Києво-Могилянська академія, її просвітницький вплив на філософську думку українського, російського та інших народів
Визначну роль у духовному відродженні українського народу відіграла Києво-Могилянська академія, що була заснована в 1632 p. Тривалий час Академія була осередком професійної дія-льності в галузі науки і філософії не тільки в Україні, вона задо-вольняла освітні потреби Росії, Білорусії. У процесі вивчення ма-теріалів про діяльність Академії зверніть увагу на терміни навчання, структуру гуманітарної підготовки, джерела, які вивчали студенти. Особливе значення мало вивчення мов, що відкривало доступ до ознайомлення мовою оригіналу праць грецьких, рим-ських авторів. Найпопулярнішим предметом серед студентів була риторика, яка формувала високу культуру логічного мислення. Філософія вивчалась 2—3 роки, причому професори використо-вували в своїх лекціях ідеї найвидатніших мислителів як анти-чності, Середньовіччя, так і Нового часу. Серед діячів Академії XVII—XVIII ст. провідне місце в розвитку філософської думки посідали Й. Кононович-Горбацький, І. Гізель, І. Галятовський, С. Яворський, Г. Бужинський, Ф. Прокопович, Л. Барановський та ін. Феофан Прокопович (1677—1736 pp.) — це один з найбільш яскравих діячів Академії, професор і ректор, який перебував у ті-сних стосунках з Петром І. Він мав значний вплив на формування філософських і суспільно-політичних поглядів А. Кантемира, М. Ломоносова. Діяльність Прокоповича в Академії позначилась на рівні організації й викладання більшості предметів. І хоч за своїми поглядами він був ідеалістом релігійного гатунку, проте велику увагу приділяв природознавству, математиці, викладав ідеї, які не збігались з християнським віровченням. Прокопович зближує і ототожнює бога з природою. «Під при-родою, — пише він у філософському курсі «Натурфілософія», — розумію Бога». Повне визначення природи збігається з Богом відносно природних речей, у яких він неодмінно існує і які він рухає. З цього випливає, що це визначення не тільки природи, але воно, зрозуміло, стосується матерії і форми. Прокопович ствер-джує, що ні матерія, ні форма, взяті окремо, не є тілом або суб-станцією. Тільки поєднуючись, вони утворюють тіло, яке є їх єд-ністю, завершеністю. Реально матерія і форма існують лише в цій єдності, а її поділ можливий тільки в абстракції. Ці погляди, які поділяли інші професори, протистояли поглядам томістів і були близькими до позицій філософів епохи Відродження. Критика поглядів томістів проводиться у двох напрямах: по-перше, Про-копович не погоджується з роз’єднанням сутності (essentia) і іс-нування (existentia), вважаючи їх єдиними і неподільними; по-друге, заперечує те, що матерія бере свій початок від форми. Він виходить з думки, що сутність не може існувати без того, суттю чо-го вона є. Сутність і існування становлять визначеність природного тіла і невіддільні від нього та одне від одного. Критика томізму, спрямована проти применшення значення матерії, проти схоласти-ки, віддзеркалювала потреби боротьби проти унії та католицизму. Прогресивні погляди Прокоповича пов’язані з розвитком при-родознавства і, хоч вони набули пантеїстичної форми, проте ма-ють велике світоглядне значення. Формулювання М. В. Ломоносовим законів збереження матерії і руху виникло саме завдяки ідеям Прокоповича. Своєрідні погляди розвивав Феофан Прокопович на живе. Він писав, що все живе має принаймні три властивості: вегетатив-ність, яка включає живлення, ріст, розмноження (притаманна ро-слинам, тваринам і людині), чуттєвість, яка є у тварин і людини, та розумність, яка властива тільки людині. Звідси він розвиває погляди на процес пізнання, які зближують його з Локком, оскі-льки стверджує, що «кольори, смак, запахи не можна віднести до першочергових властивостей». Разом з тим він відхиляє принцип «вроджених» знань. Цікаві суспільно-політичні та етичні погляди мислителя, зок-рема його ідеї про людське щастя, яке досягається лише із задо-воленням духовних і тілесних потреб людини. В основі етичної концепції лежить розуміння людини як вершини макрокосму. Розвиваючи гуманістичні ідеї, Прокопович звеличував і реабілі-тував у людині те, що принижувалось середньовічним теологіч-ним світоглядом: свободу людського розуму, красу тіла і почут-тів. Він заперечував, що тіло людини є лише джерелом гріха і зла, оскільки від природи воно добре і прекрасне. Ф. Прокопович — видатна фігура в Україні і Росії за часів Пе-тра І, мислитель, релігійний і освітній діяч. Він підтримував всі починання Петра І, спрямовуючи свої сили на зміцнення Росій-ської імперії. Але однозначно розцінювати його діяльність щодо політики репресій Петра І не можна.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Києво-Могилянська академія, її просвітницький вплив на філософську думку українського, російського та інших народів» з дисципліни «Філософія»
