Для урегулювання міжнародних економічних відносин користуються нормами міжнародного економічного права (МЕП). Існує кілька концепцій міжнародного економічного права. Кон-цепція — слово латинського походження, що в перекладі на українську мову означає розуміння чогось, систему. Іншими сло-вами, це — спосіб розуміння, трактування яких-небудь явищ, основна точка зору. У західній юридичній літературі існує чимало концепцій МЕП, серед яких особливо чітко виділяються дві. Перша — це концепція англійського юриста Г. Шварценбергера, який ствер-джував, що міжнародне економічне право — галузь міжнародно-го публічного права. Воно включає в себе такі компоненти: 1) володіння природними ресурсами та їх експлуатація; 2) вироб-ництво та розподіл товарів; 3) невидимі міжнародні угоди госпо-дарського або фінансового характеру; 4) кредити та фінанси; 5) відповідні послуги; 6) статус і організація суб’єктів, які здійс-нюють таку діяльність. Г. Шварценбергер підкреслював, що між-народне економічне право охоплює лише ті економічні аспекти, котрі є об’єктом впливу міжнародного публічного права, і ви-ключав внутрішнє регулювання, оскільки при цьому не створю-ються єдині для всіх держав норми і принципи. Аналогічної точки зору дотримується і нідерландський юрист П. Верлорен ван Темаат. Він вважає, що до предмета МЕП не можуть включатися національні норми, які регулюють зовнішні економічні зв’язки, і норми міжнародного приватного права. Близька до цієї і позиція італійського вченого П. Піконе, францу-зького — П. Вейля, американського — В. Леві. Отже, основний висновок першої концепції полягає в тому, що норми МЕП — це частина міжнародного публічного права. Вони створюються суб’єктами міжнародного права і використову-ються для урегулювання відносин, що виникають між ними. Друга концепція окреслена німецькими юристами П. Фішером і В. Фікентшером. Зокрема, на думку П. Фішера, в систему МЕП слід включати і норми внутрішнього права, які регулюють між-народну господарську діяльність. А. В. Фікентшер, автор двото-мної праці «Господарське право» (1983 р.), вважає, що будь-яка правова норма, пов’язана з міжнародною економікою, є нормою міжнародного економічного права. З концепцією транснаціонального права у 1956 р. виступив американський професор Еф. Франклін, який висвітлив у своїй книзі транснаціональне право. Предметом регулювання, на його думку, були відносини, які виходили за межі державних кордонів. Згідно з цією концепцією в систему міжнародного економіч-ного права включаються не лише норми міжнародного публічно-го, а й міжнародного приватного права, національні норми, які регулюють міжнародні економічні відносини. Ця Концепція мо-же критично сприйматися з таких міркувань. Передусім, не ви-ключаючи можливості використання норм національного зако-нодавства для регулювання відносин, наприклад, з приводу використання іноземної валюти, інвестицій, міжнародних переве-зень та деяких інших, не можна стверджувати або брати як пра-вило, що національно-правові норми є своєрідним інструментом регулювання міжнародних відносин. Скоріше можна говорити про те, що це є винятком із загального правила, оскільки абсолю-тна більшість міжнародних економічних відносин регулюються відповідними нормами і принципами міжнародного права. Це пов’язано з тим, що тут своєрідні суб’єкти правовідносин, а саме держави, їх угруповання, міжнародні організації, відносини між якими регулюються нормами міжнародного права і, зокрема но-рмами міжнародного економічного права. Це з одного боку. У підручнику Д. Карро, П. Жююйар «Міжнародне економічне право» (видавництво «Международные отношения», Москва), виданому у 2002 р., міжнародне економічне право розглядається у широкому та вузькому розумінні слова. У широкому значенні воно є сукупністю норм, що регулюють економічні операції будь-якого роду, за умови, що ці економічні операції виходять за межі правової системи однієї держави. Виходячи з такого розу-міння угода щодо купівлі-продажу між особами, які знаходяться у різних державах, повинна регулюватися міжнародним правом. Автор не поділяє такого підходу, оскільки через необмежену сферу відповідних відносин неможливо зрозуміти зміст предмета регулювання. Виходить, міжнародне економічне право має охоп-лювати різнорідні правовідносини, в яких є як держава, так і суб’єкти. У такому випадку поняття «міжнародне економічне право» губиться в багатоманітності відповідних актів, що мають свої предмети регулювання і не взаємозв’язані між собою єди-ною метою. У вузькому значенні міжнародне економічне пра-во — це сукупність норм, що регулюють організацію міжнарод-них економічних відносин, головним чином макроекономічні відносини (протилежність відносинам мікроекономічним). За та-кого підходу, на думку авторів названого вище підручника, нор-ми міжнародної торговельної системи будуть нормами міжнародного економічного права, а норми міжнародної купівлі-продажу — ні. Крім того, вони вважають, що використання норм національних правових систем у регулюванні сфери міжнарод-них правових відносин дає можливість назвати це право правом міжнародних економічних відносин. З іншого ж боку, і в міжнародному праві існує категорія «іму-нітет держави», відповідно до якої держава звільняється від впливу правових систем інших держав, а також від впливу юрис-дикційних (судових) органів іноземних держав. Існувала свого часу і вітчизняна концепція. Уперше вона була розроблена й обґрунтована наприкінці 20-х років українським академіком В. М. Корецьким, який розглядав міжнародне госпо-дарське (економічне) право як комплексну міжгалузеву дисцип-ліну, яка регулювала міжнародні публічно-правові та цивільно-правові відносини. Він наголошував, що систему норм, якими ре-гулюються світові господарські відносини, має дати міжнародне господарське право. До речі, слід зазначити, що В. М. Корецький, як видатний учений-міжнародник, був членом Комісії з міжнародного права ООН, суддею Міжнародного суду. Він перший серед ра-дянських учених-юристів був удостоєний високого звання Героя Соціалістичної праці. Він до кінця свого життя очолював Інститут держави та права НАН України, який сьогодні носить його ім’я. Питанням міжнародного економічного права присвятили свої праці такі вчені, як Г. І. Тункін, Є. Т. Усенко, Г. Є. Бувайлик, М. М. Богуславський, В. І. Лісовський, К. К. Сандровський, В. І. Муравйов та інші, які вважали, що міжнародне економічне право — це особлива галузь міжнародного публічного права. Узагальнення й аналіз існуючих концепцій і точок зору дає можливість зробити такий висновок. Міжнародне економічне право — це система норм і принципів, які регулюють відно-сини між державами, між державами і міжнародними органі-заціями, між міжнародними організаціями в процесі міжна-родного економічного співробітництва, що є самостійною галуззю міжнародного публічного права.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття міжнародного економічного права» з дисципліни «Міжнародне економічне право»
