У процесі праці винятково важливе значення має зорова орієнтація. Завдяки зоровому аналізатору працівник отримує 85—90 % всієї інформації. Зір дозволяє сприймати фор-му, колір, яскравість і рух предметів. Зорове відчуття залежить від яскравості предмета і контраст-ності його з фоном. Саме ці дві обставини слід враховувати при проектуванні трудових процесів, особливо тих, які характеризу-ються малими розмірами деталей, сприйманням цифрових і зна-кових сигналів та напруженням зору. Контраст може бути прямим (предмет темніший від фону) і оберненим (предмет яскравіший від фону). Робота при прямому контрасті більш сприятлива, ніж при оберненому контрасті. Для створення оптимальних умов зорового сприйняття необхідно за-безпечити не лише відповідні яскравість і контраст, а й рівномір-ний розподіл яскравостей у полі зору. Умовно поле зору поділяється на три зони: • центрального бачення (≈ 4°), де забезпечується найбільш чі-тке розпізнавання деталей; • ясного бачення (30…35°), де нерухоме око може впізнати предмет без розпізнавання дрібних деталей; • периферійного бачення (75…90°), де предмети виявляються, але не розпізнаються. До зони ясного бачення вони переходять завдяки руху очей. Важливою характеристикою зорового аналізатора є його об-сяг, тобто кількість об’єктів, які може охопити людина про-тягом однієї зорової фіксації. Установлено, що обсяг сприйман-ня становить 4—8 не пов’язаних між собою елементів. Це обмеження в основному обумовлюється обмеженістю обсягу пам’яті щодо відтворення сприйнятого матеріалу. Групування об’єктів дозволяє збільшити обсяг сприйняття. Для організації праці важливе значення мають такі характеристики зорового ана-лізатора, як латентний (прихований) період зорової реакції, час адаптації. Латентний період — це проміжок часу від моменту подачі сигналу до моменту виникнення відчуття. Він залежить від ін-тенсивності і значення сигналу (чим сильніший і значущий по-дразник, тим реакція на нього коротша); складності роботи (чим складніший пошук, тим довшою буде реакція); від віку та індиві-дуальних властивостей працівника. Адаптація зорового аналізатора пов’язана зі зміною його чутливості. Розрізняють темнову (при переході від світла до темноти) і світлову (при зворотному переході) адаптацію. Час темнової адаптації вимірюється десятками хвилин, а світлової — одиницями і навіть частками хвилини. Відомі так звані систематичні помилки людини у сприйманні, викликані ілюзією зору. Систематична помилка — це законо-мірне відхилення реакції людини від тієї реакції, яку повинен би викликати певний сигнал. У зв’язку з цим до проектування зорових контрольно-вимірювальних приладів ставиться ряд ви-мог, які враховують особливості сприймання. Найбільш поширеними є три типи індикаторів: нерухома шка-ла і рухома стрілка; рухома шкала і нерухома стрілка та індика-тор «відкрите вікно» (лічильник). Встановлено, що коли час по-гляду на шкалу менший 0,5 с, то краще читається рухома шкала, якщо більше 0,5 с — то нерухома. Найбільшу точність має шкала типу «відкритого вікна». Шкали бувають горизонтальні, вертика-льні, дугові, кругові. Для точного відліку спостерігач повинен чі-тко розрізняти позначки шкали і проміжки між ними (поділки). Стрілки повинні мати максимальну контрастність відносно фону при оптимальному освітленні і бути забарвленими так, як цифри і штрихи. Цифри розміщуються на протилежному боці стрілки. Досить часто застосовується знакова індикація у вигляді гео-метричних фігур, букв, цифр. Видимість знака залежить від його розмірів, форми, яскравості, контрастності. Оптимальний куто-вий розмір знака 40′. Найменша допустима величина знака 20′. (Кутовий розмір знака — це кут між променями, спрямованими від очей спостерігача до крайніх точок об’єкта). Чим менший розмір знаків, тим більшим має бути контраст. Оптимальним вважається відношення висоти букви (цифри) до ширини, як 3 : 2 або 4 : 3.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Зорове сприйняття» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
