Відповідно до ст. 211 Договору про заснування ЄС Європейська Комісія наділяється чотирма основними повноваженнями: 1) забезпечує реалізацію положень цього Договору та заходів, що здійснюються інститутами на їх виконання; 2) готує рекомендації та дає висновки у справах, які регулюються цим Договором, якщо Договір того вимагає або якщо Комісія вважає це за потрібне; 3) має повноваження приймати рішення та бере участь у розробці заходів, що їх здійснює Рада ЄС та Європейський Парламент; 4) використовує повноваження, надані їй Радою ЄС для реалізації рішень, прийнятих останньою. Здійснюючи контроль за реалізацією положень засновницьких договорів ЄС Європейська Комісія наділена повноваженнями ініціювати розслідування по фактам порушення вимог установчих договорів. При виявленні порушень Єврокомісія направляє свої зауваження та вказівки відповідним державам-членам про усунення виявлених порушень. При цьому зауваження можуть направлятися, як державі в цілому, так і окремим її громадянам чи юридичним особам зокрема. У випадку, якщо порушником не буде усунуто виявлені порушення Комісія може направити до Суду ЄС позов про невиконання зобов’язань. Рішення Суду ЄС є обов’язковим і підлягає негайному виконанню. При здійсненні контролю за дотриманням вимог засновницьких договорів Європейська Комісія має право збирати інформацію і вимагати від держав-учасниць її надання, а також проводити перевірку документів та інших необхідних матеріалів. Іншу групу повноважень Єврокомісії складають повноваження по дачі висновків та рекомендацій з питань передбачених установчими договорами. Єврокомісія може приймати відповідні акти як за власною ініціативою, так і за зверненням інших інститутів ЄС. Рекомендації Європейської Комісії можуть видаватися з двох основних категорій питань. По-перше, це питання, які стосуються вирішення наявних проблем в процесі діяльності ЄС та спрямовані на дотримання положень установчих договорів ЄС. Зазвичай, Комісія направляє такі рекомендації Раді ЄС для їх обговорення та прийняття Радою ЄС відповідних рішень. При цьому, в деяких випадках подані до Ради ЄС рекомендації (пропозиції) Єврокомісії мають привілейоване становище. Так, відповідно до ст. 250 Договору про заснування ЄС, якщо Рада діє за пропозицією від Комісії, акт про внесення поправки до цієї пропозиції вимагає одностайності. Поки Рада не прийняла акт, Комісія може змінювати свою пропозицію у будь-який час протягом процедури, яка веде до прийняття акту Співтовариством. По-друге, рекомендації можуть направлятися конкретним країнам-учасницям з питань гармонізації національного та загальноєвропейського права та, як правило, в сфері регулювання спільного ринку та економічного розвитку Європейського Союзу. Так, рекомендації щодо співробітництва у соціальній сфері, щодо руху капіталів у треті країни та з них, а також щодо порушень установчих договорів повинні безпосередньо направлятися країнам-учасницям. Що стосується дачі Єврокомісією висновків, то в даному відношенні слід зазначити, що дача висновків відбувається, як за власною ініціативою Єврокомісії, так і в обов’язковому порядку з передбачених установчими договорами питань. Так, при вирішенні найбільш важливих питань діяльності Європейського Союзу, прийняття рішень по яким віднесено до компетенції Ради ЄС, необхідним є отримання висновків Єврокомісії по зазначеним питанням. Ступінь обов’язковості таких висновків залежить від характеру рішення, що приймається. Необхідність дачі Єврокомісією висновків обумовлюється також процедурою прийняття рішень Європейським Парламентом, що здійснюється за участі Ради ЄС. Так, Єврокомісія дає висновки по законопроектам, що приймаються Європарламентом спільно з Радою ЄС. Європейська Комісія в рамках своїх повноважень наділена також правом правотворчості. Результатами такої правотворчості є видання різного роду директив, регламентів та рішень. Так, відповідно до п. «г» ч.3 ст.39 Договору про заснування ЄС Європейська Комісія може видавати регламенти, якими визначаються умови проживання найманих робітників в країні-учасниці ЄС після завершення ними своєї трудової діяльності в цій країні. Згідно ж зі ч. 3 ст. 86 Договору про заснування ЄС «Комісія забезпечує виконання положень даної статті і acquis потреби надсилає відповідні директиви чи рішення державам-членам». Реалізація прийнятих Радою ЄС рішень покладається на Європейську Комісію шляхом делегування їй Радою ЄС відповідних повноважень. В зв’язку з цим, Комісія наділяється правом приймати необхідні акти для реалізації положень передбачених рішеннями Ради ЄС. Як правило, ці акти видаються Комісією у формі регламентів чи директив. Окрім всього вищенаведеного, Європейська Комісія наділяється ще й певними адміністративними, фінансовими та представницькими функціями. Так, Єврокомісія здійснює представництво ЄС на міжнародній арені підтримуючи зв’язки з ООН, СОТ та іншими міжнародними організаціями, при укладенні міжнародних договорів, а також при укладенні договорів з країнами-членами ЄС. В цьому випадку Комісія дає рекомендацію Раді ЄС, яка уповноважує її на початок переговорів. Серед фінансових функцій Комісії можна виділити нагляд за спеціалізованими фондами ЄС (Європейський соціальний фонд, Європейський регіональний фонд розвитку та ін.), а також участь в розробці проекту бюджету ЄС та контроль за його виконанням. Поряд з цими функціями Європейська Комісія здійснює також діяльність у сфері зовнішньої політики та політики безпеки ЄС. В зв’язку з цим, Європейська Комісія може звертатися до Ради ЄС з будь-яким питанням у цій сфері та навіть вимагати скликання позачергового засідання Ради ЄС.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Повноваження та функції Європейської Комісії» з дисципліни «Право Європейського Союзу»
