Головна » Законодавчі акти, нормативні документи - Виправно-трудовий кодекс України
Стаття 33. Особливості режиму у виправно-трудових колоніях-поселеннях У виправно-трудових колоніях-поселеннях усіх видів засуджені: - тримаються під наглядом, а на території житлової зони - під охороною; - у вільний від роботи час від підйому до відбою користуються правом вільного пересування в межах території колонії; - з дозволу адміністрації колонії можуть пересуватися без нагляду поза територією колонії, але в межах населеного пункту, якщо це необхідно за характером виконуваної ними роботи або у зв'язку з навчанням; - можуть носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмеження; - мають право відправляти листи, отримувати бандеролі, посилки, передачі, одержувати короткострокові побачення без обмеження, а тривалі побачення - до трьох діб один раз на місяць; - після відбуття шести місяців покарання у колонії-поселенні у разі відсутності порушень Правил внутрішнього розпорядку, наявності житлових умов з дозволу адміністрації колонії можуть проживати в межах населеного пункту, де розташована колонія, із своїми сім'ями, придбавати відповідно до чинного законодавства жилий будинок і заводити особисте господарство на території колонії. При умові сумлінної роботи і зразкової поведінки засудженим, які відбули покарання в колоніях-поселеннях усіх видів, суд за спільним клопотанням органу, який відає виконанням покарання, і спостережної комісії при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів може включити час їх роботи в колоніях-поселеннях до загального трудового стажу. В одній колонії-поселенні можуть триматися засуджені чоловіки і жінки незалежно від того, в колоніях якого виду режиму їх раніше тримали. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 23.03.77 р. N 1850-IX, від 30.09.85 р. N 1010-XI; Законом України від 27.07.94 р. N 137/94-ВР) Стаття 34. Заходи до збереження майна засуджених при переведенні їх з колонії-поселення в іншу колонію В разі переведення засуджених в порядку, передбаченому статтею 47 цього Кодексу, для відбування покарання з колонії-поселення у виправно-трудову колонію того виду режиму, який їм раніше був визначений Державним департаментом України з питань виконання покарань, або з колонії-поселення для осіб, що вчинили злочини з необережності, чи колонії-поселення для осіб, що вчинили умисні злочини, у виправно-трудову колонію загального режиму адміністрація колонії-поселення вживає заходів до збереження придбаного засудженими майна, що знаходиться на території колонії-поселення, якщо засуджені не розпорядилися ним. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 23.03.77 р. N 1850-IX, від 27.05.86 р. N 2278-XI; Законом України від 11.07.2001 р. N 2636-III) Стаття 35. Проживання жінок, засуджених до позбавлення волі, поза колонією Засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці і додержують вимог режиму, постановою начальника виправно-трудової установи за погодженням із спостережною комісією може бути дозволено проживання поза колонією на час звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю та родами, а також до досягнення дитиною трирічного віку. Засуджені жінки, яким дозволено проживання поза колонією: - оселяються поблизу колонії і перебувають під наглядом адміністрації колонії; - можуть носити одяг, прийнятий у цивільному вжитку, і мати при собі гроші та цінні речі; - можуть без обмеження: листуватися, одержувати грошові перекази, посилки, бандеролі і передачі, витрачати гроші, мати побачення з родичами й іншими особами; - користуються правом вільного пересування по території, межі якої визначаються начальником колонії; - в разі родів, хвороби засуджених або їхніх дітей вони можуть поміщуватися в місцеві лікувальні заклади органів охорони здоров'я; - після закінчення періоду звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю та родами виконують роботу за вказівкою адміністрації колонії, їм нараховується заробіток на загальних підставах з іншими засудженими, які відбувають покарання у виправно-трудовій установі даного виду. Харчуванням, одягом, а також комунально-побутовими послугами вони забезпечуються за нормами, встановленими для засуджених, які відбувають покарання у виправно-трудовій колонії. В разі систематичного або злісного порушення встановлених правил поведінки право на проживання поза колонією скасовується за постановою начальника виправно-трудової установи, погодженою з спостережною комісією, і засуджені жінки повертаються в колонію для дальшого відбування покарання. (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 27.07.94 р. N 137/94-ВР) Стаття 36. Внутрішній розпорядок у виправно-трудових установах Внутрішній розпорядок у виправно-трудовій установі передбачає: розпорядок дня засуджених і роботи служб виправно-трудової установи; порядок виконання обов'язків і здійснення прав засудженими; порядок взаємовідносин засуджених та адміністрації виправно-трудової установи, а також виконання адміністрацією своїх функцій по організації і здійсненню режиму. Розпорядок дня засуджених має передбачати час для прийняття їжі, для роботи, навчання, безперервного восьмигодинного сну засуджених, проведення з ними політико-виховних та інших заходів, а також від однієї до двох годин вільного часу, який використовується засудженими за своїм розсудом. Розпорядок дня засуджених і роботи служб виправно-трудової установи встановлюється начальником цієї установи відповідно до цього Кодексу і Правил внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ. Стаття 37. Придбання засудженими продуктів харчування і предметів першої потреби Засудженим дозволяється купувати за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби на кошти, зароблені в місцях позбавлення волі, а засудженим чоловікам віком понад шістдесят років, жінкам - понад п'ятдесят п'ять років, інвалідам першої та другої груп, вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправно-трудових колоніях, неповнолітнім, а також засудженим, які перебувають у виправно-трудових установах на правах лікувальних та лікарнях при виправно-трудових установах для тримання інфекційних хворих засудженних, - також на кошти, одержані за переказами. Перелік продуктів харчування і предметів першої потреби, які дозволяється купувати засудженим, а також порядок їх придбання визначаються Правилами внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ. (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 27.07.94 р. N 137/94-ВР) Стаття 38. Сума грошей, яку дозволяється витрачати засудженим до позбавлення волі Засудженим дозволяється витрачати на місяць для купівлі продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі: - у виправно-трудових колоніях загального режиму - до ста процентів мінімального розміру заробітної плати; виправно-трудових колоніях посиленого режиму - до дев'яноста процентів мінімального розміру заробітної плати, суворого режиму - до вісімдесяти процентів, особливого режиму - до сімдесяти процентів; - у виховно-трудових колоніях - до ста процентів мінімального розміру заробітної плати; - у тюрмах - до п'ятдесяти процентів мінімального розміру заробітної плати. У разі відсутності злісного порушення режиму відбування покарання і сумлінного ставлення до праці після відбуття не менш як половини строку покарання засудженим може бути додатково дозволено витрачати на місяць: у виправно-трудових колоніях загального режиму гроші в сумі п'ятдесят п'ять процентів мінімального розміру заробітної плати, посиленого режиму - п'ятдесят процентів, суворого режиму - сорок процентів, особливого режиму - тридцять процентів; у тюрмах на загальному режимі після відбуття половини строку тюремного ув'язнення - двадцять процентів мінімального розміру заробітної плати; у виховно-трудових колоніях загального режиму після відбуття засудженими чверті строку покарання, а у колоніях посиленого режиму після відбуття засудженими третини строку покарання - шістдесят процентів мінімального розміру заробітної плати. Засудженим, які перевиконують норми виробітку, а тим, що працюють на почасових роботах і по господарському обслуговуванню, які зразково виконують встановлені завдання, може бути додатково дозволено витрачати на місяць гроші в сумі тридцять процентів мінімального розміру заробітної плати; засудженим, які перевиконують норми виробітку на важких роботах і на роботах з шкідливими умовами праці, - п'ятдесят процентів незалежно від відбутого строку покарання. Суми грошей, зазначені в частинах першій, другій і третій цієї статті, можуть збільшуватися відповідно до індексації цін і доходів Міністерством внутрішніх справ України за погодженням з Генеральною прокуратурою України. Газети, журнали, книги, письмове приладдя купуються засудженими на гроші, які є на їх особових рахунках, понад суми, встановлені цією статтею. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 30.09.85 р. N 1010-XI, від 28.01.91 р. N 662-XII, від 03.06.91 р. N 1125-XII; законами України від 15.12.92 р. N 2857-XII, від 27.07.94 р. N 137/94-ВР, від 11.01.2001 р. N 2214-III) Стаття 39. Побачення і телефонні розмови засуджених до позбавлення волі з родичами та іншими особами Засудженим надаються побачення: короткострокові тривалістю до чотирьох годин і тривалі - до трьох діб. Короткострокові побачення надаються з родичами або з іншими особами у присутності представника виправно-трудової установи. Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (матір'ю, батьком, чоловіком, дружиною, дітьми, рідними братами і сестрами, онуками, дідом і бабою, усиновителями, усиновленими). Побачення надаються: у виправно-трудових колоніях загального, посиленого, суворого, особливого режиму та у виховно-трудових колоніях загального і посиленого режиму - тривалі - один раз на три місяці, короткострокові - один раз на місяць; у тюрмах - короткострокові - один раз на шість місяців; у виправно-трудових колоніях-поселеннях - без обмежень. Засудженим один раз на три місяці за наявності технічних можливостей надається право на одну платну телефонну розмову тривалістю п'ятнадцять хвилин під контролем адміністрації. Засудженим за їх бажанням дозволяється заміняти тривалі побачення короткостроковими, а також тривалі та короткострокові - телефонними розмовами. Порядок надання і проведення побачень та телефонних розмов визначається Правилами внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 28.01.91 р. N 662-XII; законами України від 27.07.94 р. N 137/94-ВР, від 11.01.2001 р. N 2214-III) Стаття 391. Короткострокові виїзди за межі місць позбавлення волі Засудженим, яких тримають у виправно-трудових колоніях загального режиму, колоніях-поселеннях усіх видів і виховно-трудових колоніях, може бути дозволено короткострокові виїзди за межі місць позбавлення волі на строк не більше семи діб, не включаючи час, необхідний для проїзду в обидва кінці (не більше п'яти діб), у зв'язку з винятковими особистими обставинами: смерть або тяжка хвороба близького родича, яка загрожує життю хворого; стихійне лихо, яке завдало значної матеріальної шкоди засудженому або його сім'ї. Засудженим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправно-трудових колоніях, може бути дозволений короткостроковий виїзд за межі колонії для влаштування дітей у родичів, опікунів або в дитячих будинках тривалістю не більше десяти діб без урахування часу перебування в дорозі. Дозвіл на короткостроковий виїзд дається начальником виправно-трудової установи за погодженням з прокурором, з урахуванням особи і поведінки засудженого. Час перебування засудженого поза межами виховно-трудової установи зараховується до строку відбування покарання. Вартість проїзду засудженого оплачується ним особисто або його родичами. За час перебування засудженого за межами виправно-трудової установи заробіток йому не нараховується. Порядок надання засудженим короткострокових виїздів за межі місць позбавлення волі у зв'язку з винятковими особистими обставинами визначається Державним департаментом України з питань виконання покарань за погодженням з Генеральною прокуратурою України. (Доповнено статтею 391 згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 23.03.77 р. N 1850-IX; із змінами, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 15.04.83 р. N 5082-X, від 30.09.85 р. N 1010-XI; законами України від 15.12.92 р. N 2857-XII, від 27.07.94 р. N 137/94-ВР, від 11.12.98 р. N 312-XIV) Стаття 40. Побачення засуджених з адвокатом Для одержання юридичної допомоги засуджені, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, за їх письмовою заявою або за заявою їх близьких родичів чи представників громадськості можуть мати побачення з адвокатом. За бажанням засудженого або адвоката їх побачення у виправно-трудових установах провадяться віч-на-віч. Побачення засуджених з адвокатами до числа побачень, встановленого статтею 39 цього Кодексу, не зараховуються, їх кількість і тривалість не обмежуються. Побачення надається після пред'явлення адвокатом ордера юридичної консультації і документа, що посвідчує його особу. Стаття 41. Одержання засудженими до позбавлення волі посилок, бандеролей і передач Засудженим, яких тримають у виправно-трудових колоніях, дозволяється одержувати протягом року: у колоніях загального режиму - сім посилок (передач), посиленого режиму - шість посилок (передач), суворого і особливого режиму - п'ять посилок (передач). Засудженим, яких тримають у виховно-трудових колоніях, дозволяється одержувати протягом року: у колоніях загального режиму - десять посилок (передач), посиленого режиму - дев'ять посилок (передач). Засудженим, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі в тюрмах, дозволяється одержувати протягом року дві посилки (передачі). Засудженим, незалежно від призначеного їм виду режиму, дозволяється одержання не більш як двох бандеролей на рік, а також придбання без обмеження літератури через книготорговельну мережу. У виправно-трудових колоніях-поселеннях усіх видів кількість посилок, передач і бандеролей, одержуваних засудженими, не обмежується. Перелік продуктів харчування і предметів першої потреби, які дозволяється одержувати засудженим у посилках, бандеролях і передачах, а також порядок приймання та вручення засудженим посилок, бандеролей і передач встановлюються Правилами внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ. (Із змінами, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 23.03.77 р. N 1850-IX, від 27.05.86 р. N 2278-XI, від 28.01.91 р. N 662-XII; законами України від 27.07.94 р. N 137/94-ВР, від 11.01.2001 р. N 2214-III) Стаття 42. Одержання і відправлення засудженими до позбавлення волі грошових переказів Засудженим дозволяється одержувати без обмеження грошові перекази і відправляти грошові перекази родичам, а з дозволу адміністрації виправно-трудової установи і іншим особам. Одержані по переказах гроші зараховуються на особовий рахунок засудженого. Якщо в посилках, бандеролях і листах, що надійшли на ім'я засудженого, будуть виявлені гроші, вони також зараховуються на його особовий рахунок. У виправно-трудових колоніях-поселеннях усіх видів гроші, одержані на ім'я засудженого, видаються йому на руки. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 23.03.77 р. N 1850-IX, від 27.05.86 р. N 2278-XI, від 01.12.87 р. N 4995-XI) Стаття 43. Листування осіб, засуджених до позбавлення волі Засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи без обмеження їх кількості. Листування між перебуваючими у місцях позбавлення волі засудженими, які не є родичами, забороняється. Вручення листів, що надійшли на ім'я засуджених, а також відправлення листів засуджених адресатам провадяться адміністрацією виправно-трудової установи в триденний строк з дня надходження листа чи здачі його засудженим. Якщо засуджений вибув з даної виправно-трудової установи, листи, які надійшли на його ім'я, в триденний строк надсилаються за місцем його перебування. (Із змінами, внесеними згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР від 23.03.77 р. N 1850-IX, від 27.05.86 р. N 2278-XI, від 28.01.91 р. N 662-XII; Законом України від 11.01.2001 р. N 2214-III) Стаття 44. Пропозиції, заяви і скарги осіб, засуджених до позбавлення волі Засуджені мають право звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до державних органів, громадських організацій і до службових осіб. Пропозиції, заяви і скарги засуджених надсилаються відповідно до Правил внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ за належністю і вирішуються у встановленому законом порядку. Пропозиції, заяви і скарги, адресовані Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та прокуророві, переглядові не підлягають і не пізніш як у добовий строк надсилаються за належністю. пізніш як у добовий строк надсилаються за належністю. Про результати розгляду пропозицій, заяв і скарг оголошується засудженим під розписку. (У редакції Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 15.04.83 р. N 5082-X; із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 11.01.2001 р. N 2214-III)
|