Метою загальної торгової політики ЄС, як і у всіх економічно розвинених країнах, є контроль над об'ємом імпорту і максимізація об'єму експорту. Друга складова реалізується за допомогою положень Регламенту № 2603/69, прийнятого ще в 1969 р., який встановлює загальні правила експорту товарів із ЄС. Що стосується тарифного регулювання експорту товарів, то ЄС послідовно проводить політику відмови від експортних мит, що повністю відповідає цілям і принципам ГАТТ. Експортні мита застосовуються тільки у виняткових випадках для запобігання відтоку життєво важливих продуктів із ЄС. Регламент складається з чотирьох розділів. Норми першого розділу формулюють базовий принцип Регламенту — принцип свободи експорту і відмови від кількісних обмежень, за винятком тих обмежень, які прямо передбачені засновницькими договорами. Другий розділ регламентує інформаційні і консультаційні процедури, необхідні при експорті товарів. Третій розділ містить правила застосування захисних заходів ЄС. У четвертому розділі містяться перехідні та прикінцеві положення, а також норми відносно національних обмежувальних заходів держав-членів і правила експорту сільськогосподарських продуктів. У додатках до Регламенту приведені списки товарів, що виключаються з дії принципу свободи експорту. Регламент підтверджує компетенцію держав-членів вводити обмеження на експорт з міркувань суспільної моралі, публічної політики, суспільної безпеки, захисту життя і здоров'я людей, охорони тварин і рослин, охорони національних культурних, історичних і археологічних цінностей, захисту промислової і комерційної власності. Ряд важливих для ЄС товарів виключається із загальної експортної політики (сільськогосподарські продукти, сировина металів і лом, паливо, вугілля та ін.). У сферу дії Регламенту були включені і деякі експортні обмеження, що існують у зв'язку із загальною зовнішньою політикою і політикою безпеки ЄС. Регламент допускає можливість контролю над експортом окремих товарів за допомогою наглядових або захисних заходів. Проте ці заходи не застосовуються тоді, коли торгові угоди ЄС з країнами-імпортерами передбачають інші експортні обмеження (квоти, експортні ліцензії, експортні дозволи та ін.). Адміністративну роботу по застосуванню Регламенту здійснює консультаційний комітет, що складається з представників держав-членів, що засідають під головуванням представника Комісії. Робота комітету головним чином пов'язана з консультаціями, що проводяться за ініціативою держав-членів для вирішення питання про необхідність захисних експортних заходів. Захисні заходи за наслідками проведених консультацій можуть бути прийняті або Радою, або Комісією. В цілях запобігання критичній ситуації, пов'язаній з браком того або іншого життєво важливого товару на ринку ЄС, Комісія, діючи за своєю ініціативою або за запитом держав-членів, може ввести дозвільну систему експорту таких товарів. Негативне рішення Комісії по запиту держави-члена повинно бути передане на розгляд Ради, яка може прийняти протилежне рішення кваліфікованою більшістю. Якщо цього вимагають інтереси ЄС, Рада може ухвалити рішення про введення кількісних обмежень на експорт товарів. Кількісні обмеження можуть бути введені тільки відносно експорту в окремі треті країни або відносно експорту з окремих регіонів ЄС. Для визначення кількісних меж експорту приймаються до уваги звичайні об'єми експорту товару, що існували до виникнення критичної ситуації. При цьому встановлені кількісні межі не повинні бути вищими, ніж це необхідно для реалізації цілей кількісних обмежень. Спеціальні правила регулювання експорту існують в ЄС для деяких категорій товарів, таких як нафта і продукти її переробки, продукти харчування, культурні цінності, небезпечні хімічні речовини і товари подвійного призначення.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Регулювання експорту товарів» з дисципліни «Право Європейського Союзу»
