Розвиток особистості — це такі її зміни, внаслідок яких індивід здатний ставити і вирішувати все більш складні кон-кретні завдання. У процесі реалізації цих завдань розвиваються здібності людини, нарощується творчий потенціал і з’являються можливості постановки і розв’язання нових завдань. Конститу-ційне забезпечення прав і свобод людини, економічні перетво-рення в Україні виступають факторами формування нового типу особистості, заінтересованої в прогресивних тенденціях розвитку суспільства, результатах своєї діяльності, з активною життєвою позицією. Організація трудової діяльності на сучасному етапі по-винна базуватися на врахуванні не окремих ізольованих власти-востей працівника, а цілісної структури його особистості. Особистість є складним феноменом, про що свідчить наяв-ність величезної кількості визначень цього поняття і майже пів-сотні теорій особистості. Основними атрибутами особистості вважаються її риси, якості, властивості та форми поведінки. У свою чергу форми поведінки визначаються взаємодією внутрішніх суб’єктивно-психологічних властивостей особистості і зовнішніх факторів — соціальне оточення, особливості ситу-ації, в яких перебуває особистість. Такий підхід до особистості реалізований в інтеракціоністських теоріях. На відміну від них, психодинамічні теорії пояснюють поведінку особистості її пси-хологічними характеристиками, а соціодинамічні — основною детермінантою поведінки вважають зовнішні ситуації. Відомі також динамічні і структурні теорії особистості. Ос-нову динамічних теорій становить принцип зміни, розвитку осо-бистості, а структурні теорії описують особистість з погляду співвідношення її внутрішніх психологічних властивостей. Психодинамічні та інтеракціоністські теорії особистості роз-вивалися в руслі гуманістичної психології. Представниками її бу-ли американські психологи Г. Олпорт, У. Мейшел, К. Роджерс, А. Маслоу та ін. Зокрема, Г. Олпорт на початку ХХ століття за-клав основи теорії особистості, відомої під назвою «теорії рис», а процедуру експериментального вивчення факторів, або рис, особистості розробив Р. Кеттелл (16 — Факторний особистісний опитувальник Кеттелла (16 — ФОО) використовується і зараз для визначення 16 факторів особистості, які характеризують її структуру). Згідно з визначенням Г. Олпорта, особистість — це індиві-дуально своєрідна сукупність психофізіологічних систем — рис особистості, які формуються прижиттєво і якими ви-значаються своєрідні для даної людини мислення та поведін-ка. Г. Олпорт вважав особистість відкритою системою, розвиток якої відбувається у взаємодії з іншими людьми, і цей розвиток є формою існування особистості. У. Мейшел розробив концепцію, згідно з якою особистісними факторами, що разом з ситуацією визначають поведінку люди-ни, є: • здатність самостійно діяти незалежно від ситуації; • когнітивні стратегії — способи сприйняття і оцінки ситуації, вибору форм поведінки в ній; • очікування — оцінка можливих наслідків тих чи інших по-ступків у даній ситуації; • цінності — те, що має для людини значення і сенс; • плани поведінки та способи її суб’єктивної регуляції. К. Роджерс виходив з того, що кожна людина прагне до са-мовдосконалення і має відповідні здібності. Вона сама визначає цілі і цінності життя, намічає перспективи власного розвитку; на основі сформованої Я-Концепції дає оцінку власній поведінці і сприймає інших людей. Головною характеристикою особистості А. Маслоу вважав прагнення до самоактуалізації, самовираження, самовдоскона-лення. Для людей з потребою самоактуалізації, на його думку, характерні включення у діяльність, відданість справі та праг-нення реалізувати найвищі цінності, які виступають життєво важливими потребами. Самоактуалізація передбачає опору на власні сили, наявність у особистості самостійної і незалежної власної думки щодо основних життєвих проблем. Самоактуа-лізація розглядається як процес постійного розвитку і практичної реалізації можливостей особистості, в першу чергу в сфері трудової діяльності. Гуманістичні теорії особистості переплітаються з теоретич-ними концепціями особистості, розробленими такими видатними вченими, як Л. С. Виготський, О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн, Б. Г. Ананьєв, Г. С. Костюк, К. К. Платонов та ін. [22]. Так, Л. С. Виготським розроблена культурно-історична теорія розвитку психіки людини і сформульовані закони розвитку осо-бистості. Основою особистості Л. С. Виготський вважав самосвідомість та особистісний характер психологічних процесів. С. Л. Рубінштейн розглядав особистість на основі принципів обумовленості і єдності свідомості та діяльності. Власне особис-тісними властивостями він вважав ті, які визначають суспіль-но значущу поведінку і діяльність людини. Основними з них є мо-тиви і завдання, які ставить людина, а також риси характеру і здібності, що зумовлюють можливості виконання суспільно ко-рисної діяльності. На думку Л. С. Рубінштейна, особистість це реальний індивід, жива, діюча людина, яка є носієм суспільних відносин. В теорії діяльності О. М. Леонтьєва особистість характери-зують тільки ті психічні процеси й особливості людини, які сприяють здійсненню її діяльностей. На думку Б. Г. Ананьєва, особистість — це суспільний інди-від, об’єкт і суб’єкт історичного процесу, продукт життєвого шляху людини. У структурі особистості існують взаємозв’язки між соціальними, соціально-психологічними та психофізіологіч-ними характеристиками. Згідно з концепцією українського психолога Г. С. Костюка, індивід стає суспільною істотою, особистістю по мірі того, як у нього формуються свідомість і самосвідомість, утворюється система психічних властивостей, здатність брати участь у житті суспільства, виконувати соціальні функції. Об’єктивна соціа-льна сутність особистості реалізується суб’єктивними психічни-ми засобами. Психічні властивості особистості перебувають у складній залежності і взаємозв’язках з її діяльністю. Якості осо-бистості в процесі діяльності зазнають змін і стають компонен-тами структури особистості, тобто стійкої і динамічної системи психічних властивостей. Отже, поняття «особистість» включає в себе характеристику людини з позицій її суспільної діяльності і тих провідних моти-вів, якими вона керується у своїх вчинках. Особистість — це людина як носій свідомості, тобто суб’єкт пізнання, переживання, відношення і активного пере-творення навколишнього світу. Суть особистості визначається її ставленням до навколишнього світу, суспільного буття, інших людей і самої себе. Способом існування особистості є її розви-ток, а діяльність, у тому числі й трудова, — важливим фактором цього розвитку. Це означає, що особистість проявляється і розви-вається в діяльності. Особистість розглядається як інтегральна цілісність біоген-них, соціогенних та психогенних елементів. Водночас особис-тість є індивідуальною сукупністю рис, які зумовлюють стиль мислення, переживань і поведінки кожної людини. В основі особистості лежить її структура — зв’язок і взаємо-дія порівняно стійких компонентів (сторін). Формування особис-тості здійснюється як розгортання цілісної органічної системи, в якій кожна сторона передбачає іншу і зумовлюється цілісною си-стемою. У результаті формується особливий тип системних від-ношень всередині цілісної психологічної організації особистості. Однак структура особистості набуває гармонії не на основі про-порційного розвитку всіх її сторін, а в результаті максимального розвитку здібностей, які створюють домінуючу спрямованість людини в діяльності. Під формуванням особистості розуміють сукупність при-йомів і способів впливу на індивіда з метою створення у нього системи певних соціальних цінностей, світогляду, концепції життя, соціально-психологічних якостей і складу мислення. Особистість формується завдяки предметній діяльності і спіл-куванню з іншими людьми. Тому соціальна сутність є її ос-новним атрибутом. Сутнісною характеристикою особистості є її комунікативна природа. Потреба у спілкуванні виступає як певне психологічне утворення, як явище внутрішнього суб’єктивного світу особисто-сті. Входячи в систему потреб, воно стає внутрішнім фактором активності і розвитку людини. Потреба у спілкуванні, характер спілкування накладають відбиток на формування цілісних струк-тур психологічної організації особистості, її ціннісних орієнтацій і форм діяльності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Основні теорії особистості та її сутність» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
