Зміст праці. Особливості фізичної, розумової, та сенсорно-напруженої праці
Співвідношення витрат м’язової та нервової енергії, виконавських і творчих функцій, механічних дій і опера-цій мислення у трудовому процесі характеризують зміст праці. Зміст праці зумовлюється технікою, технологією, організаці-єю виробництва, тобто рівнем розвитку продуктивних сил суспі-льства. Предмет і зміст праці визначають вимоги до здібностей, спеціальної підготовки, культури працівника та зумовлюють рі-вень комфорту умов праці, престижність професії, можливості для самоутвердження людини. Тому характеристика праці за її змістом пов’язується також з оцінкою рівня розвитку працівника. Отже, зміст праці відбиває рівень розвитку речових і особистіс-них елементів виробничого процесу. Так, застосування простих зна-рядь праці супроводжувалось приведенням їх у дію за допомогою м’язової сили людини. Це фізична праця, характерною рисою якої є безпосередній контакт людини з предметом праці за порівняно про-стої програми дій та великого напруження фізичних сил. При машинному способі обробки предмета праці енергетичні витрати працівника значно зменшуються за рахунок скорочення навантажень на великі м’язові групи. При цьому зростають нава-нтаження на дрібні м’язи, підвищується швидкість і точність ру-хів, ускладнюється програма дій. Суто виконавські функції допо-внюються плануванням, розрахунками, використанням креслень, що висуває вищі вимоги до кваліфікації працівника. У напівавтоматизованому виробництві функції людини обме-жуються простими операціями з обслуговування верстатів, ма-шин (наприклад, штампувальні роботи). Характерною рисою та-ких робіт є монотонність. Монотонність є також наслідком конвеєрно-потокової органі-зації виробництва, коли кожний робітник виконує окремий цикл обробки виробів. Послідовна автоматизація виробничих процесів приводить до того, що основними функціями людини стають спостереження, контроль і регулювання на основі сприймання та переробки інформації. Під час контакту з предметом праці інформація безпосере-дньо надходить до органів чуттів, а управління знаряддям праці зводиться до моторних дій працівника. За дистанційних форм ке-рування між людиною і машиною містяться пристрої, які пере-дають інформацію про реальний стан виробничого процесу, і пристрої для відповідних дій працівника (оператора). Людина-оператор стає складовою ланкою системи «людина — техніка — середовище». Така праця характеризується великими наванта-женнями на органи чуттів, вищі психічні функції — пам’ять і ми-слення, вимагає напруженої уваги та вольових зусиль. Оскільки працівникові доводиться регулювати й контролювати величезні потоки енергії та інформації, складні системи технологічних процесів, то значно підвищується рівень його відповідальності, що посилює нервово-емоційне напруження. Останнє часто може зумовлюватися тим, що швидкість надходження та обсяги інфо-рмації перевищують можливості оператора щодо сприймання, переробки, прийняття і реалізації рішення. Важливою ознакою розумової праці є те, що предметами й ре-зультатами її є не матеріальні речі, а проекти, плани, програми, ідеї, образи, формули, інформація тощо. Її специфіка полягає в тому, що виконавцеві немає потреби інтенсивно використовувати м’язову енергію, а програма його дій складна й динамічна. Розу-мова праця вимагає напруження уваги, активізації пізнавальних функцій — мислення, пам’яті, уяви. Особливо це характерно для творчої інтелектуальної праці, завданням якої є пошук нового, невідомого. Деякі види розумової праці (праця бухгалтера, коре-ктора, банківського працівника) не спонукають виконавця до но-вих думок, відкриттів, винаходів, хоча неможливі без напруженої уваги, відповідних знань і вмінь. Елементи розумової діяльності в різних пропорціях представ-лені в багатьох видах праці, в тому числі і тих, де застосовуються фізичні зусилля. За ознакою зростання питомої ваги власне розу-мової діяльності С. О. Косилов класифікує сучасні види праці так [11]: • праця перехідної форми, в якій поєднуються елементи розу-мової і м’язової діяльності (праця верстатників, операторів на не-складних пультах керування); • розумова праця, в якій є елементи м’язової роботи, але остання не відіграє вирішальної ролі. Ця робота вимагає напру-женої уваги і функцій аналізаторів, використання сформованих навичок (контролери на автоматизованих лініях); • розумова праця, пов’язана з напруженим розподілом уваги, вирі-шенням нових задач, зміною плану роботи (коректори, стенографісти); • розумова праця, що вимагає великих знань і творчої діяльно-сті (робота режисерів за пультом керування в студії телебачення, залізничних диспетчерів на великих станціях); • розумова праця, спрямована на досягнення віддалених цілей (педагоги, вчителі, конструктори, організатори виробництва та ін.).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Зміст праці. Особливості фізичної, розумової, та сенсорно-напруженої праці» з дисципліни «Фізіологія і психологія праці»
