практики корупції; — дотримання законів і постанов, що стосуються обмеженої ділової практики, утримання від її застосування; — дотримання положень, що стосуються передання техноло-гій та охорони навколишнього середовища. Деякі принципи, що мають важливе значення в регулюванні діяльності ТНК, були предметом спеціального обговорення в ООН. Так, на 30-й її сесії була прийнята резолюція «Заходи проти ко-рупції, що практикуються ТНК та іншими корпораціями, їх посе-редниками й іншими причетними до справи сторонами», в якій Генеральна Асамблея ООН суворо засудила злочини, пов’язані з протиправною практикою підкупу державних службовців країн місцеперебування ТНК з метою досягнення вигідних для неї рі-шень, всупереч економічним і національним інтересам цих країн. За дотриманням норм Кодексу повинна здійснювати нагляд спеціальна комісія ООН, а також Центр ООН з ТНК.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК» з дисципліни «Міжнародне економічне право»
