Фізіологія і психологія праці як теоретична основа організації праці
Фізіологія і психологія праці справедливо вважається теоретичною основою організації праці, оскільки дає теоретичне обгрунтування таких її напрямків: • поділ і кооперація праці; • вдосконалення трудових прийомів і рухів, • планування та організація робочих місць; • методи виробничого навчання, формування трудових нави-чок і вмінь; • розробка режимів праці і відпочинку; • нормування праці; • поліпшення умов праці; • профорієнтація, вибір професії та розставляння кадрів; • оплата й стимулювання праці; • підвищення культури праці. Досягнення фізіології і психології праці є базою для розвитку техніки, технології, економіки й організації виробництва. Так, технічні науки використовують дані фізіології і психології праці щодо антропометричних, біомеханічних та психофізіологічних особливостей людини під час проектування знарядь праці, ство-рення засобів автоматизації та механізації трудових процесів. Технологічні науки, розробляючи технологічні процеси, керу-ються даними фізіології і психології праці для обгрунтування па-раметрів виробничого середовища з метою створення сприятли-вих умов для життєдіяльності працюючої людини. Економічні науки, обґрунтовуючи ефективне поєднання фак-торів виробництва з метою створення конкурентоспроможної продукції на ринку, керуються даними фізіології і психології праці для встановлення рівня оплати праці згідно з витратами на відтворення робочої сили залежно від умов її використання, а та-кож під час розробки норм і нормативів праці з огляду на нерво-во-психічні та м’язові навантаження на працівника. Організація праці як колективної діяльності людей грунтуєть-ся на врахуванні групових соціально-психологічних процесів, в основі яких лежать потреби, інтереси, мотиви, комунікації, соці-альні норми, соціальний контроль, лідерство і підпорядкування. Системний підхід до вивчення фізіологічних і психологічних закономірностей функціонування працівника у трудовій діяль-ності передбачає застосування різних методів дослідження, зо-крема фізіологічних, психологічних, статистичних, математич-них тощо. Фізіологічні методи застосовуються для вивчення функціо-нального стану працівника та оцінювання реакції різних систем організму на виконання конкретної роботи. Психологічні методи дають змогу простежити динаміку пси-хічних процесів, оцінити рівень розвитку психічних властивостей особистості, провести психологічний аналіз діяльності. Статистичні та математичні методи застосовуються під час обробки та аналізу результатів спостереження чи показників діяльності працівника, знаходження залежностей між тими чи іншими величинами. До найпоширеніших фізіологічних методів належать методи дослідження функціонального стану центральної нервової сис-теми, рухового апарату, м’язової сили й витривалості, дихання й газообміну, стану серцево-судинної системи, аналізаторів [4]. Найдоступнішими для вивчення центральної нервової системи працівника, зокрема мозкової його працездатності, в умовах ви-робництва є інтегральні методики, засновані на різних буквених і цифрових тестах. Серед тестів відомі буквені таблиці Бурдона, Анфімова, А. Г. Іванова-Смоленського, М. Н. Коновалова, а також цифровий тест Грюнбаума, цифрова таблиця К. К. Платонова, кі-льця Ландольта. Мозкова працездатність за цими тестами оціню-ється врахуванням помилок і затрат часу на виконання завдання. Для оцінювання функціонального стану нервової системи за-стосовуються також методики вимірювання прихованого часу ре-флекторних реакцій. Однією з таких методик є сенсомоторна ана-лізаторна рефлексометрія. Відповідні вимірювальні прилади називають хронорефлексометрами. На дію того чи іншого подразника (звук, світло, колір) працівник реагує певним способом, а відліко-вий пристрій фіксує час рухової реакції. При цьому може вивчати-ся час простої реакції або час реакції розпізнавання та вибору. Проста реакція — це реакція на один відомий сигнал. Реакція розпізнавання полягає в реагуванні на один з двох або кількох сигналів. Реакція вибору характеризується тим, що на кожний си-гнал людина відповідає певною дією. Збільшення часу реакції свідчить про зниження працездатності. Біоелектричну активність головного мозку вивчають методом електроенцефалографії. Переважання високочастотних коливань вказує на процес збудження в корі головного мозку, спричинений психофізіологічним напруженням під час роботи. Руховий апарат працівника вивчається методами тремометрії, координатометрії, динамометрії, ергографії і т. ін. Тремометрія полягає в реєстрації мимовільних коливань окремих ланок тіла працівника за допомогою спеціальних прила-дів — так званих тремометрів. Вираженість тремору оцінюється частотою дотиків стрижня до металічного кільця за одиницю ча-су та амплітудою. Нормальними вважаються частоти тремору від 2 до 23 Гц. М’язовий тремор використовується як показник вто-ми. Координатометрія — це реєстрація мимовільних відхилень від певної точки або лінії, якої працівник має додержувати. Від-повідний засіб вимірювання називають координометром. Для визначення сили й витривалості окремих м’язових груп застосовується динамометрія. Основними приладами для вимі-рювання м’язової сили є кистевий і становий динамометри. М’язова витривалість, що характеризується тривалістю ви-тримування певного дозованого зусилля або зниженням сили за певний відрізок часу, вимірюється динамометром Розенблата. Для реєстрації виконання дозованої фізичної роботи окреми-ми руховими ланками до появи втоми застосовуються ергографи (кистеві, плечові, ніжні). Ергографи дають змогу записати криву м’язової втоми працівника. Стан серцево-судинної системи працівників досліджують ме-тодом пульсометрії та вимірювання артеріального кров’яного ти-ску. Пульс можна виміряти пальпаторним способом, а тиск — тонометром за методом Короткова. Розрахунками визначаються показники ударного та хвилинного об’єму крові, середньодина-мічний тиск і т. ін. Функціональний стан органів дихання працівника вивчається методами пневмографії і спірометрії. За допомогою пневмографа фіксуються дихальні рухи грудної клітки, а спірометром вимі-рюють дихальний об’єм, життєву місткість легень. Маючи такі дані, обчислюють хвилинний обсяг дихання. За змінами частоти й глибини дихання можна оцінити важкість фізичної роботи. Ко-ли відома частота дихання, за емпіричними формулами розрахо-вують затрати енергії на виконання роботи. Основними психологічними методами, що застосовуються у психології праці, є спостереження, опитування, тести та експеримент. Мета спостереження — виявити професійно важливі особ-ливості психічних процесів, вивчаючи й порівнюючи зовнішні прояви діяльності людини та результати її праці. Спостереження доповнюється об’єктивним реєструванням досліджуваних проце-сів. Ідеться про фотографію робочого дня, хронометраж, визна-чення латентних (прихованих) періодів різних сенсомоторних ре-акцій. Важливе значення під час спостережень має аналіз помилкових дій працівника. Опитування (усне, письмове, вільне, стандартизоване), що базується на отриманні відповідей на поставлені запитання, має допоміжне значення у психологічному вивченні діяльності. Для точної кількісної або якісної характеристики психічних процесів, оцінювання поведінки працівників використовуються тести. Тести — це спеціалізовані методи психологічного діагностичного дослідження. Вони поділяються на тести-опитувальники і тести-завдання. Перші містять запитання, відповіді на які дозво-ляють зробити висновки про психологічні якості працівника. Другі містять серію спеціальних завдань, за результатами вико-нання яких оцінюється рівень розвитку того чи іншого психічно-го процесу. Наприклад, увагу вивчають за допомогою червоно-чорних таблиць Шульте—Платонова, методом додавання чисел з переключенням, методом «переплутаних ліній», а пам’ять — ме-тодом утриманих членів ряду, методом тотожних рядів тощо. При цьому фіксуються час і якість виконання тестового завдання. Одним з найпродуктивніших методів вивчення трудової дія-льності є природний експеримент. При цьому працівник не знає, що він є об’єктом дослідження. Вивчатися в такому разі можуть зміни у структурі діяльності, робочій позі, емоційні стани, реакції на зовнішні подразники, мотиви і т. ін., що дає змогу оцінити роль цих факторів в організації праці. Ефективне вивчення функціонального стану працівника, його працездатності і втомлюваності чи професійної придатності можливе за умови розумного поєднання різних методів дослідження.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Фізіологія і психологія праці як теоретична основа організації праці» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
