За своїм вони змістом відображають головний афект і великою мірою наближуються до образних, тобто і при них домінує порушення чуттєвого пізнання, але логічний елемент при цьому незначний. При депресивних формах афективних маячень часто трапляються ідеї самозвинувачення та гріховності – впевненості в скоєнні тяжких, аморальних вчинків. Моральні та фізичні якості хворого в його уяві є лише негативними. При маяченні убогості, збіднення, злиденності існує впевненість хворого у позбавленні його всіх матеріальних засобів існування. В деяких випадках депресивні маячення мають фантастичний зміст: хворий згубив увесь світ, ніколи не перестане страждати і не помре і т. д. – це маячення Котара. Коли хворі висловлюють впевненість у тому, що його нутрощі чи організм загалом руйнуються, то говорять про нігілістичний тип маячення. Прикладом нігілістичного мелагоманічного маячення Котара можуть бути висловлювання, коли хворий упевнений, що його нутрощі розклалися, лави гною розтікаються і затоплюють світ. Усі види депресивних маячень здебільшого дуже бідні на деталі, розробка їх змісту майже відсутня. Серед експансивних форм маячення найчастіше виникають ідеї величі (величності), реформаторства, виключних моральних і фізичних здібностей. У практиці від маячних ідей необхідно відрізняти надцінні ідеї та маячноподібні фантазії. Надцінні ідеї – це тлумачення, які виникають завдяки реальним обставинам. Їм супутня надзвичайно сильна, довготривала афективна забарвленість. З’явившись, вони отримують у подальшому стійке, домінуюче становище на довготривалий час порівняно з іншими думками та уявленнями. Маячноподібні фантазії – з’являються в умовах психотравмуючої ситуації, зокрема, при арешті, слідстві чи невдовзі після початку утримання під вартою, різних за змістом висловлювань, у яких наявні ідеї величі, переслідування, завдання шкоди, самозвинувачення чи мегаломанічного змісту. На відміну від маячень, вони позбавлені непохитної впевненості, мінливі за своїм змістом, залежать від зовнішніх моментів, інколи відображають приховані страхи та бажання; Супроводжуються розрахованою на оточуючих поведінкою з елементами гри і театральності; зникають під впливом зовнішніх умов, наприклад, при переведенні з тюрми до лікарні. Нав’язливі (настирливі) явища, стани (обсесії – від лат. – захоплювати, заволодіти). Сутність цих явищ полягає у примусово-настирливому, мимовільному, невтримному виникненні у хворих думок, уявлень, спогадів, сумнівів, страхів, Левенець І.В. Судова психіатрія Юридичний інститут ТАНГ 74 бажань, рухів, дій за наявності усвідомлення їх хворобливості і постійних намагань суб’єкта з ними боротися. Нав’язливості (обсесії) умовно підрозділяють на 2 групи: абстрактні, що не супроводжуються виразними афектами, й образні, при яких афективний компонент є постійним. Абстрактні обсесивні явища: нав’язливе рахування (підрахунок поверхів бу- дівель, проїжджих машин тощо); нав’язливі спогади (згадування імен, телефонів, назв та ін.); переважно (нав’язливі думки та роздуми, мудрування (розумова жуйка) – виникнення питань абстрактного змісту, звернених до самого себе. Кожне таке питання тягне за собою виникнення нових, наприклад: “Що таке Земля?, “Де верх і низ Землі?”, “Чому люди нею втримуються?” і т. д. Образні нав’язливості – чуттєві, супроводжувані тяжким афективним змістом обсесії. Їх є кілька. Нав’язливі сумніви – мимовільно виникаюча, докучлива невпевненість у вірності і завершеності своїх дій, що супроводжується багаторазовим їх повторенням і перевіркою; наприклад, хворий багато разів повертається, щоби перевірити, чи добре зачинені двері. Нав’язливі слова висловлювання – часто лайливі та непристойні вирази щодо поважних осіб. Нав’язливі спогади – невідв’язні спогади якої-небудь неприємної чи тяжкої життєвої події минулого. Нав’язливі потяги, бажання (конвульсії) – поява всупереч волі, бажань і потягів скоїти ту чи іншу, часто небезпечну дію: вдарити людину, котра є поряд, при відсутності негативного ставлення до неї; кинутися під транспорт, що під’їжджає, і т. п.; Нав’язливі дії – рухи, які відбуваються мимоволі, наприклад, знизування плечима у невідповідній ситуації. Нав’язливі страхи (фобії) – найбільш розповсюджена форма настирливих ста- нів другої групи розладів афективних т. зв. тривожно-фобічних: страх відкритого простору (агорафобія) – страх перейти вулицю чи площу; страх закритого простору (клаустрофобія) – страх лишитися одному в закритому просторі. Інші різні страхи – страх висоти, гострих предметів, почервоніти й ін. Виникнення афективно-забарвлених нав’язливих явищ завжди супроводжується появою вегетативних симптомів: тахікардії, пітливості, збліднення чи почервоніння, задишки тощо. Нав’язливі стани супроводжуються переважно компульсивними дiями (обсесивними нав’язливими ритуалами) – за типом обов’язкових дій, які ритуально виконуються, наприклад, для попередження уявних нещасть: той, хто страждає на страх забруднення, через певні проміжки часу старанно вимиває руки; перш ніж сісти, хворий обов’язково повертається кілька разів довкола.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Афективні (чуттєві) маячення» з дисципліни «Судова психіатрія»
