Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює відносини між суб'єктами лізингу. Договір лізингу укладається у формі багатосторонньої угоди за участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця об'єкта лізингу, чи двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем. У разі укладання договору фінансового лізингу або інноваційного договору, що передбачає застосування фінансового лізингу, сторони можуть користуватися примірними формами договорів, що були розроблені та затверджені Міністерством у справах науки та техніки (наказ від 3 березня 1998 р. № 59) і зареєстровані у Міністерстві юстиції 26 березня 1998 р. № 204/2644. Істотними умовами договору лізингу згідно з вимогами ст. 7 Закону України «Про лізинг» є: • найменування сторін; • об'єкт лізингу (склад і вартість майна), умови та строки його поставки; •строк, на який укладається договір лізингу (визначається за домовленістю сторін); • розмір, склад і графік сплати лізингових платежів, умови їхнього перегляду; • умови переоцінки вартості об'єкта лізингу згідно з законодавством України; • умови повернення об'єкта лізингу в разі банкрутства лізингоодержувача; • умови страхування об'єкта лізингу; • умови експлуатації та технічного обслуговування, модернізації об'єкта лізингу та надання інформації щодо його технічного стану; • умови реєстрації об'єкта лізингу; • умови повернення об'єкта лізингу чи його викупу після закінчення дії договору; • умови дострокового розірвання договору лізингу; • умови надання відомостей про фінансовий стан лізингоодержувача; • відповідальність сторін; • дата та місце укладання договору. За згодою сторін у договорі лізингу можуть бути передбачені й інші умови, в тому числи щодо прискореної амортизації об'єкта лізингу згідно із законодавством України. Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі та повинен відповідати вимогам законодавства України. У певних, визначених законодавством, випадках договори лізингу підлягають державній реєстрації. Це відбувається у разі, якщо об'єктом лізингу є державне майно чи договір пайового лізингу передбачає залучення державних коштів або для забезпечення виконання лізингового договору надаються державні гарантії. У зазначених випадках договір лізингу підлягає обов'язковій реєстрації у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку реєстрації договорів лізингу» від 16 червня 1998 р. № 913. Договори, не зареєстровані у встановленому порядку, визнаються недійсними. Предмет договору лізингу є комплексним. Він включає такі елементи: 1) придбання лізингодавцем у продавця майна за дорученням лізингоодержувача; 2) передачу лізингодавцем лізенгоодержувачу Див.: Вісник Вищого арбітражного суду України,— 1998.- № 3.- С. 23-25. Придбаного на замовлення останнього майна (машин, устаткування, обладнання) у строкове користування за обумовлену плату з правом переходу права власності на це майно до лізингоодержувача чи без такого права; 3) надання послуг щодо ремонту та обслуговування цього майна, яке здійснюється лізингодавцем (на підставі договору лізингу) чи продавцем майна (на підставі спеціально укладеного між ним і лізингоодержувачем договору). Змістом договору лізингу є права та обов'язки його сторін: лізингодавця, лізингоодержувача та продавця лізингового майна. Законодавець досить грунтовно регулює ці питання. Згідно зі ст. 11 Закону «Про лізинг» лізингодавець має право: 1) здійснювати за власний рахунок контроль за умовами експлуатації та цілеспрямованим використанням об'єкта лізингу лізингоодержувачем згідно з умовами договору лізингу, вимогами та інструкціями продавця щодо експлуатації об'єкта лізингу, а також відповідно до законодавства України; 2) вимагати повернення у безспірному порядку майна, переданого в лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі протягом двох чергових строків; 3) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, завданих внаслідок його дій чи бездіяльності, відповідно до умов договору. Водночас на лізингодавця покладаються такі обов'язки: 1) передати належне йому на праві власності майно в користування лізингоодержувачеві або за дорученням лізингоодержувача відповідно до його вибору та визначеної ним специфікації укласти договір купівлі-продажу майна з відповідним продавцем і передати майно в користування лізингоодержувачеві; 2) не втручатися у вибір лізингоодержувачем продавця майна та у визначення специфікації об'єкта лізингу; 3) набуваючи майно для лізингоодержувача, повідомити продавця про те, що майно призначене для передачі в лізинг конкретній особі; 4) своєчасно та в повному обсязі виконувати взяті на себе зобов'язання перед лізингоодержувачем щодо утримання об'єкта лізингу (ремонт, технічне обслуговування тощо) відповідно до умов договору; 5) прийняти об'єкт лізингу від лізингоодержувача після закінчення строку договору лізингу, якщо об'єкт не буде викуплено лізингоодержувачем. Стаття 12 Закону «Про лізинг» передбачає права та обов'язки лізингоодержувача. Останньому надається право: 1) відмовитися від прийняття об'єкта лізингу, який не відповідає умовам договору, затримувати належні лізингодавцеві платежі до усунення ним виявленого порушення умов договору за умови попереднього повідомлення лізингодавця; 2) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих внаслідок його дій чи бездіяльності при виконанні договору лізингу, відповідно до умов договору; 3) пред'являти продавцеві об'єкта лізингу всі права та вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу цього майна, зокрема щодо його якості та комплектності, строків передачі, гарантійних ремонтів тощо. Однак лізингоодержувач не має права припиняти дію договору купівлі-продажу між лізингодав-цем і продавцем або змінювати його умови; 4) на ремонт та технічне обслуговування об'єкта лізингу, що може визначатися або договором лізингу, або окремим договором, укладеним з продавцем лізингового майна. Обов'язки лізингоодержувача полягають у тому, щоб: 1) прийняти та належним чином користуватися об'єктом лізингу (тобто тільки на умовах, визначених договором лізингу), утримувати його відповідно до погоджених сторонами умов договору, згідно з якими воно було передано, з урахуванням природного зносу та змін стану майна; 2) своєчасно та в повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору; 3) у разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків на вимогу лізингодавця повернути йому об'єкт лізингу; 4) у зазначені договором лізингу строки відповідно до його умов надавати лізингодавцю відомості про технічний стан об'єкта лізингу та свій фінансовий стан, доступ для перевірки об'єкта лізингу та умов його експлуатації; 5) у разі, якщо він не реалізує своє право викупу об'єкта лізингу та не продовжить строк його використання після припинення дії договору, повернути об'єкт лізингу лізингодавцеві у стані, зазначеному в договорі. Лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу зобов'язаний вчасно сплачувати періодичні лізингові платежі, склад яких визначається ч. 2 ст. 16 Закону України «Про лізинг». Розмір, спосіб, форма та строки внесення лізингових платежів, умови їхнього перегляду визначаються в договорі лізингу за домовленістю сторін відповідно до вимог законодавства України. Продавець лізингового майна зобов'язаний своєчасно передати лізингодавцеві на обумовлених договором умовах і за плату об'єкт лізингу, а також (якщо це передбачено умовами договору) забезпечити ремонт і технічне обслуговування об'єкта лізингу. Передача об'єкта лізингу лізингодавцем лізинго-одержувачу здійснюється у строки та на умовах, визначених договором лізингу. При цьому майно, передане за договором фінансового лізингу, зараховується на баланс лізингоодержувача з позначенням, що це майно взято у фінансовий лізинг, а майно, передане за договором оперативного лізингу, залишається на балансі лізингодавця з зазначенням, що це майно передано у лізинг і зараховується на позабалансовий рахунок лізингоодержувача з зазначенням, що це майно одержано у лізинг. Об'єкт лізингу протягом усього строку дії договору лізингу є власністю лізингодавця. У разі переходу права власності на об'єкт лізингу від лізингодавця до іншої особи договір лізингу зберігає чинність щодо нового власника. У договорі фінансового лізингу може передбачатися право викупу об'єкта лізингу лізингоодержувачем після закінчення чи до закінчення строку договору, але не раніше строку, протягом якого амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору лізингу. Право власності на об'єкт фінансового лізингу набува-ється лізингоодержувачем після сплати повної вартості об'єкта лізингу відповідно до умов договору лізингу та законодавства України. Договір лізингу повинен виконуватися в порядку, передбаченому Законом «Про лізинг» та укладеного договору лізингу. Невиконання чи неналежне виконання сторонами договірних зобов'язань тягне для них певні негативні наслідки, а саме: а) якщо з вини лізингодавця у строки та на умовах, визначених у договорі лізингу, не передано лізинго-одержувачу об'єкт лізингу, лізингоодержувач має право вимагати від лізингодавця передачі зазначеного об'єкта та відшкодування збитків, завданих затримкою передачі, чи в установленому порядку вимагати розірвання договору та відшкодування збитків, завданих йому невиконанням умов договору лізингу; б) якщо з вини лізингоодержувача у строки і на умовах, визначених у договорі лізингу, не повернуто лізингодавцю об'єкт лізингу, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача передачі зазначеного об'єкта та відшкодування збитків, завданих затримкою передачі, відповідно до умов договору та законодавства України; в) у разі несплати лізингоодержувачем лізингових платежів протягом двох чергових строків на вимогу лізингодавця об'єкт лізингу підлягає поверненню у безспірному порядку згідно з виконавчим написом, учиненим у державній нотаріальній конторі; г) у разі порушення умов договору лізингу суб'єкти лізингу мають право вимагати розірвання договору у встановленому законодавством України порядку. Отже, у разі невиконання сторонами умов договору лізінгу застосовуються такі види гоподар-сько-правової відповідальності (господарсько-правових санкцій): • відшкодування збитків; • сплата неустойки (якщо застосування останньої передбачено договором лізингу); • оперативно-господарські санкції (дострокове розірвання договору лізингу, дострокове повернення обєкта лізингу лізингодавцю). Спори, що виникають з договорів лізингу, розглядаються відповідно до законодавства України судами, а спори, що виникають з договорів міжнародного лізингу, за домовленістю сторін можуть розглядатися міжнародним арбітражним судом за місцем, обумовленим у договорі.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Договір лізингу» з дисципліни «Інвестиційне право»
