Практикою, наукою, в тому числі і філософією, доведено, що простір, час, рух і матерія нерозривно поєднані і взаємопов’язані. Але існує й метафізична точка зору на простір, час і матерію. Ньютон, наприклад, вважав, що коли з світу послідовно вилучати всі матеріальні тіла, то все, що залишиться, й буде простір і час. Тобто він виступав за існування абсолютно «чистого» простору і часу, розглядаючи їх як звичайний склад, де розміщуються мате-ріальні тіла. Насправді ж, якщо вдалося б вилучити зі світу всі матеріальні тіла, то не залишилось би нічого, а для цього не по-трібно ні простору, ні часу. На це звернув увагу А. Ейнштейн, який створив загальну і часткову теорію відносності, де довів ор-ганічний зв’язок геометрії простору і часу з характером поля тя-жіння (взаємним розташуванням мас, що тяжіють одна до одної), а також внутрішній зв’язок самого простору і часу, зміни їхньої метрики залежно від швидкості руху системи. У цьому полягає один з аспектів доказу єдності матеріального світу. Інший аспект єдності світу перевіряється через призму вирі-шення основного питання філософії. Мова йде про те, на якому принципі ми будуємо філософсько-світоглядну систему — на ос-нові принципу монізму чи дуалізму і плюралізму.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Проблема єдності світу» з дисципліни «Філософія»
