Слід зазначити, що роботи однієї групи важ-кості можуть по-різному впливати на організм різних працівни-ків. Це зумовлюється різними індивідуальними значеннями пока-зника максимального споживання кисню (МСК). Оскільки можливості дихальної системи не безмежні, то для кожної люди-ни існує індивідуальна межа, понад яку споживання кисню неможливе. Найбільша кількість кисню, яку організм може спожити за одну хвилину при максимально важкій роботі, називається максимальним споживанням кисню. Розмір МСК є показником аеробної продуктивності організму і характеризує його здатність використовувати енергію на м’язову роботу за ра-хунок аеробних процесів. Рівень МСК залежить від фізичного розвитку, віку, статі працівника і становить 2…4 л/хв. У спорт-сменів він може становити 7 л/хв. Виконувати роботу з витратами на рівні МСК можна лише де-кілька хвилин. Тривала робота протягом робочої зміни може ви-конуватися з витратами на рівні 25—30 % МСК. Отже, для пра-цівника, показник МСК якого становить 2,5 л/хв, робота, що вимагає споживання 1 л кисню за хвилину, буде такою ж важ-кою, як робота з рівнем споживання кисню 1,6 л/хв для праців-ника, МСК якого становить 4 л/хв. Це означає, що частина робітників справляється з важкими роботами, а для інших вони є надмірно важкими або виснаж-ливими. Для виконання будь-якої роботи необхідна певна кількість ки-сню, яка називається кисневим запитом. Розрізняють сумарний і хвилинний кисневий запит. Сумарний кисневий запит — це кіль-кість кисню, яка необхідна для виконання всієї роботи. Хвилин-ний кисневий запит — це кількість кисню, яка необхідна для ви-конання цієї роботи протягом однієї хвилини. У деяких випадках фактичне споживання кисню може відставати від потреби органі-зму. Це зумовлюється тим, що біохімічні процеси, які відбува-ються в працюючих м’язах, проходять дві послідовні фази — анаеробну і аеробну. Під час анаеробної фази з вуглеводів м’яза (глікогену) за участю фосфорних сполук утворюється молочна кислота. Виводиться вона під час аеробної фази: частина окис-люється до кінцевих продуктів — вуглекислоти і води, а частина знову синтезується в глікоген за рахунок енергії, що утворюється при окислювальних процесах. На початку роботи дихання і кровообіг посилюються посту-пово, а тому робота протягом перших декількох хвилин викону-ється при недостатній кількості кисню. В зв’язку з цим більша частина молочної кислоти не встигає окислюватися і синтезува-тися у глікоген. Вона накопичується у м’язовій тканині. Значить, організм змушений працювати в анаеробних умовах. Робота буде тривати доти, доки не виснажаться енергетичні ресурси. При цьому нагромадження молочної кислоти може значно перевищу-вати норму, а ресинтез АТФ не зможе здійснюватися. Для лікві-дації молочної кислоти потрібен кисень. Кількість кисню, яка не-обхідна для окислення продуктів обміну, що утворилися під час роботи, називається кисневим боргом. Іншими словами, кисневий борг — це різниця між сумарним кисневим запитом і кількіс-тю кисню, який фактично споживається під час роботи. Ве-личина максимально можливого кисневого боргу характеризує анаеробну продуктивність організму. У більшості працівників вона становить 4—10 л, у спортсменів — 15—22 л. Ліквідація кисневого боргу відбувається після закінчення ро-боти. Це стосується надзвичайно важких робіт, тривалість яких незначна. Для більшості робіт характерне пропорційне збільшення газо-обміну щодо механічної роботи. При цьому певне нагромаджен-ня продуктів розпаду на початку роботи може бути окислене у процесі роботи. Уже через 2—4 хвилини від початку роботи, протягом яких відбуваються накопичення молочної кислоти і зростання кисневого боргу, посилюється діяльність дихальної і серцево-судинної систем, і організм отримує необхідну кількість кисню для окислення молочної кислоти. В результаті досягається стан рівноваги між накопиченням молочної кислоти і її окислю-вально-відновлювальним ресинтезом у глікоген. Роботу, при якій потреба в кисні задовольняється повністю, називають роботою у стійкому стані. Це означає, що її можна ви-конувати без відпочинку протягом однієї-двох годин. Якщо ж споживання кисню досягло певного постійного рівня, який, про-те, не забезпечує потреб організму і в ньому нагромаджуються продукти розпаду, то необхідно знизити темп роботи або органі-зувати перерву для відпочинку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Аеробна та анаеробна продуктивність організму» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
