Виробнича втома як наслідок впливу на ор-ганізм працівника трудових навантажень і умов виробничого се-редовища, з одного боку, відіграє захисну роль, а з іншого — стимулює відновлювальні процеси і підвищення працездатності. Тому заходи по боротьбі з втомою ні в якому разі не мають ме-тою ліквідувати це фізіологічне явище. Вони спрямовуються на: • віддалення розвитку втоми в часі; • недопущення глибоких стадій втоми і перевтоми працівників; • прискорення відновлення сил і працездатності. Боротьба з втомою в першу чергу зводиться до покращання санітарно-гігієнічних умов виробничого середовища. Численні дослідження свідчать, що ліквідація загазованості, забруднення повітря, нормалізація мікроклімату, шуму, вібрації, раціональне освітлення, впровадження принципів естетики підвищують пра-цездатність людини навіть у тих випадках, коли характер роботи не змінюється. Так, при температурі повітря в межах 26…30 °С працездатність зменшується наполовину порівняно з її рівнем при оптимальних умовах (18°С). В умовах підвищеного шуму (80…90 дБ) працівник затрачає в середньому на 20 % більше фі-зичних і нервово-психічних зусиль для збереження рівня виро- бітку, досягнутого в умовах нормального шуму (нижче 70 дБ). Зниженню втоми, в тому числі зорової, сприяє відповідне природне і штучне освітлення. Вплив його виявляється через по-силення обміну речовин в організмі, поліпшення роботи органів дихання і газообміну, підвищення загального тонусу та активнос-ті людини. Ступінь втоми значною мірою залежить від робочої пози пра-цівника. Вимушена незручна поза обмежує можливість виконан-ня раціональних прийомів роботи, що призводить до збільшення енергозатрат, швидкої втоми та захворювань нервово-м’язового апарату. Важливе значення має раціоналізація трудових процесів. Вона включає механізацію і автоматизацію трудомістких робіт і вдос-коналення трудових рухів. Особливу роль у підтриманні працездатності і запобіганні втомі працівників відіграє ритм роботи, який підвищує стійкість робочо-го динамічного стереотипу. Порушення ритму в роботі викликає напруження нервової системи в зв’язку з необхідністю відновлен-ня раніше засвоєного ритму. Аритмічна діяльність, коли незначні фізичні чи нервово-психічні навантаження змінюються форсова-ними зусиллями у високому темпі, дуже втомлива для працівника. Тому в роботу слід входити поступово, послідовно збільшуючи потужність і швидкість нервових і рухових реакцій. Дуже важливо вибрати оптимальний темп роботи, за якого ча-стота рухів відповідала б фізіологічним закономірностям викори-стання рухового апарату людини. Темп трудових рухів залежить від фізичного і нервово-психічного навантаження. При цьому, чим більше навантаження, тим нижчий темп; зі зменшенням нер-вово-психічних навантажень темп може підвищуватися. Однак підвищення темпу має свої межі, оскільки надто високий темп призводить до швидкої втоми. Віддаленню втоми сприяють фактори, які діють на центральні апарати нервово-м’язової системи. Підвищення працездатності нервових клітин досягається шляхом посилення відновлюваль-них процесів під час роботи, а також послабленням охоронного гальмування в корі головного мозку. У першому випадку має мі-сце справжня стимуляція, оскільки збільшується функціональний потенціал працівника, а в другому — збільшення працездатності досягається за рахунок значного зменшення ресурсів організму. Серед факторів першого напрямку слід відмітити вплив емо-цій на працездатність. Емоційне збудження втягує в активну дія-льність підкоркові центри, які тонізують кору і підвищують її працездатність. У цьому самому напрямку діють нервові імпуль-си з ретикулярної формації. Внаслідок цього підвищується лабі-льність коркових клітин і посилюються відновлювальні процеси під час роботи. Переважання процесів збудження віддаляє час розвитку охоронного гальмування. Однак не слід зловживати ви-користанням емоційних стимулів, оскільки надмірно інтенсив-ний, тривало діючий емоційний фактор перешкоджає охоронно-му гальмуванню припинити роботу у відповідний момент. Ще одним фактором цього напрямку є подразнення різних рецепто-рів, яке забезпечує притягнення до домінантного рефлексу сто-ронніх подразників, що також посилює нервову імпульсацію і тонізацію кори. Посиленню активізації коркових центрів сприяє одночасна робота різних груп м’язів, які забезпечують взаємну стимуляцію (наприклад, однією рукою можна брати заготовку, а другою відкладати готову деталь). Ще більше практичне значен-ня в боротьбі з втомою має робота інших м’язів перед виконан-ням основної роботи. Вплив цього фактора на невтомлені м’язи полягає в підвищенні лабільності робочих апаратів, прискоренні їх впрацювання, переході на більш високі ритми активності. Цю функцію на виробництві виконує вступна гімнастика. Збереження працездатності і віддалення розвитку втоми за-безпечується також зміною видів роботи. В основі цього заходу лежить ефект Сєченова. Під час виконання іншої роботи в раніше працюючих робочих апаратах інтенсивно відбувається віднов-лення працездатності, зарядка нервових центрів енергетичними речовинами. Аналогічну функцію виконує і активний відпочинок. Впровадження раціональних режимів праці і відпочинку залеж-но від важкості роботи є одним з основних організаційних заходів збереження працездатності і запобігання перевтомі працівників. Слід також відмітити і засоби екстреного підвищення праце-здатності і віддалення втоми. Це, зокрема, різні хімічні стимуля-тори. Одна група цих стимуляторів включає речовини, які впли-вають на обмінні процеси, зменшуючи несприятливі гуморальні зрушення. Це глюкоза, фосфати, аскорбінова кислота, вітаміни та мікроелементи. Друга група стимуляторів включає речовини, які діють спеціально на нервову систему. До них належать фенамін, препарати лимоннику, женьшеню, кофеїн і т. ін. Вони можуть давати як справжню стимуляцію за рахунок активізації віднов-лювального процесу по ходу роботи, так і призводити до збіль-шення функціональних затрат через віддалення процесу гальму-вання. При цьому порушення коркової нейродинаміки погіршує якість виконання роботи, особливо там, де необхідна координа-ція рухів. Особливо слід відмітити заходи, спрямовані на організацію розумової праці і запобігання розумовій втомі. Розумову працю необхідно починати з найбільш простих елементів і підготовки робочого місця, планування роботи. В роботу слід входити по-ступово, займатися нею систематично, виробити свій індивідуа-льний стиль і ритм, організувати раціональний режим праці і від-починку в залежності від типу динаміки працездатності. Вагомим фактором високої працездатності є раціональне поєднання розу-мової діяльності з фізичною працею.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Заходи запобігання перевтомі» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
