Основні заходи, спрямовані на за-побігання монотонності і підвищення змістовності праці
Реалізація творчих здібностей особистості, підвищення мотивації до праці за рахунок так званого «збагачен-ня» праці набувають дедалі більшого значення в розвитку вироб-ництва на сучасному етапі. Обгрунтування системи заходів щодо запобігання монотонно-сті і її негативних наслідків базується на вченні І. П. Павлова і І. М. Сєченова про необхідність розширення поля коркової акти-вності в процесі праці і виключення «довбання» в одну клітину. Найрадикальнішим заходом є проектування раціональних трудових процесів і операцій на основі оптимального поділу праці. Завдання полягає в тому, щоб кожну операцію зробити змістов-ною, яка сприяла б розвитку у працівника творчого мислення. Основним принципом проектування раціонального трудового процесу (операції) є принцип збереження певної логічної завер-шеності і структурної цілісності виконуваної операції. Навіть в умовах глибокої диференціації технологічного процесу необхід-но встановлювати таку кількість елементів операції і послідов-ність їх виконання, яка сприймалася б працівником як логічно завершена одиниця. Другим важливим принципом проектування трудового проце-су є забезпечення достатнього енергетичного рівня операції. Спеціальними дослідженнями встановлено, що негативні психіч-ні стани більшою мірою виявляються при виконанні тих робіт, які через незначну енергетичну вартість не стимулюють функці-ональної активності організму. Якщо монотонна робота досить інтенсивна за затратами енергії, то нудьга, сонливість, психічне перенасичення можуть не виникати. Доведено, що при фізичній роботі для підтримання активного тонусу кори затрати енергії не повинні бути меншими за 2,5 ккал/хв (150 ккал/год). Запобіганню монотонності і підвищенню змістовності праці сприяє укрупнення трудових операцій. Завдяки укрупненню опе-рацій у працівника формується більш складний стереотип трудо-вих дій, що позитивно позначається на стані психофізіологічних функцій. Досвід показує, що операція повинна складатися не менш як з 5—6 елементів за умови збереження цільового змісту. Важливим засобом боротьби з монотонністю є чергування операцій, кожна з яких є монотонною. Науковою основою чергу-вання операцій є ефект Сєченова, суть якого в тому, що при зміні діяльності активізується інша група нервових центрів, а в раніше працюючих ефективно відбувається «заправка» енергією. Отже, принцип чергування операцій полягає в замі-щенні і компенсації психофізіологічних функцій, активізації ін-ших м’язових груп, нервових центрів, зменшенні надмірного на-пруження працюючих м’язів. Значення чергування операцій, таким чином, полягає в ліквідації негативного впливу однобоких навантажень. На практиці застосовується декілька варіантів чер-гування операцій: через кожну годину, через 2,5 год, один раз протягом зміни, через день. Відносно зняття фактора монотонно-сті найбільш ефективне чергування операцій один раз протягом зміни, хоча в конкретних виробничих умовах це питання вирішу-ється по-різному. Враховуються умови праці, структура операцій, майстерність працівників. Чергування операцій пов’язане із суміщенням професій і тру-дових функцій. Зазначимо, що оволодіння працівником другими і суміжними професіями, крім подолання монотонності і підви-щення привабливості праці, підвищує конкурентоспроможність працівника на ринку праці і мобільність на самому підприємстві. Для зняття монотонності необхідно, щоб операції відрізнялися за характером навантажень, але в той же час були позбавлені ін-терферентних елементів. Основні умови суміщення професій і трудових функцій, які забезпечують зменшення монотонності: • суміщувані професії повинні змінювати рівень завантажено-сті різних органів і систем; • суміщувана операція повинна бути легшою, ніж основна. При легкій монотонній роботі ефективна зміна на більш важку; • більш монотонну роботу необхідно суміщувати з менш мо-нотонною; • суміщувані трудові комплекси повинні забезпечувати роботу за участю м’язів-антагоністів, а також зміну робочих поз; • статичні навантаження повинні компенсуватися помірними динамічними навантаженнями. При організації монотонних робіт важливе значення має вибір темпу роботи. Темп може бути вільним або примусовим. Кож-ний з них має переваги і недоліки. Тому при виборі темпу роботи слід виходити зі специфіки конкретного виробництва. В одних випадках доцільним є оптимальний заданий темп з регулюванням швидкості конвеєра відповідно до кривої працездатності. Варіа-ція швидкості не повинна перевищувати 10—15 %. В інших ви-падках ефективне самостійне регулювання робочого темпу. Останнє застосовується на автономних конвеєрах, що забезпечує не лише свободу ритму, а й регулювання змісту роботи. Ефективним засобом боротьби з монотонністю є бригадно-групова форма організації потоку. Суть її в тому, що бригада ви-конує операції всього циклу по виготовленню більш-менш закін-ченого продукту (вузла). Процеси виготовлення кожного вузла виділяються в самостійні виробничі секції. Робітники працюють у вільному ритмі, а вузли з’єднуються в монтажній секції. В цьо-му випадку трудовий процес менше розчленований і тісніше коо-перований. Зменшенню негативного впливу монотонних робіт на психічний стан працівників і показники їхньої праці сприяють такі заходи: • раціоналізація режимів праці і відпочинку; • естетизація виробничого середовища; • застосування функціональної музики. До факторів зменшення монотонності відносяться також пси-хологічні заходи, покликані посилити внутрішні мотиви діяльно-сті. Це, зокрема, психологічна стимуляція трудової діяльності за рахунок постановки проміжних виробничих цілей, забезпечення працівників поточною інформацією щодо виконання роботи. Особливе значення мають залучення робітників до управління і розв’язання виробничих проблем, а також сприятливий соціаль-но-психологічний клімат, створення умов для спілкування в про-цесі праці, якщо це можливо. Усе це формує позитивні емоційні стани у працівників, посилює їх монотоностійкість.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Основні заходи, спрямовані на за-побігання монотонності і підвищення змістовності праці» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
