Стійка структурна організація всіх компо-нентів психіки під час праці характеризує психічні стани пра-цівника. Психічні стани впливають на психічну діяльність, надаючи їй певної специфічності. Наприклад, стан неуважності працівника негативно позначається на продуктивності мислення, сприйман-ня, пам’яті. Загалом психічні стани можуть як позитивно вплива-ти на трудову діяльність, так і дезорганізовувати її. Психічні стани класифікують за різними ознаками. При цьому кожний стан характеризується певним рівнем прояву, набором певних ознак, глибиною і тривалістю. Як вияви психічних процесів психічні стани поділяються: • на емоційні — настрої, афекти, тривога та ін.; • вольові — рішучість, розгубленість та ін.; • пізнавальні — зосередженість, замисленість і т. п. Залежно від умов праці і трудових навантажень, забезпечено-сті працівників усім необхідним для виконання роботи у них мо-жуть виникати певні праксичні стани. Основними з них є відчут-тя комфорту, психічна втома, психічна напруженість, відсутність мотивації, емоційний стрес, монотонія, тривожність, індиферентний стан. Стан психічної втоми розвивається за умови надмірних за-трат енергії для отримання результату і виявляється у зниженні інтенсивності психічних процесів. Стан психічної напруженості зумовлюється надмірною ве-личиною психічних зусиль, необхідних для вирішення поставле-них задач. Причиною можуть бути дефіцит інформації, часу, не-готовність до негайної роботи. Стан відсутності мотивації відчувають працівники, для яких робота не має внутрішнього спонукання, а здійснюється на основі зовнішнього примусу. Байдужість до результатів праці призводить до зниження активності психічних процесів. Стан монотонії зумовлюється відірваністю працівника від ме-ти, конкретного результату праці, незважаючи на те, що працівник добре володіє трудовими навичками для виконання роботи. Для працівників небезпечних професій характерним може бути стан тривожності, якщо вони недостатньо володіють методами і формами поведінки в тих чи інших ситуаціях. Та-кий стан характеризується концентрацією і тривалою фікса- цією психічних процесів на очікуваному небажаному розвитку подій. Індиферентний стан властивий працівникам, які не включе-ні у виробничу ситуацію, управління виробництвом, не зацікав-лені в кінцевих результатах організації. В умовах крайнього не-задоволення працею, неможливості досягнення бажаного успіху, негативної соціальної оцінки і самооцінки у працівника може ви-никнути такий емоційний стан, як фрустрація. У стані фрустрації людина відчуває надзвичайно сильне нервове психічне потрясін-ня, яке може виявлятися як досада, ворожість, пригніченість, по-вна байдужість до навколишніх. Фрустраціям більше піддаються емоційні натури, з підвищеною збудливістю і недостатніми во-льовими рисами. В такій ситуації необхідно переключити пра-цівника на іншу діяльність. Психічні стани можуть бути відносно стійкими і тривалими за часом (ставлення людини до праці), ситуативними, швидкоплин-ними і періодичними. За рівнем напруження розрізняють стани помірного і підвищеного напруження. Помірне напруження — це нормальний робочий стан, який характеризується психічною активністю та помірни-ми зрушеннями фізіологічних реакцій організму. Воно ви-являється в доброму настрої, стабільному виконанні трудових завдань. Підвищене напруження характерне для діяльності в екст-ремальних умовах, коли від працівника вимагаються вольові зусилля. До факторів, які спричиняють підвищене напруження, належать: • фізіологічний дискомфорт, тобто невідповідність умов праці нормативним вимогам; • страх; • дефіцит часу на виконання роботи; • підвищена складність завдання; • наявність перешкод; • дефіцит інформації для прийняття рішення; • сенсорна депривація (недовантаження інформацією); • висока значущість помилкових дій; • перевантаження інформацією; • конфліктні умови. Залежно від того, які психічні функції особливо активізуються у професійній діяльності і які несприятливі умови призводять до їх змін, напруження виявляються: • як інтелектуальне, викликане великою щільністю потоку проблемних ситуацій; • сенсорне, зумовлене неоптимальними умовами діяльності сенсорних і перцептивних систем і через це труднощами у сприйманні інформації; • монотонія — напруження, викликане одноманітністю виконуваних дій; • політонія — напруження, викликане необхідністю частого переключення уваги; • емоційне, викликане конфліктними умовами, високою ймо-вірністю виникнення аварійної ситуації; • напруження очікування, викликане необхідністю підтримання готовності робочих функцій в умовах відсутності дія-льності; • мотиваційне напруження, яке пов’язане з боротьбою моти-вів і вибором критеріїв для прийняття рішення. Важливе значення у трудовій діяльності має стан психоло-гічної готовності працівника до діяльності. Ця готовність може бути завчасною і ситуативною. У першому випадку вона базується на раніше набутих знаннях, навичках, уміннях, мотивах і установках. Ситуативна готовність — це мобілізація всіх сил, створення психологічних передумов для успішних дій у даний момент. Формування готовності до діяльності залежить від рівня вольових якостей людини, вміння управляти своїми почуття- ми і емоціями, зовнішніми умовами. Водночас оптимізація умов праці, створення сприятливого психологічного клімату, застосування ефективних методів стимулювання праці, вклю-чення працівника в розв’язання проблем стратегічного розви-тку організації сприяють розвитку і реалізації його творчого потенціалу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Психічні стани у процесі праці» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
