Головною структурною і функціональною одиницею нервової системи є спеціалізована нервова клітина — нейрон (неврон). Вона складається з тіла і відгалужень: одного довгого — аксона і багатьох коротких — дендритів. Тіло і дендрити відіграють основну роль у сприйманні і пере-робленні сигналів, які поступають з інших нейронів. Аксон простягається від центральної нервової системи до того чи іншого органа. З аксонів складаються нерви і нервові волокна. Функція аксона полягає у проведенні нервових імпульсів до ін-ших нейронів або виконавчих органів — м’язів, залоз, кровонос-них судин тощо. Дендрити здійснюють зв’язок між окремими нервовими клі-тинами і, як правило, не виходять за межі центральної нервової системи. Тіло клітини виконує функцію живлення відгалужень. Основними властивостями нервової тканини, а також м’язової є збудливість і провідність. Збудливість — це здатність розвива-ти збудження у відповідь на подразнення; провідність — це здат-ність передавати збудження від одних клітин до інших. Передача збудження з одного нейрона на інший, на м’яз чи інші перифе-рійні органи здійснюється за допомогою спеціального механіз-му — синапса. Аксони утворюють синапси на тілі іншої нервової клітини або на її відгалуженні. На кожному нейроні може бути 15—20 тис. синапсів. Функціями нейронів є сприймання подразнень, їх перероблен- ня, передавання інформації (імпульсів) і формування відповідної реакції. За функціями розрізняють три групи нейронів: • аферентні (чутливі, сенсорні), які сприймають, переробляють і передають інформацію до центральної нервової системи. Вони розміщені поза центральною нервовою системою, у спинно-мозкових гангліях або в аналогічних гангліях черепномозкових нервів; • проміжні, або вставні, які здійснюють контакт між нервови-ми клітинами. Розміщені у всіх відділах мозку; • еферентні (рухові, моторні), які посилають імпульси до ро-бочих органів, забезпечуючи ефект діяльності. Розміщені в ме-жах мозку. У центральній нервовій системі є також гальмуючі, або галь-мівні, нейрони. Вони послаблюють збудливий потенціал нервової клітини і протидіють поширенню збудження. Оскільки на кож-ному нейроні налічується 15—20 тис. синапсів, то кінцевий ефект залежить від співвідношення кількості гальмівних і збуд-ливих імпульсів. Нервові волокна (відгалуження нейронів, покриті оболонкою) поділяються на два види: • аферентні (доцентрові), які передають інформацію від пери-ферійних тканин і органів до центральної нервової системи; • еферентні (відцентрові), які передають команди від центра-льної нервової системи до робочих органів. Швидкість передавання інформації залежить від товщини ак-сона і коливається від 1 до 120 м/с. Доцентрові нерви мають особливі сприймальні апарати в усіх органах і тканинах організму — рецептори. Рецептор — нервово-фізіологічний апарат, який сприймає подразнення із зовнішнього або внутрішнього середовища і перетворює його на нервовий імпульс. У рецепторах різні види енергії перетворюються на нервовий процес — збудження. Рецептори, які сприймають подразнення із зовнішнього сере-довища, називаються екстерорецепторами. Сигнали від органів і тканин самого організму сприймають інтерорецептори. Подраз-никами клітин, які мають особливо важливе значення в життєді-яльності організму, є нервові імпульси. Вони виникають у рецеп-торах тканин і розглядаються як природні подразники. Особливу підгрупу серед останніх утворюють рецептори, розміщені в м’язах і сухожиллях, — пропріорецептори. Вони сигналізують про рівень напруження м’язів чи позу, дозволяють людині орієн-туватися у просторі. Залежно від характеру подразників рецептори поділяються на декілька груп. Рецептори, які збуджуються під дією механічної енергії, називаються механорецепторами. До них належать реце-птори рухової, вестибулярної, слухової, тактильної сенсорних си-стем і рецептори, що знаходяться в стінках кровоносних судин і сприймають тиск крові. Рецептори зорової сенсорної системи пе-ретворюють електромагнітні хвилі, що забезпечує сприймання світла і кольору. Рецептори шкіри та інших органів, які сприй-мають теплову енергію, називаються терморецепторами. Інтерорецептори, які трансформують хімічну енергію в нервовий ім-пульс, називаються хеморецепторами. Вони розміщені в різних тканинах організму і збуджуються, коли змінюється внутрішнє середовище організму. Всі рецептори пристосовані до сприймання лише певних по-дразників, а чутливість їх до цих подразників надзвичайно висока.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Нейрони та їхні функції» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
