Основними етапами операторської діяльності є: • сприймання інформації щодо об’єктів керування та навко-лишнього середовища, яка важлива для розв’язання завдань, поставлених перед системою «людина—машина». Для цього опера-тор повинен помітити сигнали, виділити з їх сукупності найбільш важливі та розшифрувати. Внаслідок цих дій у оператора форму-ється попереднє уявлення про стан керованого об’єкта. Якість сприймання інформації залежить від типу і кількості індикаторів, організації інформаційного поля, характеристик інформації. • оцінка і переробка інформації. На цьому етапі порівнюються задані і реальні режими роботи системи, здійснюється аналіз та узагальнення інформації, виділяються критичні об’єкти і ситуа-ції. На основі вже відомих критеріїв важливості і терміновості встановлюється черговість обробки інформації. На оцінку і пере-робку інформації впливають спосіб кодування, обсяг і динаміка змін в системі, а також відповідність обсягів інформації можли-востям пам’яті і мислення оператора. • прийняття рішення про необхідні дії на основі проведеного аналізу та оцінки інформації, а також на основі інших відомостей про мету і умови роботи системи, можливі способи дії, наслідки правильних і неправильних рішень. Ефективність прийнятого рішення залежить від типу задачі, складності логічних умов, алго-ритму та кількості можливих варіантів рішення. • реалізація прийнятого рішення шляхом виконання певних дій або видачі відповідних розпоряджень. На цьому етапі окре-мими діями є перекодування прийнятого рішення в машинний код, пошук потрібного органу керування і маніпуляції з ним то-що. Виконання рухів залежить від кількості органів керування, їх типу і способів розміщення. На кожному етапі необхідний контроль власних дій, який мо-же бути інструментальним або візуальним, що забезпечує надій-ність роботи оператора. Перші два етапи називають отриманням інформації, інші два — її реалізацією. Отримання інформації відбувається через сприймання опера-тором інформаційної моделі об’єкта керування, тобто різних но-сіїв інформації. Після декодування сприйнятих сигналів форму-ється логічне знання про керований процес, яке називають концептуальною моделлю. Концептуальна модель дає можли-вість операторові поєднувати в єдине ціле окремі частини керо-ваного процесу і на основі прийнятого рішення здійснити ефек-тивні керівні дії, тобто реалізувати отриману інформацію. Незважаючи на загальні риси діяльності оператора, виділяють окремі види операторської праці, для яких характерні свої особ-ливості [18]. • Оператор-технолог безпосередньо включений в технологіч-ний процес. Працює переважно в режимі негайного обслугову-вання, тобто відстежує, контролює і регулює технологічний про-цес з метою підтримання його в заданих межах. Переважаючими є керівні дії, виконання яких регламентується інструкціями. Останні містять повний набір ситуацій і рішень. До цього типу відносяться оператори технологічних ліній, оператори по прийн-яттю і переробці інформації. • Оператор-спостерігач (контролер, диспетчер). В його діяль-ності важливе значення мають інформаційні та концептуальні моделі, а також процеси прийняття рішень. Керівні дії дещо про-стіші. Може працювати в режимі відкладеного обслуговування. Сюди належать оператори радіолокаційних станцій, диспетчери на різних видах транспорту. • Оператор-дослідник значно більшою мірою використовує понятійний апарат мислення і досвід, закладені в концептуальну модель. Органи керування мають менше значення, а інформацій-ні моделі, навпаки, велике. Сюди належать користувачі обчислю-вальних систем, дешифрувальники різних об’єктів. • Оператор-маніпулятор, в діяльності якого велике значення має сенсомоторна координація і моторні (рухові) навички. Механізми моторної діяльності основні, хоча використовується і апарат поня-тійного та образного мислення. Функціями оператора-маніпулятора є керування роботами, машинами, транспортними засобами і т. ін.; • Оператор-керівник. Головну роль у діяльності відіграють ін-телектуальні процеси. Належать організатори, керівники різних рівнів, особи, які приймають відповідальні рішення в людино-машинних комплексах і володіють знаннями, досвідом, інтуїцією. Залежно від переважання того чи іншого психічного процесу в роботі оператора можна виділити такі види діяльності: • сенсорно-перцептивну; • моторну; • інтелектуальну. У сенсорно-перцептивній діяльності центр ваги припадає на отримання інформації і її первинну оцінку. Основне завдання ви-рішується в сфері сприймання, а виконавські дії прості. Для моторної діяльності характерна висока питома вага ви-конавських дій, у той час як сприймання інформації і прийняття рішення підпорядковані цій основній задачі. Діяльність інтелектуального типу характеризується тим, що на перший план виступають функції прийняття рішень, логіч-ної переробки інформації, обчислення. Ефективність роботи оператора залежить від режиму, в якому вона протікає. Розрізняють мінімальний, оптимальний і екстре-мальний режими роботи: Мінімальний режим роботи оператора має місце при керу-ванні нормально працюючою високоавтоматизованою системою. Недовантаженість інформацією, комфортні умови, монотонність призводять до втрати пильності, гіпнотичних станів оператора, що може бути причиною несвоєчасних дій на аварійні сигнали, виникнення аварій, катастроф. Оптимальний режим роботи характеризується комфортними умовами і нормальною роботою автоматичних пристроїв. Люди-на слідкує за станом системи, коригує ті параметри, які виходять за межі норми. Основне значення мають набуті навички, звичний темп. Робота виконується без значних нервово-психічних затрат. Екстремальний режим роботи відзначається різко підвище-ними вимогами до інтелектуальної та емоційно-вольової сфери людини. Робота в складних, відповідальних і несподіваних ситу-аціях вимагає вміння швидко аналізувати обстановку і за корот-кий час прийняти та реалізувати рішення. Оператору часто по-трібна мужність, заснована на почуттях обов’язку і відповідальності за свої дії. У цьому режимі має місце дискомфорт, а нервові перенавантаження можуть призвести до перевтоми, нервового виснаження і зриву діяльності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Етапи, види і режими» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
