Система мотивів, які виконують функцію спонукання, спрямування і регулювання діяльності, утворює мотиваційну сферу особистості. Мотиваційна сфера представлена: • актуальними мотивами, які фактично спонукають до дія-льності; • потенційними мотивами, які сформовані, але не виявляють-ся в діяльності. Зауважимо, проте, що мотиваційна сфера людини динамічна, мотивація може посилюватися або послаблюватися. Можуть змі-нюватися ієрархія і стійкість мотивів. У мотиваційній сфері вирі-зняють три зони мотивації: • центральна зона, у межах якої незадоволені потреби, висту-паючи в формі високозначущих мотивів, зумовлюють активну, напружену діяльність працівника; • зона мотивації, яка пов’язана з потребами, що постійно і лег-ко задовольняються, значущість їх часто людиною недооцінюєть-ся, однак втрата одразу ж виявляє високу особистісну цінність; • зона мотивації, в основі якої лежать потреби, для задоволен-ня яких поки що немає можливостей і вони не можуть викликати адекватної їм діяльності. Управління трудовою поведінкою працівника повинно вихо-дити з врахування особливостей цих сфер мотивації. Зокрема, зо-внішнє стимулювання на різних етапах трудової діяльності може змінювати організацію спонукань працівника, переводити потен-ційні мотиви в зону активної мотивації.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Мотиваційна сфера особистості» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
