Вимоги до проектування тижневого режиму праці і відпочинку
Основні вимоги до проектування тижневого режиму праці і відпочинку зводяться: • до дотримання встановленої законодавством тривалості часу роботи і відпочинку; • забезпечення нормального ходу технологічних (виробничих) процесів; • фізіологічно обгрунтованої і організаційно доцільної трива-лості та черговості обідніх перерв; • максимального скорочення кількості нічних змін; • збільшення і раціонального використання позаробочого часу. Змінність роботи необхідно визначати не тільки виходячи з виробничих потреб, а й з врахуванням закономірностей добової працездатності. Останнє особливо є важливим для встановлення часу початку і закінчення роботи, перерв на обід, відпочинок і сон. Закономірно, що найбільш сприятливим для сну є нічний час. При цьому тривалість сну повинна складати 7…8 год на до-бу. Виходячи з цього при одно- і двозмінному режимі роботу слід починати о 8…9 год, при тризмінному — о 6…7 год. На перерв-них технологічних процесах доцільно організувати роботу в дві зміни. Нічні зміни можна використовувати для проведення ре- монтних і профілактичних робіт. Тривалість робочого тижня становить п’ять днів. Разом з тим, в деяких галузях має місце шестиденний робочий тиждень. Пра-ця шість днів підряд є граничною, оскільки в наступні дні вона стає втомливою і малопродуктивною. Дводенний відпочинок сприяє кращому відновленню праце-здатності, хоча і сповільнює процес впрацювання в наступні дні. Тому в перший день робочого тижня необхідно застосовувати комплекс заходів для скорочення фази впрацювання. В інтересах справи необхідно максимально використовувати вівторок, сере-ду, четвер, коли найвища продуктивність праці забезпечується при найменшій втомі. При п’ятиденному робочому тижні, незалежно від режиму змінності, доцільно надавати два дні відпочинку підряд через рі-вномірну кількість робочих днів. У цьому випадку не порушуєть-ся стійка працездатність, а відпочинок є більш ефективним. Тривалість відпочинку між змінами разом з обідньою перервою повинна в два рази перевищувати тривалість часу роботи. При багатозмінній роботі застосовуються різні графіки змін-ності, які відрізняються кількістю днів роботи в одну зміну, три-валістю відпочинку при переході із зміни в зміну, порядком чер-гування змін. Графіки виходу на роботу встановлюються залежно від харак-теру виробництва, кількості робочих змін, кількості бригад. В неперервному виробничому процесі використовується гра-фік, який забезпечує роботу протягом всіх днів тижня. Бригада після п’яти днів роботи в першій зміні і одного вихідного дня ви-ходить в нічну зміну. Тривалість відпочинку становить 56 годин. При переході з нічної зміни у вечірню і з вечірньої в денну робіт-ники мають по два вихідних дні підряд. Вихідні дні за цим графі-ком надаються бригадам у різні дні тижня. Існують й інші графі-ки змінності, застосування яких залежить від конкретних умов. Так, в хімічній, нафтохімічній галузях промисловості, де має місце токсикологічний фактор, доцільним є графік змінності ро-боти операторів з дводенним чергуванням. Після двох днів робо-ти у денну зміну і двох днів роботи у вечірню зміну працівникам надається дводенний відпочинок, після якого вони відпрацьову-ють дві нічні зміни з наступним дводенним відпочинком. При та-кому графіку періоди відпочинку подовжуються періодично від 16 до 72 годин, що сприяє підтриманню високого рівня праце- здатності операторів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Вимоги до проектування тижневого режиму праці і відпочинку» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
