Особливістю відновлювальних процесів є те, що загальна працездатність організму, а також окремі показники обміну речовин і вегетативних функцій досягають вихідного рів-ня в різний час. Навіть для однієї і тієї самої фізіологічної систе-ми окремі показники відновлюються неодночасно. У м’язах, на-приклад, найшвидше відновлюється аденозинтрифосфорна кислота, повільніше — креатинфосфат і ще повільніше — глікоген. Серед показників системи кровообігу найшвидше відновлюються частота пульсу, кров’яний тиск і набагато повільніше — склад крові. Відмічається також різна інтенсивність відновлення одного і того самого показника в різних органах. Так, відновлення гліко-гену найшвидше відбувається в головному мозку, повільніше — в серці і ще повільніше — у печінці. Функціональний стан м’язових груп також відновлюється неодночасно і залежить від характеру роботи. Передусім відновлюють свою працездатність м’язи, які найменше втомилися. Необхідно враховувати, що динаміка фізіологічних функцій працівника при виконанні різних робіт має різноспрямований характер і залежить від багатьох факторів (стану здоров’я пра-цівника, особливостей роботи, умов зовнішнього виробничого середовища тощо). Крім того, у різних видах праці ті чи інші ор-гани і системи організму беруть неоднакову участь. Ось чому в одному випадку професійно важливі функції можуть зберігатися завдяки компенсаторним змінам інших функцій, у другому — внаслідок малих навантажень, у третьому — вони можуть пору-шуватися, незважаючи на компенсаторні зміни. Знання законо- мірностей відновлювальних процесів дозволяє більш обгрунто-вано підійти до організації трудових процесів, розробки режимів праці і відпочинку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Деякі закономірності відновлення пра-цездатності» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
