Система професійно-технічної освіти та напрямки її реформування
Система професійно-технічної освіти пред-ставлена навчальними закладами різної відомчої належності та форм власності, в яких готують робітників з 800 робітничих про-фесій. Для сучасної професійно-технічної освіти характерна ву-зька галузева спрямованість, що обмежує можливості випускни-ків в отриманні більш високих рівнів освіти та ускладнює професійне перепрофілювання. Тому система підготовки вузьких спеціалістів повинна бути замінена на ступеневу підготовку про-фесіоналів широкого профілю в межах певної професії або сумі-жних спеціальностей. Реформування професійно-технічної освіти в Україні пов’язане з її фундаменталізацією, гнучкістю, багатопрофільністю і стандар-тизацією. Це дозволить, з одного боку, краще поєднати особисті інтереси учнів з інтересами майбутніх роботодавців і змінами в розвитку економіки, забезпечить гарантований мінімум знань і трудових навичок відповідно до вимог виробництва, а з іншого — сприятиме оперативному оновленню структури професій та змісту навчання відповідно до вимог ринку праці. Фундаментальна про-фесійна освіта дасть можливість працювати як по основній профе-сії (спеціальності), так і в інформаційній та соціальній сфері, поле-гшить працевлаштування молоді після закінчення навчання, посилить професійну мобільність, а при повторному працевлашту-ванні забезпечить доступ до вакантних робочих місць. Державний стандарт професійно-технічної освіти — це мінімум освітнього і професійного рівня, який гарантований і забезпечений державою в усіх навчальних закладах системи профтехосвіти. Нині такі стандарти розробляються Міністерст-вом освіти і науки України. Згідно з Міжнародною стандартною класифікацією професій 1988 року (ISCO-88) в Україні затвер-джено і введено в дію наказом Держкомстандарту № 257 від 27 липня 1995 року Класифікатор професій. Крім професійно-технічних навчальних закладів, функціонує розгалужена мережа навчально-курсових комбінатів та інших ти-пів навчальних закладів, в яких здійснюється початкова профе-сійна підготовка і підвищення кваліфікації робітників. Розвива-ються навчальні заклади приватної і колективної форм власності, а також навчальні заклади нового типу — вищі професійні учи-лища, коледжі, ліцеї, які є більш гнучкими. Для набуття професійних знань, навичок і умінь у профтеху-чилищах створено 11 000 кабінетів, 2 750 лабораторій, 6 840 навчально-виробничих майстерень. На підприємствах налічується 1 100 навчальних дільниць. Серед випускників профтехучилищ зростає питома вага тих, що отримали дві і більше споріднених або суміщених спеціальностей. Професійно-технічні заклади, крім підготовки молоді, здійс-нюють також професійне навчання, перепідготовку і підвищення кваліфікації незайнятого населення та безробітних. Позитивною тенденцією в розвитку професійно-технічної освіти є підготовка робітників з професій ринкового напрямку, а також навчання підприємництву, менеджменту, що сприяє само-зайнятості населення, розвитку малого і середнього бізнесу. Професійне навчання — це процес управління діяльністю людини з оволодіння знаннями, трудовими навичками і вміннями, розвитку професійних здібностей і особистості кваліфікованого робітника. Навчання — це планомірний процес сприймання, осмислення і узагальнення матеріалу, зв’язків та ознак між явищами і пред-метами, запам’ятовування матеріалу і застосування знань при вирішенні теоретичних і практичних завдань. Професійне навчання повинно сприяти формуванню пізнава-льних інтересів, розвитку професійної схильності і задатків лю-дини, готовності до самоосвіти. Самоосвіта передбачає постійний потяг до розширення знань, вміння самостійно набувати знання і застосовувати їх у практич-ній діяльності. Знання — це сукупність сприйнятої і засвоєної людиною ін-формації у вигляді понять, уявлень, суджень, яка зберігається в довготривалій пам’яті і може бути відтворена в процесі діяльності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Система професійно-технічної освіти та напрямки її реформування» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
