Реактивні стани (реакції на важкий стрес і розлади адаптації – F- 44.00)
Реактивними або психогенними станами називаються тимчасові, такі, які минають, зворотні психічні розлади, що виникають як реакція у відповідь на вплив психогенної травми. Реактивні стани складають дві основні підгрупи –неврози та реактивні (психогенні) психози, що часто є предметом розгляду в судовій психіатрії. Основною клінічною ознакою другої групи є продуктивна психотична симптоматика, яка відсутня при неврозах. Неврози (невротичні, пов’язані зі стресом тасоматоформні розлади – F-40, F-48) – це такі форми реактивних станів, виникнення яких пов’язане не стільки з гострими психогенними травмами, скільки з довготривалими конфліктами. Усі види неврозів об’єднуються деякими загальними характерними ознаками. В розвитку неврозів велике значення мають особливості особи, котрі відображають слабкість вищої нервової діяльності і низьку межу фізіологічної витривалості стосовно різних Левенець І.В. Судова психіатрія Юридичний інститут ТАНГ 194 за своєю значимістю психогеній. Отже, виникнення неврозу залежить від типу вищої нервової діяльності і характеру ситуації, котра внаслідок індивідуальних особливостей особи виявляється для неї вибірково патогенною та невирішеною. У практиці прийнято підрозділяти неврози на три основні форми: 1) істеричний невроз, 2) невроз настирливих станів, 3) неврастенія. Серед неврозів у судово-психіатричній практиці частіше зустрічаються істеричні, клінічна картина яких надзвичайно різноманітна. Виокремлюють з певною часткою схематичності чотири основні групи істеричних розладів: 1) психічні розлади, 2) рухові розлади, 3) сенсорні порушення, розлади чутливості, 4) вегетативні порушення. Психічні порушення характеризуються переважанням емоційних розладів – страхів, коливань настрою, станів подавленості і депресії, при цьому за зовнішньою виразістю, експресивністю, патетикою і театральністю часто приховуються поверхневі емоції. В деяких випадках реакція на травмуючу ситуацію виявляється в підсиленні фантазування. Зміст фантазій відображає прагнення до уникання непідсильної стресової ситуації. Серед рухових розладів, з одного боку, – це істеричні напади, паралічі, парези, з іншого – гіперкінези. Істеричні напади характеризуються виразністю, довготривалістю, супровод- жуються сльозами, стогнанням, криками. Істеричні розлади рухової сфери, зазвичай, не залежать від інервації, а відповідають уявленням про анатомічне ділення кінцівок (“параліч” однієї руки, обох ніг або рук, усіх чотирьох кінцівок). Істеричні контрактури відзначаються в м’язах кінцівок, іноді в м’язах шиї, тулуба. Нерідко трапляються явища астазії-абазії (відмова ходити при повній збереженості опорно- рухового апарату). Іноді при тривалих паралічах відбуваються вторинні м’язові атрофії. При істеричному паралічі голосових зв’язок проявляється істерична афонія (втрата гучності голосу). При істеричному мутизмі зберігається здатність до письмової мови і не порушуються рухи язиком, тому хворі іноді видають незрозумілі звуки. Дуже характерними є істеричні гіперкінези, які виявляються в тремтінні різної амплітуди. Гіперкінези підсилюються при хвилюванні і зникають у спокійній обстановці, Іноді спостерігаються тільки у формі судомних скорочень окремих груп м’язів. Судомні явища мові виявляються в істеричним затинанням. Сенсорні порушення найчастіше виявляються в пониженні або втраті шкірної чутливості. Характерно, що зміни чутливості також не відповідають зонам інервації, а відображають уявлення про анатомічну будову кінцівок і частин тулуба. Дуже частими є порушення діяльності окремих органів чуття – істерична сліпота (амавроз) і глухота. Нерідко істерична глухота поєднується з істеричним мутизмом, тоді виникає картина істеричної глухонімоти (сурдомутизм). Вегетативні порушення займають велике місце у клінічній картині істеричного неврозу. Спазм гладкої мускулатури часто обумовлює такі симптоми, як відчуття стискання горла (істеричний ком), непрохідності стравоходу, нестача повітря. Левенець І.В. Судова психіатрія Юридичний інститут ТАНГ 195 Нерідко трапляється істерична рвота, що не пов’язана з яким-небудь захворюванням шлунково-кишкового тракту і зумовлена спазмом (пілороспазмом). При хвилюванні відзначаються серцебиття, тахікардія, аритмія, задишка, проноси й інші розлади внутрішніх органів із масивною вегетативною симптоматикою. Функціональні розлади, які виникають в умовах травматизуючої симптоматики, зумовлюють вихід із цієї ситуації. Зафіксовані такі реакції “втечі в хворобу” надалі можуть по- вторюватися в суб’єктивно складних ситуаціях. Елементи агравації є частим явищем, що зустрічається при судово-психіатричній експертизі істеричних неврозів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Реактивні стани (реакції на важкий стрес і розлади адаптації – F- 44.00)» з дисципліни «Судова психіатрія»
