Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Як бачимо, цей закон визначає коло прав акціонера. Одне з цих прав полягає в можливості отримати відповідну частку майна акціонерного товариства лише в одному випадку — при ліквідації. В інших випадках власник акції не може вимагати виділення своєї частки в майновому масиві акціонерного товариства, якщо він захоче вийти із складу акціонерів. Не може також намагатися викупити свою акцію, якщо тільки це не обумовлено статутом акціонерного товариства. Цим членство в акціонерному товаристві відрізняється від членства у товаристві з обмеженою відповідальністю, де у випадку виходу учасника вирішується питання або про виділен- ня йому частки в натурі, або про виплату відповідної грошової компенсації. Таким чином, акціонер може продати свої акції на біржі, на позабіржовому ринку цінних паперів, але акціонерне товариство не зобов'язане купувати в нього свою акцію. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» існують такі види акцій: іменні, на пред'явника, привілейовані та прості. Іменними є акції, оборот яких, а також деякі додаткові реквізити фіксуються у спеціальній книзі реєстрації акцій, яка ведеться акціонерним товариством. При купівлі будь-ким таких акцій покупцеві слід пересвідчитися в тому, що у книзі реєстрації акції перереєстровані на його ім'я. Без цього новий власник акцій не зможе реалізувати свої права у відношенні акціонерного товариства. Придбання і відчуження акцій на пред'явника не вимагають такої процедури, і для акціонерного товариства пред'явник такої акції має усі права і повноваження акціонера. Привілейовані акції дають право акціонеру на переважне отримання дивідендів і пріоритетну участь в розділі майна у разі ліквідації акціонерного товариства. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» (ч. 5 ст. 4) говорить про те, що власники привілейованих акцій не можуть брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інші умови не обумовлені у статуті, тобто закон припускає наявність права голосу у привілейованої акції, а також можливість виплати додаткових грошових сум власникам привілейованих акцій, якщо дивіденди за простими акціями вищі, ніж дивіденди за привілейованими акціями. Однак для реалізації цієї можливості необхідно зробити відповідні застереження у Статуті акціонерного товариства, інших документах. У вищеназваному законі не вказані інші види акцій, але це не перешкоджає акціонерному товариству випускати будь-які інші види цінних паперів, які б поєднували характеристики вищевказаних видів з врахуванням особливостей того чи іншого акціонерного товариства. Використовуються на нашому ринку й так звані «варанти». Варант — свідоцтво, яке надає його власнику право купівлі цінного папера за встановленою ціною протягом визначеного періоду часу або безстрокове. Інколи таке свідоцтво пропонується разом з цінними паперами як стимул для купівлі. Привілейовані акції можуть бути випущені на суму. що не перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства (ч. 8 ст. 4 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»), який в свою чергу не може бути нижчий за 1250 мінімальних зарплат (ч. 4 ст. 24 Закону «Про господарські товариства»). Розглянемо, які реквізити повинна мати акція, складемо таку схему (рис. 33). Рішення про випуск акцій приймається засновниками акціонерного товариства або загальними зборами акціонерів акціонерного товариства та оформляється протоколом. Протокол рішення про випуск акцій повинен обов'язково містити: фірмове найменування емітента та його місцезнаходження; розмір статутного фонду або вартість основних і оборотних фондів емітента; цілі та предмет його діяльності; найменування контролюючого органу (аудиторської фірми); перелік службових осіб емітента; дані про розміщення раніше випущених в обіг цінних паперів; мету випуску акцій; категорії акцій; кількість іменних акцій та акцій на пред'явника; кількість привілейованих акцій; загальну суму емісії і кількість акцій; номінальну вартість акцій; кількість учасників голосування; порядок виплати дивідендів; строк і порядок передплати акцій та їх оплати; строк повернення коштів при відмові від випуску акцій; черговість випуску акцій (при випусках їх різними серіями); порядок повідомлення про випуск і порядок розміщення акцій; умови розпорядження акціями; права власників привілейованих акцій; переважне право на придбання акцій при новій емісії. Протокол, крім того, може містити й інші відомості щодо випуску акцій. Акції акціонерним товариством випускаються у розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства (у разі перетворення його в акціонерне товариство). Додатковий випуск акцій можливий у тому разі, якщо всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не нижче номінальної. Забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю акціонерного товариства. Відомості, що дають змогу оцінити привабливість акцій Перш ніж придбати ті чи інші акції, потенційний інвестор повинен вивчити усе, що їх стосується (відомості обов'язково публікуються), і визначити, для чого він їх купує? Якщо бажаючи стати співвласником підприємства, характер діяльності якого дозволяє розраховувати на систематичне отримання нехай не фантастичних, але стабільних дивідендів, слід з'ясувати, яку продукцію випускає емітент, або на сфери вкладення залучених емітентом коштів. Якщо ж інвестор сподівається отримати порівняно швидко прибуток від купівлі-продажу акцій, то слід звернути увагу на те, який орган буде котирувати акції (тобто встановлювати курс купівлі-продажу), чи існує зобов'язання самого емітента купувати свої акції (ще раз відмітимо, що це право, а не обов'язок емітента). Звичайно, не зайвим буде поцікавитись відомостями про керівництво підприємства-емітента: чи достатньо досвідчені люди залучають кошти інвесторів. Після придбання акцій інвестору слід періодично цікавитись інформацією про діяльність підприємства-емітента, особливо про котирування його акцій (якщо такі проводяться). Крім того, інвестор (тепер вже як акціонер) повинен бути підготовлений до участі в роботі зборів акціонерів, пам'ятаючи, що саме збори є вищим органом емітента, які мають право вирішувати будь-яке питання. Облігації. Правова характеристика Відповідно до ч. 1 ст.10 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» (ч.І ст.10) облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску). Як бачимо, власник облігації є не власником або співзасновником емітента облігацій, а його кредитором, їх пов'язують боргові відносини. Для емітента позитивний момент при цьому полягає в тому, що власники облігацій не беруть участь в управлінні підприємством-емітентом, а лише отримують вартість облігації і відсотки по ній. У той же час власники облігацій як кредитори підприємства-емітента у випадку ліквідації останнього мають переваги перед акціонерами в задоволенні своїх вимог з майна емітента. Розмір дивідендів за акціями визначається кожного року на зборах акціонерів залежно від результатів господарської діяльності акціонерного товариства, при цьому через нестачу коштів або з інших причин дивіденди можуть зовсім не виплачуватися. Зобов'язання емітента облігацій по виплаті Їх номінальної вартості і відсотків по них не залежать від результатів господарчої діяльності і не можуть бути переглянуті. Відповідно до ч. З ст.10 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» існують облігації двох видів: внутрішніх республіканських і місцевих позик та підприємств. Вищеназваний закон дозволяє підприємствам всіх форм власності бути емітентом облігацій і, крім того, закон дозволяє також об'єднанням підприємств випускати облігації. Однак, у цій галузі існує значний законодавчий недолік. Так, ч. 2 ст. З Закону України «Про підприємства в Україні» до числа об'єднань підприємств відносить також консорціуми — «тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети». Не існує ніяких законодавчих заборон вказаному тимчасовому об'єднанню випускати облігації зі строком погашення значно більшим, ніж строк, на який створювався сам консорціум. Далі «спільна мета» досягається, консорціум ліквідується, а на вимоги власників облігацій прямо відповідає п.4 цієї ж статті закону: об'єднання не відповідає по зобов'язаннях підприємств, що входять до його складу, а підприємства не відповідають по зобов'язаннях об'єднання, якщо інше не передбачене установчим договором (статутом). Відповідно до ч. б ст.10 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» облігації можуть бути іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обер- таються або з обмеженим колом обігу. При цьому відповідно до ч.7 ст.10 вищеназваного закону облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик випускаються на пред'явника. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» (ч.8 ст.10 і ч,2 ст.13) не вказує, чи можуть безпроцентні облігації бути лише цільовими, тобто такими, які дають їх власникам право на отримання будь-якого товару чи послуг, або можлива емісія безпроцентних облігацій, що продаються нижче номінальної вартості, а через певний строк емітент їх погашає, тобто викупає у держателів по номіналу. Відповідно до ч. 10 ст.10 вищеназваного закону до облігації може додаватися купонний лист на сплату відсотків. Облігації випускаються з дотриманням режиму публічності, передбаченого для акцій відкритих акціонерних товариств. Відповідно до ч. 4 ст. ІІ Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» протокол рішення про випуск облігацій підприємств повинен обов'язково містити: фірмове найменування емітента облігацій та його місцезнаходження; відомості про статутний фонд, господарську діяльність і службових осіб емітента; найменування контролюючого органу (аудиторської фірми); дані про розміщення раніше випущених цінних паперів; мету випуску і вид облігацій (іменні чи на пред'явника); загальну суму емісії, кількість і номінальну вартість облігації; кількість учасників голосування; порядок випуску облігацій та виплати доходів по них; строки повернення коштів при відмові від випуску облігацій; строки продажу відповідних товарів або послуг по цільових облігаціях; порядок повідомлення про випуск та розміщення облігацій; порядок оплати облігацій; крім того, може містити й інші відомості щодо випуску облігації. Розглянемо, які реквізити повинна мати облігація, складемо таку схему (рис. 34). У відповідності з ч. б ст.11 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» встановлюються обмеження для випуску облігацій акціонерними товариствами на суму не більше 25 відсотків від суми статутного фонду і лише після повної оплати усіх випущених акцій. Відповідно до ч.7 ст. ІІ вищезазначеного закону забороняється випускати облігації для формування статутного капіталу емітента, а також покриття збитків емітента. Відповідно до ч. І ст.12 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» встановлено, що громадянин може придбати облігації лише за рахунок власних коштів, при цьому закон не встановлює критерії і порядок визначення джерел походження таких коштів. Відповідно до ст.13 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» дохід за облігаціями усіх видів виплачується відповідно до умов їх випуску. Дохід за облігаціями цільових позик (безпроцентних облігаціях) не виплачується. Власникові такої облігації надається право на придбання відповідних товарів або послуг, під які випущено позики. За облігаціями підприємств доходи виплачуються за рахунок коштів, що залишаються після розрахунків з бюджетом і сплати інших обов'язкових платежів. Вищезазначений закон (ч. 5 ст. 13) передбачає, що у випадку невиконання або несвоєчасного виконання емітентом зобов'язань за облігаціями власник може звернутися до суду або ар- бітражного суду на предмет примусового стягнення грошових сум, що йому належать. На світових фінансових ринках особливе положення займають державні (казначейські) облігації, що викликано особливими гарантіями держави (або державного органу) перед власниками облігацій В Україні також зроблені спроби випуску державних облігацій (наприклад, постанова Кабінету Міністрів від 4 січня 1997 р № 2 «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики 1997 року), однак, на жаль про особливу їх привабливість не йдеться Відомості, що дають змогу оцінити привабливість облігацій При емісії облігацій необхідно дотримуватися режиму публічності, як і при випуску акцій відкритого акціонерного товариства Тому інвестору слід вивчити і проспект емісії облігацій, й інші опубліковані матеріали Оскільки облігації породжують правові відносини позики, то до їх купівлі слід підходити з критеріями що застосовуються при видачі позики Необхідно оцінити по-перше, ступінь надійності самого позичальника (емітента) — його статутний фонд (він повинен бути сформований), засновників, керівництво Особливо важливе значення має величина фактично сформованого статутного фонду, оскільки у випадку відсутності коштів для виплати по облігаціях їх власники як кредитори мають право вимагати звернення стягнення на майно емітента Тому слід уникати придбання облігацій, загальна сума проспекту емісії яких перевищує сформований статутний фонд емітента Потім спід з'ясувати цілі позики, тобто куди емітент має намір вкладати зібрані від продажу облігацій кошти Якщо йдеться про реальні комерційні проекти, які зможуть забезпечити надійний прибуток, що достатньо надійно опрацьовані і застраховані, то очевидно, ці облігації становлять певний інтерес Якщо ж емітентом є нікому не відома фірма, яка має намір вкласти виручені від реалізації кошти в капітальне будівництво (наприклад, в позаміські будинки), під які ще не відведено землю а потім продати (або давати в оренду) побудовані об’єкти то до таких облігацій слід поставитися з обережністю Подібні проекти пов язані з достатньою кількістю важкопрогнозованих ризиків (невиконання будівельниками необхідних робіт у строк відсутність будматеріалів труднощі з одержанням землі, відсут ність покупців (орендарів) тощо), що ставлять під загрозу здійснення намічених проектів у строк З особливою обачливістю слід ставитися до тих облігацій, реклама яких вказує на можливість обміну їх на інші цінні папери того ж (або іншого) емітента У такому разі інвестор буде періодично обмінювати одні свої цінні папери на інші що зовсім не гарантує отримання ним реальних грошових сум
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Акції. Правова характеристика» з дисципліни «Банківське право України»
