Права на сорт як окремий предмет договору на використання науково-технічної продукції
Окремим предметом договору на використання науково-технічної продукції в сільському господарстві є сорт рослини. Відповідно до ст. 420 ЦК, він визнається об'єктом права інтелектуальної власності. Згідно зі ст. 1 Закону України від 21 квітня 1993 р. "Про охорону прав на сорти рослин" (в редакції Закону від 17 січня 2002 р.) визнається окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в межах нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка, незалежно від того, задовольняє вона цілком або ні умови надання правової охорони може бути: — визначена мірою виявлення ознак, які є наслідком діяльності цього генотипу або комбінації генотипів; — відрізнена від будь-якої іншої групи рослин мірою виявлення принаймні однієї з цих ознак; — розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту. Принциповим моментом визначення питання оборотоздатності такого об'єкта правовідносин, як сорти росли є положення ст. 38 Закону "Про охорону прав на сорти рослин", згідно з якою право на поширення сорту в Україні виникає з дати прийняття рішення про занесення його до Реєстру сортів. Поширенням сорту, відповідно до ст. 1 цього Закону, є будь-яке комерційне розповсюдження сорту належних до нього рослин або насіння. Причому, сорти, не внесені до Реєстру, заборонено поширювати в Україні. Отже, об'єктом договору на використання сорту рослини може бути виключно такий сорт, який занесено до Реєстру сортів. Іншою є ситуація, якщо об'єктом договору є замовлення на проведення дослідних робіт з метою створення, наприклад, нового сорту рослини. У такому разі виконавець зобов'язується здійснити обумовлені в договорі дослідження, відповідно до сформульованого у договорі завдання, а замовник повинен прийняти роботу та оплатити її
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Права на сорт як окремий предмет договору на використання науково-технічної продукції» з дисципліни «Аграрне право України»
