Глава 8
Загальноосвітнє і професійно-технічне навчання осіб, позбавлених волі
Стаття 59. Загальноосвітнє та професійне навчання засуджених
У виправно-трудових установах для засуджених, які не мають повної загальної середньої освіти, утворюються середні загальноосвітні школи. Засуджені, які відбувають покарання у виховно-трудових установах і навчаються в них, підручниками, зошитами та письмовим приладдям забезпечуються безкоштовно.
Для засуджених віком до сорока років, які не мають робочої професії, за якою вони можуть бути працевлаштовані у даній виправно-трудовій установі, обов'язковою є підготовка на курсах професійного навчання на виробництві.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 15.04.83 р. N 5082-X;
в редакції Закону України від 27.07.94 р. N 137/94-ВР,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 11.01.2001 р. N 2214-III)
Стаття 60. Організація загальноосвітнього і професійного навчання засуджених до позбавлення волі
Організація загальноосвітнього навчання, професійної освіти і професійного навчання на виробництві осіб, позбавлених волі, здійснюється згідно із Законом України "Про освіту" та в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Для складання іспитів учні-засуджені звільняються від роботи на строк, передбачений трудовим законодавством і Законом України "Про освіту". Заробітна плата їм за цей час не нараховується, харчування надається безплатно.
Засудженим, які займаються самоосвітою, адміністрація виправно-трудової установи створює необхідні умови для занять у вільний від роботи час.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 15.04.83 р. N 5082-X;
у редакції Закону України від 27.07.94 р. N 137/94-ВР)
Стаття 61. Вільний час засуджених
Час, вільний від основної трудової діяльності та виконання обов'язкових заходів, передбачених розпорядком дня для засуджених у виправно-трудовій установі, є їх вільним часом.
Засуджені вправі розпоряджатися вільним часом за власним розсудом, виключаючи виконання тих видів діяльності, які заборонені цим Кодексом.
Вільний час засуджених має бути тривалістю не менш як дві години і передбачатися розпорядком дня у виправно-трудовій установі.
(У редакції Закону України
від 27.07.94 р. N 137/94-ВР)
Стаття 62. Підвищення виробничої кваліфікації осіб, позбавлених волі
У виправно-трудових установах може бути організовано підвищення виробничої кваліфікації осіб, позбавлених волі, а також навчання їх новим спеціальностям, необхідним для виробництва даної виправно-трудової установи. Професійно-технічне навчання засуджених і підвищення ними своєї виробничої кваліфікації заохочується і враховується при визначенні ступеня їх виправлення та перевиховання.
Стаття 63. Виключена.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 23.03.77 р. N 1850-IX;
Законом України від 15.12.92 р. N 2857-XII;
виключена згідно із Законом
України від 27.07.94 р. N 137/94-ВР)
Стаття 64. Виключена.
(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 15.12.92 р. N 2857-XII;
виключена згідно із Законом
України від 27.07.94 р. N 137/94-ВР)
Глава 9
Заходи заохочення і стягнення, застосовувані до осіб, позбавлених волі
Стаття 65. Заходи заохочення, застосовувані до осіб, позбавлених волі
За добру поведінку і чесне ставлення до праці та навчання до засуджених можуть застосовуватися такі заходи заохочення:
- оголошення подяки;
- занесення на дошку передовиків виробництва;
- нагородження похвальною грамотою;
- преміювання за кращі показники в роботі;
- дозвіл на одержання додатково однієї посилки або передачі на рік;
- надання додатково одного короткострокового або тривалого побачення чи права на одну платну телефонну розмову тривалістю п'ятнадцять хвилин на рік;
- дозвіл додатково витрачати гроші в сумі до п'ятнадцяти процентів мінімального розміру заробітної плати на купівлю продуктів харчування і предметів першої потреби у святкові дні, а у виховно-трудових колоніях - до двадцяти процентів на місяць;
- дострокове зняття раніше накладеного стягнення;
- переведення у виправно-трудовій колонії особливого режиму засуджених, зазначених у статті 32 цього Кодексу, що відбули не менш як третину строку покарання, з приміщень камерного типу в звичайні житлові приміщення у тій самій колонії;
- збільшення часу прогулянки засудженим, які перебувають у тюрмі, - до двох годин.
Засуджені, які довели своє виправлення зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці та навчання, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до умовно-дострокового звільнення або до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням.
(Із змінами, внесеними згідно з указами Президії
Верховної Ради Української РСР від 30.09.85 р. N 1010-XI,
від 01.12.87 р. N 4995-XI,
від 28.01.91 р. N 662-XII;
законами України від 27.07.94 р. N 137/94-ВР,
від 11.01.2001 р. N 2214-III)
Стаття 66. Порядок застосування заходів заохочення до осіб, позбавлених волі
Застосування заходів заохочення має своєю метою здійснення виховного впливу як на тих осіб, до яких ці заходи застосовуються, так і на інших засуджених. Заходи заохочення застосовуються на основі об'єктивної оцінки поведінки засуджених.
При заохоченні засудженого до нього застосовується, як правило, один захід заохочення.
Грошова премія зараховується на особовий рахунок засудженого.
Засудженим, яких тримають в тюрмі, в порядку заохочення може надаватися лише короткострокове побачення.
З засудженого може бути достроково знято, як правило, лише одне раніше накладене стягнення.
Засудженим, яких тримають в тюрмі, збільшення часу прогулянки провадиться на строк не більше одного місяця.
(Із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 11.01.2001 р. N 2214-III)
Стаття 67. Заходи стягнення, застосовувані до осіб, позбавлених волі
За порушення вимог режиму відбування покарання до засуджених можуть застосовуватись такі заходи стягнення:
- попередження або догана;
- позачергове чергування по прибиранню приміщень і території місця позбавлення волі;
- разове позбавлення засуджених, яких тримають у виховно-трудових колоніях, відвідання кіно, концерту, участі в спортивних іграх;
- позбавлення права на одержання чергової посилки або передачі і заборона на строк до одного місяця купувати продукти харчування;
- скасування поліпшених умов тримання, передбачених статтями 38, 39 і 391 цього Кодексу;
- поміщення засуджених, які перебувають у виправно-трудових колоніях, у штрафний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до п'ятнадцяти діб, а тих, що перебувають у виховно-трудових колоніях, - у дисциплінарний ізолятор на строк до десяти діб;
- поміщення засуджених, які перебувають у тюрмах, у карцер без виведення на роботу або навчання на строк до п'ятнадцяти діб;
- переведення засуджених, яких тримають у виправно-трудових колоніях загального, посиленого і суворого режиму, а також засуджених, яких тримають у звичайних жилих приміщеннях у колоніях особливого режиму, в приміщення камерного типу на строк до шести місяців; переведення засуджених, яких тримають у колоніях особливого режиму в приміщеннях камерного типу, в одиночні камери на строк до одного року, а в тюрмах - на суворий режим на строк від двох до шести місяців; повернення засуджених, переведених у звичайні жилі приміщення в колонії особливого режиму відповідно до абзацу десятого частини першої статті 65 цього Кодексу, в приміщення камерного типу в тій же колонії.
Вагітні жінки, жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправно-трудових колоніях, інваліди першої групи у приміщення камерного типу, в одиночні камери, а в тюрмі на суворий режим не поміщаються.
(Із змінами, внесеними згідно з указами Президії
Верховної Ради Української РСР від 01.12.87 р. N 4995-XI,
від 28.01.91 р. N 662-XII;
Законом України від 27.07.94 р. N 137/94-ВР)
Стаття 68. Порядок застосування заходів стягнення до осіб, позбавлених волі
При призначенні заходів стягнення враховуються обставини вчинення порушення, поведінка засудженого до проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого по суті проступку. Стягнення, що накладаються, повинні відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.
За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається одне стягнення.
Стягнення може бути накладено лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо в зв'язку з проступком провадилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Накладене стягнення звертається до виконання негайно або в усякому разі не пізніше одного місяця з дня його накладення. Якщо протягом місяця з дня накладення стягнення воно не було звернено до виконання, то це стягнення не виконується.
Заходи стягнення у вигляді переведення засуджених у приміщення камерного типу в колоніях загального, посиленого, суворого та особливого режиму, а також переведення засуджених, яких тримають у приміщеннях камерного типу в колоніях особливого режиму, в одиночні камери призначаються в разі безуспішності застосування інших заходів впливу.
Стягнення у вигляді позбавлення права на одержання чергової посилки або передачі з одночасною забороною на строк до одного місяця купувати продукти харчування застосовується щодо осіб, які мають право на одержання посилок і передач; стягнення у вигляді заборони на строк до одного місяця купувати продукти харчування - щодо осіб, які не мають права на одержання посилок або передач.
Повторне переведення на поліпшені умови тримання може мати місце не раніше ніж через рік з моменту скасування поліпшених умов тримання або раніше року, якщо стягнення, внаслідок якого скасовані поліпшені умови тримання, було знято адміністрацією виправно-трудової установи до закінчення року.
Повторне переведення засуджених, зазначених у статті 32 цього Кодексу, з приміщень камерного типу колонії особливого режиму в звичайні житлові приміщення в тій самій колонії може мати місце не раніше ніж через рік з дня повернення їх в приміщення камерного типу.
Засуджений має право оскаржити накладене на нього стягнення. Подача скарги не зупиняє виконання стягнення. При наявності до того підстав накладене стягнення може бути скасовано, пом'якшено чи замінено службовою особою, яка застосувала його. Вищестояща службова особа може скасувати стягнення в разі, коли службова особа, яка наклала стягнення, перевищила свої повноваження або стягнення було накладено нею при відсутності порушення з боку засудженого.
Якщо протягом року з дня відбуття стягнення засуджений не буде підданий новому стягненню, він визнається таким, що не має стягнення.
(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Указом
Президії Верховної Ради Української РСР від 01.12.87 р. N 4995-XI)
Стаття 69. Особливості виконання стягнень у вигляді поміщення у штрафний чи дисциплінарний ізолятор або в карцер і переведення в приміщення камерного типу
Засуджені, які у порядку стягнення поміщені у штрафний чи дисциплінарний ізолятор або в карцер, позбавляються права на одержання побачень, посилок, бандеролей і передач, відправку листів, придбання продуктів харчування і предметів першої потреби. Їм не дозволяється користуватися настільними іграми і курити.
У штрафних і дисциплінарних ізоляторах, а також в карцерах засуджені забезпечуються індивідуальним спальним місцем і постільними речами. Постільні речі видаються тільки на час сну, верхній одяг - на час виходу з приміщення.
У дисциплінарних ізоляторах засудженим надається щоденна прогулянка тривалістю одна година, а у штрафних ізоляторах і в карцерах - тридцять хвилин.
В карцерах встановлюється одиночне тримання.
У приміщеннях камерного типу виправно-трудових колоній загального, посиленого і суворого режиму, а також у приміщеннях камерного типу колоній особливого режиму, в які переводять засуджених в порядку стягнення із звичайних жилих приміщень, і в одиночних камерах колоній особливого режиму встановлюється режим, передбачений для тримання засуджених на суворому режимі в тюрмі.
Засуджені, яких тримають у штрафних ізоляторах з виведенням на роботу, у приміщеннях камерного типу і в одиночних камерах колоній, працюють окремо від інших засуджених.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 01.12.87 р. N 4995-XI;
Законом України від 27.07.94 р. N 137/94-ВР)
