Раціоналізація робочої пози здійснюється сто-совно конкретного робочого місця і змісту праці. Робоче місце — це оснащена необхідними технологічними засобами зона, в якій відбувається трудова діяльність одного працівника або групи працівників, які виконують одну роботу або операцію. Робоче місце поділяється на робочу зону і допоміжний прос-тір. Робоча зона — це частина тримірного простору, обмежена рамками досяжності рук у горизонтальній та вертикальній пло-щинах з врахуванням повороту працівника на 180° і переміщен-ням його вправо-вліво на один-два кроки. Саме в робочій зоні знаходяться знаряддя праці, які постійно використовуються в ро-боті. У допоміжній зоні розміщені предмети, які використову-ються рідше. Робоча зона умовно поділяється на зону максима-льного досягання і зону оптимального досягання. Зоною максимального досягання (в горизонтальній і вертикальній площині) називається простір, обмежений уявною дугою, яку описує витя-гнута рука працівника при кругових рухах у плечовому суглобі. Простір, обмежений уявною дугою, яку описують пальці руки у горизонтальній або вертикальній площині при кругових рухах у ліктьовому суглобі, називається оптимальною зоною досягання. Зони досягання визначаються для поз стоячи, сидячи. Організація робочого місця передбачає його планування, устаткування і створення сприятливих умов праці. При цьому врахо-вуються антропометричні (зріст людини, довжина її рухових ла-нок), біомеханічні (траєкторія рухів, зона досягнення), психофізіологічні (зона обзору, характер сигналів, що надходять, і розташування приладів; моторні дії і розміщення органів керу-вання) і санітарно-гігієнічні (створення сприятливих умов вироб-ничого середовища та організація відпочинку) вимоги. (Біомеха-ніка — наука, яка вивчає рухи людини з урахуванням законів механіки рухового апарату). Раціональне планування робочого місця має забезпечити най-краще розміщення знарядь і предметів праці та оргтехніки. Пло-ща робочого місця має бути такою, щоб працівник не робив зай-вих рухів і не відчував незручності під час виконання роботи. Важливо передбачити також можливість змінити робочу позу, тобто положення корпуса, рук, ніг. Проте слід виключати або мі-німізувати всі фізіологічно неприродні та незручні положення корпуса, такі як: • нерухоме положення стоячи; • постійне або часто повторюване положення з кутом нахилу спини, який перевищує 15°; • зігнуте положення з поворотом корпуса тіла або положення напівсидячи; • часто повторюване положення з опорою на одну ногу; • витягування вперед або розведення рук протягом тривалого часу. Фізіологічна раціоналізація і планування робочих місць, пра-вильно визначені розміри робочої зони сприяють зменшенню м’язових напружень працівника і створюють умови для нормаль-ної робочої пози, що зрештою зменшує втому і підвищує продук-тивність праці.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Організація та планування робочого місця» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
