Рада Економічної Взаємодопомоги в системі та історії міжнародного економічного співробітництва
Тривале існування двох протилежних соціально-економічних систем обумовило створення в межах їх функціонування відповідних міжнародних економічних організацій. Ці організації сприяли встановленню і розвитку міжнародних економічних від-носин не лише між країнами однієї системи, а й між країнами, які належали до різних систем. Незважаючи на те, що система соціалістичних країн з відо-мих причин розпалася, той кращий досвід міжнародного еко-номічного співробітництва, який існував у межах цієї системи, потребує свого вивчення і розумного використання стосовно сьогоднішніх політичних і соціально-економічних ситуацій, які склалися у світі. Відомо, що соціалістичні країни свого часу створили Раду Економічної Взаємодопомоги (РЕВ) і понад 20 інших міжнарод-них економічних організацій. Особливо важливу роль в організа-ції і здійсненні міжнародного економічного і науково-технічного співробітництва між соціалістичними країнами відіграла РЕВ. Вона була створена у 1949 р. як організація багатостороннього економічного і науково-технічного співробітництва та інтеграції соціалістичних країн. До неї входили Болгарія, Угорщина, В’єтнам, Куба, Монголія, НДР, СРСР, Чехословаччина. РЕВ була покли-кана сприяти через об’єднання і консолідацію зусиль країн-членів удосконаленню співробітництва і поглибленню соціалістичної економічної інтеграції, плановому розвитку їх народного госпо-дарства, прискоренню економічного й науково-технічного про-гресу, вирішенню інших соціально важливих питань. Ця колек-тивна організація функціонувала 42 роки. На її рахунок можна віднести чимало корисних справ. Так, саме вона створила такі могутні міжнародні організації й об’єкти, як єдина енергетична система «Мир», нафтопровід «Дружба», Загальний парк ваго-нів, десятки спільних підприємств машинобудування, електро-ніки тощо. РЕВ була міжнародною організацією. А це означало, що до її складу могла ввійти будь-яка соціалістична країна або інша краї-на, яка стала на шлях соціалістичного розвитку. РЕВ співробіт-ничала з Фінляндією, Іраном, Мексикою, Нікарагуа та іншими країнами. РЕВ здійснювала свою діяльність на основі Статуту і Конвен-ції про правоздатність, які були підписані 14 грудня 1959 р. у Софії і набрали чинності 13 квітня 1960 р. після ратифікації їх відповідними країнами. У своїй діяльності РЕВ керувалася таки-ми документами, як Основні принципи міжнародного соціалісти-чного поділу праці (1962 р.), Комплексна програма подальшого поглиблення й удосконалення співробітництва і розвитку соціа-лістичної економічної інтеграції країн РЕВ (1971 р.), Комплексна програма науково-технічного прогресу країн — членів РЕВ до 2000 р. (1985 р.) та ін. Основними цілями РЕВ було сприяння планомірному розвит-ку народного господарства країн-членів, прискоренню економіч-ного і технічного прогресу, підвищенню рівня індустріалізації країн з менш розвинутою промисловістю, зростанню продуктив-ності праці, поступовому зближенню і вирівнюванню рівнів еко-номічного розвитку та неухильному піднесенню добробуту наро-дів країн — членів РЕВ (п. 1 ст. І Статуту РЕВ). Співробітництво країн — членів РЕВ здійснювалося на основі їх суверенної рівності (п. 2 ст. І Статуту РЕВ), цілковитої добро-вільності (п. 4 ст. II Статуту). Акти, які приймалися РЕВ, мали свою специфіку. Якщо були рішення щодо організаційних або процедурних питань, то вони мали обов’язковий характер для всіх країн — членів РЕВ. А якщо ці рішення стосувалися безпосередньо економічного і науково-технічного співробітництва, то за ними органи РЕВ приймали відповідні рекомендації і надсилали їх урядам для розгляду. Як-що рекомендації країною приймалися, то вони мали для неї вже обов’язкову силу. У разі потреби розгляд в органах РЕВ питань співробітництва міг завершуватися домовленостями між країнами — членами РЕВ про здійснення узгоджених ними заходів (п. 4 ст. IV Статуту). Вищим органом РЕВ була сесія Ради, яка проводилася не рід-ше одного разу на рік на рівні глав урядів. Основним органом, який здійснював керівництво діяльністю РЕВ у міжсесійний пе-ріод, був Виконавчий комітет, до складу якого входили представники усіх країн-членів на рівні заступників, керівників уряду. Цей орган скликався не рідше одного разу в три місяці. У системі РЕВ були створені комітети з питань співробітницт-ва в плановій діяльності, науки і техніки та машинобудування. З метою організації економічного і науково-технічного співробітництва у відповідних галузях було створено понад 20 комісій (з хімічної промисловості, зовнішньої торгівлі, валютно-фінансових питань та ін.). У межах діяльності РЕВ здійснювалась організація міжнарод-ного співробітництва не лише з соціалістичними країнами, а й з країнами інших соціально-економічних систем. Більш як 20 міжнародних організацій, членами яких були держави — представ-ники різних соціально-економічних систем, співробітничали з РЕВ. У червні 1991 р. на 46 сесії РЕВ припинила своє існування. Як уже зазначалося, це зумовлено передусім тим, що країни — чле-ни РЕВ запізнилися з перебудовою економіки, не спромоглися колективно стати на шлях її інтенсифікації і, врешті-решт, вирі-шити назрілі соціально-економічні проблеми. Крім того, кризу РЕВ посилили нові політичні ситуації, які склались у східноєвро-пейських країнах, перехід їх до ринку. РЕВ — це вже сторінка минулого, історія. Але, незважаючи на це, слід зазначити, що більш як за 40 років своєї діяльності вона чи-мало зробила для організації міжнародного економічного і науково-технічного співробітництва, відстоювання економічної незалежнос-ті не лише країн — членів РЕВ, а й багатьох інших країн світу, осо-бливо тих, що розвиваються. Кращий досвід цієї міжнародної орга-нізації буде вивчатися і використовуватися в міжнародній практиці. Сьогодні дедалі більше керівників східноєвропейських країн визнають необхідність створення нової міжурядової економічної організації, яка б відповідала сучасним умовам, сприяла вхо-дженню до структури світового господарства. Адже, як засвідчив досвід міжнародного економічного співробітництва, наздоганяти західні країни разом, а не поодинці — швидше і легше. Ось чому розпочався пошук підходів до нових форм багатостороннього співробітництва між східноєвропейськими країнами.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Рада Економічної Взаємодопомоги в системі та історії міжнародного економічного співробітництва» з дисципліни «Міжнародне економічне право»
