Фізіологічні засади розробки графіків змінності роботи
Раціоналізація тижневих режимів праці і відпочинку значною мірою пов’язана з вирішенням питання змінно-сті, організацією багатозмінної роботи і впровадженням відпові-дних графіків. Особливі труднощі виникають при організації нічних змін, оскільки працівники, зайняті в нічний час, недосипають, страдають від безсоння. Тому основними завданнями при розробці графіків змінності є: • скорочення кількості нічних змін; • зменшення чисельності працівників, які зайняті в нічних змінах; • обмеження загальної тривалості роботи в нічний час; • створення умов для нормальної роботи і відпочинку в нічну зміну. Важливим питанням є правильне чергування роботи в денні і нічні зміни. При його вирішенні необхідно виходити із законо- мірностей добового ритму фізіологічних процесів людини. Наукою встановлено, що фізіологічні функції людини протягом доби змінюються за відповідними закономірностями. Так, темпера-тура тіла, м’язова активність, лабільність зорового аналізатора, ро-бота серця, діяльність нервової системи та ін. в денні години підви-щуються, а в нічні — знижуються. З настанням темноти в корі головного мозку переважають гальмівні процеси. Активізація дія-льності вимагає значного напруження і збільшення затрат енергії. Відповідно до фізіологічного ритму змінюється і працездат-ність людини. В нічні години вона опускається до мінімуму. То-му в години найвищої працездатності (ранком і вдень) людина може виконати максимум роботи при мінімальних затратах енер-гії і мінімальній втомі. Робота у вечірні години починається при певному рівні втоми, викликаної як активністю, так і побутовими навантаженнями, а також на фоні зниження активності фізіологічних функцій, що зумовлює її меншу ефективність. Робота в нічні години, порушуючи біологічний ритм, вимагає від організму працівника перебудови добового стереотипу і викликає посилене напруження нервової системи. В нічну зміну наприкінці роботи у працівників помічаються більш інтенсивні функціональні зрушення — зниження темпера-тури тіла, частоти пульсу, кров’яного тиску, збудливості рухово-го аналізатора і центральної нервової системи порівняно з анало-гічними зрушеннями під час роботи в денну і вечірню зміни. Встановлено також, що більш глибокі функціональні зрушення під впливом роботи в нічну зміну є причиною зниження опірнос-ті організму до простудних та виробничо зумовлених захворю-вань і спричиняють розвиток патологічних станів. Робота в нічну зміну характеризується меншою продуктивністю і більшими фі-зіологічними затратами на одиницю продукції. Таким чином, з фізіологічної і виробничої точок зору робота в нічний час є малоефективною, і там, де немає виробничої необ-хідності, вона недоцільна. Робота в нічну зміну особливо негативно впливає на організм жінок і підлітків. Тому робота підлітків в нічну зміну законодав-ством України заборонена. Після роботи в нічний час відмічається сповільнення процесів відновлення фізіологічних функцій до нормального рівня. В зв’язку з цим тривалість нічних змін скорочена на одну го-дину, а за роботу в нічну зміну нараховуються доплати до тариф-ної ставки у розмірі не нижче 20 %. Фізіологічного обгрунтування вимагає порядок чергування робочих змін. Він повинен відповідати природному добовому ри-тму: ранок — вечір — ніч. За іншого чергування змін, наприклад, ранок — ніч — вечір, підвищується напруження організму пра-цівника через протиприродний хід ритму перебудови динамічно-го стереотипу. Слід також мати на увазі, що перебудова деяких функцій на новий режим вимагає декількох тижнів. Тому людині порівняно легше відпрацювати одну чи дві нічні зміни, ніж п’ять чи шість підряд. Разом з тим щоденний перехід із зміни в зміну також є несприятливим, оскільки призводить до надто частого порушення добового ритму фізіологічних функцій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Фізіологічні засади розробки графіків змінності роботи» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
