Наукою доведено, що існує зв’язок основних властивостей нервових процесів (сили, рівноважності, рухливос-ті) з важливими для діяльності психофізіологічними особистіс-ними якостями людини. Так, із силою нервових процесів пов’язані довгочасна витривалість та витривалість до екстремального напруження, стійкість. Реакції на випадкові подразники зумов-люються рівноважністю нервових процесів. Швидкість перебігу розумових процесів і пам’яті залежить від рухливості, лабільнос-ті та сили нервових процесів. Функціональний стан ЦНС можна розглядати як інтегральний показник працездатності людини, оскільки він безпосередньо пов’язаний зі станом окремих фізіологічних систем організму. Для визначення загальних та окремих властивостей нервової сис-теми існує багато методів [4; 19]. Однак більшість із них є досить складними, вимагають застосування відповідної апаратури, а тому в умовах виробництва доцільно використовувати спрощені методики. 1. Визначення сили нервової системи на основі показника часу реакції на подразник. З цією метою пропонується шість фіксованих рівнів інтенсивнос-ті звуку з частотою 1000 Гц — від 45 до 120 дБ із кроком 15 дБ. Сила нервової системи визначається за формулою: , де t1, t2 — час реакції відповідно на мінімальний та максимальний подразник. Якщо К = 1,0—1,4, маємо ознаку слабкої нервової системи, якщо К = 1,5—2,0 — ознаку сильної нервової системи. 2. Вивчення стану нервової системи за допомогою буквених тестів. Найбільш поширеними буквеними тестами є таблиці Анфімо-ва, Коновалова та Іванова-Смоленського (додатки 1, 2, 3). Працівникові ставиться завдання в коректурному тесті закрес-лити певну літеру, наприклад «а». Робота триває декілька хвилин (як правило, 5) з поміткою на тесті закінчення кожної хвилини вертикальною лінією. Після 2—3-хвилинного відпочинку дослі-дження повторюють 2—3 рази. Працездатність мозку оцінюється: • за якістю виконаної роботи. Підраховуються неправильно за-креслені та пропущені букви і співвідносяться із загальною кількі-стю букв, які слід було закреслити; • за витратами часу на перегляд одного рядка. Обчислюється діленням часу виконання завдання на кількість переглянутих рядків. Стан нервової системи оцінюють за такими показниками: 1. Усталення умовної реакції — характеризується спочатку зменшенням її прихованого періоду, а потім його стабілізацією на певному рівні. 2. Зовнішнє гальмування. Перші 2—3 хвилини літера закре-слюється у звичайному порядку, а після паузи робота виконуєть-ся на фоні звукового сигналу (5—10 раз за хвилину тривалістю 2—3 секунди). Показником є сповільнення і погіршення якості виконання завдання. 3. Умовне гальмування. Для цього працівникові пропонуєть-ся закреслити одну літеру, наприклад «м», а після паузи продов-жити цю роботу, але не викреслювати літеру «м», якщо перед нею стоїть літера «н». Кількість пропусків і помилок є показни-ком сили внутрішнього умовного гальмування. 4. Диференціювальне гальмування. Працівникові пропону-ється одну літеру закреслювати, а другу підкреслювати. Можна ускладнити завдання: одну букву закреслювати зверху зліва вниз направо, другу — зверху справа вниз наліво, третю підкреслюва-ти знизу, а четверту — зверху. 5. Запізніле гальмування. В цьому разі потрібно закреслити бук-ву, розміщену через 2 або 3 букви після певної заданої букви, напри-клад «к». Чим більша відстань між буквами, тим складніше завдання. Аналізуючи помилки та пропуски, слід мати на увазі таке: • якщо закреслено букву, подібну до тієї, яку потрібно було закрес-лити (наприклад, «с» і «е»), і якщо це сталося на початку роботи, то це є показником недостатньої спеціалізації рефлексу; якщо помилка тра-пилася в середині або в кінці роботи, то діяв екстраподразник; якщо екстраподразника не було, то фактором впливу є робота; • якщо пропущено букву, яка стоїть на 2—5 місці після закресленої, то це є ознакою від’ємної індукції (поширення процесу га-льмування); • якщо пропущено букву, яка стоїть на 2—5 місці після галь-мівної комбінації, то це розглядається як результат послідовного гальмування; • у всіх інших випадках пропуск або відсутність реакції вказує на зовнішнє гальмування. Закреслення подібних букв, підвищена реакція на екстрапод-разники, недотримання обумовлених інструкцією процесів внут-рішнього гальмування — усе це свідчить про переважання про-цесу збудження. Повільна робота, велика від’ємна індукція, виразне послідовне гальмування, збільшення кількості пропущених букв після впровадження гальмування свідчать про переважання гальмівного процесу. Якщо ці порушення спостерігаються після трудових навантажень, то вони є показниками втоми. У таблиці Коновалова кількість позитивних і негативних (ди-ференційованих) подразників однакова. Найпростішими комбінаціями є такі: 1) «а» після «и» — 100 поєднань позитивних подразників; «а» після «к» — 100 поєднань негативних подразників; 2) «е» після «х» — 50 поєднань позитивних подразників; «е» після «а» — 50 поєднань негативних подразників; 3) «в» після «е» — 25 поєднань позитивних подразників; «в» після «к» — 25 поєднань негативних подразників; При обробці даних, отриманих за тестом Коновалова, враховуються: • загальна кількість переглянутих букв; • кількість заданих букв серед переглянутих букв; • кількість допущених помилок. Усі помилки поділяються на дві групи: • помилки, допущені при визначенні основної літери; • помилки, допущені при визначенні диференційованої літери. За кількістю переглянутих позитивних літер дається оцінка процесу збудження, за кількістю помилок, допущених при визна-ченні диференціювальних літер, — внутрішнього гальмування. 3. Вивчення стану нервової системи на основі дослідження змін, що відбуваються в аналізаторних апаратах. Найбільш поширеними для вивчення зорового аналізатора є методика визначення стійкості ясного бачення та методика ви-значення критичної частоти злиття мигтінь. Найпоширенішим є метод Ферре, згідно з яким тестом-об’єктом виступає склад «li». На цьому складі піддослідний фіксує по-гляд протягом трьох хвилин. Під час досліду фіксується час, про-тягом якого чітко сприймається «li» (час ясного бачення) і час, коли склад «li» сприймається як дві паралельні лінії (| |) (час не-ясного бачення). Про такі сприйняття піддослідний сигналізує. Стійкість ясного бачення К визначається (у відсотках) відношен-ням часу ясного бачення tя до всього часу спостереження t: . Метод визначення критичної частоти злиття мигтінь грунту-ється на тому, що ритмічно перервне світло низької частоти ви-кликає відчуття мигтіння. Найменшій кількості мигтінь, при якій настає їх злиття у рівномірне світло, називається критичною час-тотою злиття мигтінь (КЧЗМ). Вимірювання протягом робочого дня показника КЧЗМ проводиться для оцінки працездатності. Зменшення його в кінці робочого дня порівняно з доробочим пе-ріодом на 10 % свідчить про низьку напруженість праці; на 11—28 % — середню; більше 28 % — про високу. 4. Вивчення властивостей нервової системи за показником «збудження—гальмування». З цією метою на аркуші паперу накреслюють по три еталон-них лінії для правої і лівої рук. По кожній еталонній лінії прово-дять олівцем (не відриваючи його) від початку до кінця п’ять раз спочатку правою, а потім лівою рукою. Вимірюється довжина останньої лінії, проведеної по кожній еталонній лінії. За співвід-ношенням довжини останньої (п’ятої лінії) в кожному досліді з еталонною можна зробити висновок про врівноваженість збу-дження і гальмування. Стійке збільшення довжини п’ятої лінії свідчить про наростання збудження, а її зменшення — про галь-мівність нервової системи. Якщо лінії за довжиною близькі до еталонної — процеси збудження і гальмування урівноважені. 5. Вивчення властивостей нервової системи за допомогою методики «теппінг-тест». Тест грунтується на зміні в часі максимального темпу рухів кисті і характеризує витривалість нервової системи. Тест викону-ється протягом 30 с, а показники роботи фіксуються за кожні 5 с. Для виконання роботи креслять на аркуші паперу 6 квадратів. У кожному квадраті протягом 5 с в максимальному темпі нано-сять олівцем точки, переходячи від одного квадрата до іншого за годинниковою стрілкою. Весь час необхідно працювати з макси-мальним вольовим зусиллям. Підраховується кількість точок у кожному квадраті і будується крива працездатності. (На осі абс-цис відкладається час — п’ятисекундні інтервали, а на осі орди-нат — кількість точок, нанесених за кожні 5 с). Темп рухів (кіль-кість точок) за перші 5 с вважається вихідним показником. Оці-нювання результатів тестування: а) якщо максимальний темп рухів припадає на перші 10—15 с, а потім він зменшується до рівня, нижчого за вихідний, то такий тип динаміки свідчить про сильну нервову систему; б) якщо максимальний темп утримується приблизно на одно-му рівні протягом усього часу роботи, то це свідчить про серед-ню силу нервової системи; в) якщо починаючи з другого 5-секундного відрізка максима-льний темп неухильно знижується, то такий тип кривої свідчить про слабкість нервової системи; г) якщо протягом перших 10—15 с темп утримується на одно-му рівні, а потім знижується, то це є свідченням середньо-слабкої нервової системи; д) якщо початкове зниження темпу змінюється його наростан-ням до вихідного рівня, то це свідчить про середньо-слабку нер-вову систему.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Методи вивчення властивостей нер-вової системи» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
