Оскільки пам’ять необхідна в усіх видах трудової діяльності, то форми її прояву надзвичайно різноманіт-ні. Залежність характеристик пам’яті від особливостей діяльнос-ті, в якій здійснюються процеси запам’ятовування і відтворення, є загальною основою для виділення різних видів пам’яті. Окремі види пам’яті класифікуються відповідно до таких ос-новних критеріїв: • за характером психічної активності, яка є провідною у дія-льності; • за характером мети діяльності; • за тривалістю закріплення та зберігання матеріалу залежно від його ролі і місця в діяльності. Так, за характером психічної активності в діяльності розріз-няють: рухову, емоційну, образну і словесно-логічну пам’ять. Рухова пам’ять — це запам’ятовування, зберігання і від-творення різних рухів та їх систем. Вона є основою для форму-вання трудових навичок і забезпечує фізичну вправність людини в процесі праці. Емоційна пам’ять — це пам’ять на почуття, які виступа-ють сигналами до певних дій чи утримання від останніх. Образна пам’ять — це пам’ять на уявлення, на зорові, слухові та інші враження, викликані дією подразників на ор-гани чуття. Словесно-логічна пам’ять характеризується запам’ятовуванням, зберіганням і відтворенням думок, понять, суджень, умовиводів. Вирішальну роль в її функціонуванні відіграє друга сигнальна система. Залежно від переважного розвитку того чи іншого каналу, за допомогою якого в нервовій системі відбувається сприймання, зберігання і відтворення інформації, окремі люди можуть бути наділені різними типами пам’яті: зоровою, слуховою, моторною. Врахування типу пам’яті при виборі людиною професії, змістов-ними характеристиками якої вона є, забезпечує високу ефектив-ність праці і професіоналізм у майбутньому. Однак найчастіше у людей досить добре розвинуті всі канали надходження інформа-ції, що дає підстави говорити про змішаний тип пам’яті. Отже, у практичній діяльності важливо активізувати всі види пам’яті, що сприяє глибшому запам’ятовуванню матеріалу. Залежно від мети діяльності виділяють мимовільну і довільну пам’ять. Мимовільна пам’ять характеризується тим, що людина запам’ятовує і відтворює матеріал, не ставлячи перед собою мету щось запам’ятати чи пригадати. Якщо людина свідомо ставить перед собою завдання за-пам’ятати і зберегти матеріал, то таке запам’ятовування на-зивається довільним. Самі процеси запам’ятовування і відтво-рення виступають як спеціальні дії. У трудовій діяльності людина користується як мимовільною, так і довільною пам’яттю. Залежно від тривалості часу, який проходить між запам’ятовуванням і відтворенням, виділяють короткотривалу і довготривалу пам’ять. Короткотривала пам’ять характеризується коротким (се-кунди, хвилини) зберіганням і негайним відтворенням мате-ріалу після одноразового його сприйняття. Довготривала пам’ять характеризується тривалим збері-ганням матеріалу після багаторазового його повторення і відтворення. Вона представлена всім обсягом знань, інформації, переживань, якими володіє людина. Короткотривала і довготривала пам’ять розглядаються як дві стадії єдиного процесу. Завдяки короткотривалій пам’яті особли-во важлива для досягнення майбутніх цілей інформація проникає в довготривалу пам’ять. У довготривалій пам’яті міститься інфо-рмація, яка має не тактичне, а стратегічне значення для особливо важливих цілей діяльності людини. Довготривале запам’ятовування як продукт попередньої діяльності виступає умовою ефективної майбутньої діяльності. Виконання працівником конкретних дій і операцій обслугову-ється мнемічними процесами, які характеризуються як оператив-на пам’ять. Запам’ятовування, зберігання і відтворення інформації, яка надходить і переробляється в процесі виконання певних трудових дій і яка необхідна для досягнення мети цієї конк-ретної дії, називається оперативною пам’яттю. В оператив-ній пам’яті використовуються матеріали, які надходять як з коро-ткотривалої, так і довготривалої пам’яті. При цьому в пам’яті утримуються проміжні результати розумової діяльності доти, до-ки людина ними оперує. По мірі наближення до кінцевого ре-зультату проміжний матеріал може забуватися. Певний обсяг ма-теріалу, який утримується в пам’яті для досягнення мети дії, називають оперативними одиницями пам’яті. Показниками оцінки пам’яті є обсяг, швидкість та міцність за-пам’ятовування, точність і готовність до відтворення інформації. Обсяг пам’яті щодо абсолютно нового, не пов’язаного за змі-стом матеріалу, становить 7 ± 2 одиниць. Швидкість запам’ятовування характеризується кількістю повторень, необхідних лю-дині для запам’ятовування певного обсягу матеріалу. Міцність запам’ятовування виражається тривалістю зберігання матеріалу і швидкістю його забування. Точність пам’яті полягає в здатності без перекручень відтворити інформацію. Готовність пам’яті — це вміння пригадати в потрібний момент необхідну інформацію. Зрозуміло, що люди різняться за цими показниками пам’яті. Від-мінності ці певною мірою зумовлені типом вищої нервової діяль-ності, а також залежать від умов індивідуального розвитку. Рівень розвитку пам’яті є важливим показником інтелектуально-го розвитку людини. Важливим фактором і умовою вдосконалення пам’яті є праця, оскільки пам’ять разом з мисленням становить зміст усіх видів діяльності і характеризує рівень їх інтелектуалізації.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Види пам’яті» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
