При розв’язанні практичних завдань щодо раціоналізації робочої пози необхідно враховувати такі фізіологічні вимоги: • зменшувати статичні напруження м’язів; • розподіляти статичні напруження так, щоб основна їх час-тина припадала на потужніші м’язи; • більше використовувати робочі пози сидячи та змінну. Однак вибір робочої пози залежить від багатьох факторів, врахування яких і визначає її раціональність у конкретних виро-бничих умовах. Основні з них — маса оброблюваної деталі, зу-силля, розміри робочої зони, співвідношення між висотою робо-чої поверхні і зростом працівника, точність рухів, особливості трудового процесу, які зумовлюють рухливість під час роботи. Так, роботи, які вимагають значних м’язових зусиль і рухів з великою амплітудою, швидше виконуються стоячи. За малого ді-апазону рухів, невеликих зусиль і точних дій більш доцільна поза сидячи (табл. 3.1). Таблиця 3.1 КРИТЕРІЇ ДЛЯ ВИБОРУ РОБОЧОЇ ПОЗИ Робоча поза Зусилля, кгс Рухливість працівника Розмір (радіус) робочої зони, мм Сидячи До 5 Обмежена 380—500 Змінна 5…10 Середня 380—500 Стоячи 10…20 Велика 750 і більше У разі обслуговування обладнання стоячи працівникові най-більш зручно виконувати роботу при злегка нахиленому корпусі вперед. Кут нахилу не повинен перевищувати 10—15°, оскільки при більшому нахилі зростають статичні напруження. Оптимальні розміри робочої зони при цьому становлять: за висотою — 1000—1600 мм; за фронтом —550 мм; за глибиною — 350 мм. Для працівника, який виконує роботу стоячи, слід також перед-бачити на робочому місці сидіння для короткочасного відпочин-ку під час перерв у роботі. Зручність робочої пози сидячи визначається оптимальними висотою і глибиною робочої поверхні, наявністю простору для ніг, опорою для рук, можливістю регулювання спинки сидіння за висотою. Раціонально спроектоване робоче крісло створює опору для корпуса працівника, забезпечує достатню рухливість у роботі і рівномірний розподіл маси тіла. Оптимальні розміри робочої зо-ни при роботі сидячи становлять: за висотою — 600—1200 мм; за глибиною — 500 мм; за фронтом — 500 мм від центра сидіння. Як-що працівник виконує дрібні і точні рухи з незначними зусиллями (до 1 кг), то зона роботи повинна мати за висотою — 800—1000 мм, за фронтом — 500 мм; за глибиною — 200—400 мм від центра си-діння. Простір для розміщення ніг працівника характеризується та-кими вимірами: висота — не менш як 600 мм, ширина — 500—600 мм і глибина — 450—550 мм. Фізіологічна оцінка робочої пози враховує також і положення рук у процесі праці. Наукою встановлено, що найсприятливіші умови для роботи м’язів, кровообігу створюються тоді, коли кут відведення і кут згинання в плечовому з’єднанні становить 5—15°, а кут згинання у ліктьовому з’єднанні 70—90°. Це означає, що виключається робота з широко розставленими ліктями і витя-гнутими далеко вперед руками як незручна, недоцільна, втомли-ва, з великими затратами енергії. Найбільш доцільною з фізіологічного боку є змінна поза стоя-чи—сидячи, яка забезпечує меншу втому працівника в зв’язку з чергуванням навантажень на різні групи м’язів. Висота робочої поверхні в цьому випадку повинна становити 950—1050 мм, а зона роботи за фронтом і за глибиною відповідати робочій зоні при робочій позі сидячи. Зміна робочих поз передбачає необхідність дотримання таких вимог: • зберігати однакове положення працівника відносно робочої поверхні; • забезпечувати однаковий кут зору і розміщення рук; • створювати необхідні умови для переходу від однієї пози до другої. Для зменшення статичних навантажень необхідно: • обмежити до мінімуму виконання роботи в незручній позі корпуса і кінцівок; • виключити тривале виконання роботи в положенні, коли ру-ки розведені в сторони, підняті вгору, витягнуті вперед; • обмежити час утримання інструменту, матеріалу, перене-сення вантажу; • обмежити час нерухомого положення у процесі виконання роботи або при повільних робочих рухах.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Вибір робочої пози» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
