Фізіологічні закономірності розробки режимів праці і відпочинку
Упорядкування режиму праці і відпочинку передбачає регулювання таких трьох його параметрів, як загаль-ний робочий час, тривалість періодів роботи і тривалість періодів відпочинку. Оптимізація часу роботи є вихідною умовою для мі-німізації часу відпочинку і максимізації тривалості робочого часу. Численними дослідженнями фізіологів встановлено певні фі-зіологічні закономірності, які покладені в основу розробки режи-мів праці і відпочинку. Ці закономірності зводяться ось до чого: • час роботи залежить від її інтенсивності: чим важча робота, чим вищий її темп, тим менша допустима щільність робочого ча-су. Збільшення енергозатрат у 2 рази скорочує робочий час у 4 рази; • допустимий час роботи обернено пропорційний допустимій частоті пульсу. При робочій частоті пульсу 100 ударів/хв трива-лість робочого часу становить 8 год, а при частоті пульсу 150 ударів/хв — лише 2 год; • чим вища фізична працездатність людини, тим вищі допус-тимі величини темпу роботи, щільності робочого часу і приросту робочого пульсу; • відносний час відпочинку на одиницю часу роботи тим бі-льший, чим вищий темп роботи і чим менший невикористаний резерв підвищення темпу роботи; • скорочення періодів роботи зменшує допустиму величину часу на відновлення працездатності; • відпочинок працюючим м’язам і нервовим центрам в окремі мікроперіоди роботи забезпечується за рахунок мікропауз, які ми-мовільно виникають між операціями і рухами в зв’язку з необхідні-стю переключення процесів збудження і гальмування в нервовій си-стемі. Тривалість їх становить всього декілька секунд, але залежно від темпу роботи вони можуть становити до 10 % робочого часу; • сумарне відновлення функцій тим більше, чим більша кіль-кість періодів відпочинку (при незмінній тривалості відпочинку); • різні умови і різні види праці викликають приблизно одна-кові зміни працездатності. Вирішальне значення для раціоналізації функціонального на-вантаження має встановлення абсолютних допустимих величин періодів роботи і відпочинку. Аксіоматичним є визнання того факту, що при важкій фізичній роботі необхідно скорочувати пе-ріоди роботи і відпочинку. Тривалість відпочинку при важких роботах не повинна перевищувати 5…10 хв (рідше 15 хв); при необхідності можна збільшувати частоту цих перерв, але не їх тривалість. Доведена висока ефективність періодів відпочинку тривалістю 1…2 хв після періодів роботи тривалістю 6…15 хв. Для нервово-напружених робіт тривалість неперервної роботи не повинна перевищувати 15 хв, а тривалість відпочинку 2…5 хв. Тривалість відпочинку повинна відповідати двом вимогам: • бути достатньою для відновлення працездатності і можли-вості повторної роботи; • зберігати робочу установку. Таким чином, фізіологічною закономірністю є стабільність допустимої величини часу відпочинку при різних допустимих величинах часу роботи. Оптимальні режими праці забезпечуються шляхом оптимізації навантажень, які мають тренувальний ефект. Енергетичним фізіологічним оптимумом вважається фізична робота з потужністю, яка дорівнює половині або четвертій части-ні максимальної потужності. Оптимальний темп рухів при трива-лій роботі і оптимальному зусиллі становить третину від макси-мального темпу. У виробничих умовах оптимальний темп робочих рухів не перевищує 20 % максимально доступного тем-пу, а в деяких умовах — 10 % максимальної величини. Разом з тим, несприятливі умови праці створюють додаткове функціональне навантаження на організм працівника, що зумов-лює необхідність скорочення періодів роботи і збільшення часу відпочинку, а також скорочення робочого часу. У цьому випадку розробляються так звані компенсаторні режими праці і відпочинку. Раціональний внутрішньозмінний режим праці і відпочинку включає в себе перерву на обід, регламентовані перерви на від-починок, активізацію відпочинку та інші заходи. Перерви на обід для всіх професій встановлюються в середині зміни або з відхиленням від неї в межах однієї години. Нормаль-на тривалість обідньої перерви становить 40…60 хв.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Фізіологічні закономірності розробки режимів праці і відпочинку» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
