На основі інформації, яка надходить через органи чуттів, формуються образи предметів і явищ. Процес фо-рмування цих образів називається сприйманням, або перцеп-цією. Окремі відчуття при цьому впорядковуються і об’єднуються в цілісні образи предметів і явищ, які завжди мають певне змістовне значення. Таким чином, сприймання не зводить-ся до суми окремих відчуттів, а являє собою якісно новий рівень чуттєвого пізнання і тісно пов’язане з мисленням. Формування перцептивного образу проходить стадійно і включає виявлення об’єкта на фоні, розпізнавання об’єкта серед інших та ви-ділення суттєвих ознак об’єкта і віднесення його до певного класу. Тривалість цих стадій залежить від складності діючих сигналів. Сприймання залежить від минулого досвіду людини, змісту її психічної діяльності. Ця особливість сприймання називається аперцепцією. Це означає, що за умови неповних, неоднозначних або суперечливих даних людина інтерпретує їх відповідно до на-явних у неї системи образів, знань, потреб, мотивів, емоційного стану, змісту і завдань трудової діяльності. Основними властивостями сприймання є предметність, ці-лісність, структурність, константність, вибірковість та усві-домленість. Предметність сприймання означає, що людина сприймає світ не у вигляді окремих відчуттів, а у формі окремих пред-метів, що протистоять їй. Цілісність сприймання виникає внаслідок аналізу і синте-зу комплексних подразників, які доповнюють відчуття необ-хідними елементами. Структурність пов’язана зі сприйманням взаємозв’язків між елементами відчуттів, що забезпечує цілісний образ предмета. Константність сприймання характеризується відносною постійністю властивостей предметів незалежно від умов сприймання. У процесі праці вона проявляється в константності сприймання кольору незалежно від освітлення, величини предме-та — незалежно від віддалі, форми предмета — при зміні його положення, предметної ситуації як єдиного цілого. Вибірковість сприймання полягає у виокремленні одних об’єктів серед багатьох інших, які діють на людину. Усвідомленість сприймання означає, що сприйнятий пре-дмет може бути віднесений до певного класу, визначений і узагальнений словом. Отже, сприймання є результатом активних дій людини, особ-ливим видом розумової діяльності. Істотним компонентом сприймання є моторні процеси як ру-хові дії у відповідь на подразнення. Рухові відчуття представлені у всіх видах сприймання (зорових, слухових, кінестетичних, сма-кових, нюхових тощо). У процесі праці відбувається планомірне, цілеспрямоване, організоване і усвідомлене сприйняття предметів і явищ. Таке сприйняття називається спостереженням і виступає як само-стійна діяльність. Ефективність спостереження визначається чіт-кою постановкою завдання і залежить від попередньої підготовки та досвіду працівника щодо сприйняття потрібної інформації. На основі відчуття і сприймання виникає більш складна фор-ма чуттєвого відображення — уявлення. Уявлення — це процес відображення в корі головного моз-ку тих предметів і явищ, які в даний момент не діють на ор-гани чуттів. Особливістю уявлень є їх узагальненість, тобто відображення не тільки властивостей одиничного предмета, але і типових влас-тивостей групи предметів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сприймання та його основні властивості» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
