Законодавчі акти - Конструкції будинків і споруд. Теплова ізоляція будівель. ДБН В.2.6-31:2006

Л.2 ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ РОЗРАХУНКОВИХ ТЕПЛОФІЗИЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

Для будівельних матеріалів, що не зазначені у таблиці Л.1, розрахункові значення теплофізичних характеристик визначають на підставі експериментальних випробувань з виконанням наступних процедур.
Л.2.1. Теплопровідність матеріалу у сухому та зволоженому стані визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-105 (ГОСТ 7076).
Л.2.2 Випробування проводять із застосуванням випробувального обладнання та засобів вимірювальної техніки:
прилад по визначенню теплопровідності за ДСТУ Б В.2.7-105, з точністю визначення теплопровідності матеріалів ± 3 %; пристрій для зволоження зразків; лабораторні сушильні печі; кліматична камера, що дозволяє задавати температуру повітря у діапазоні від мінус 30 0С до +60 0С з точністю ± 1 0С, ваги, вимірювальні засоби. Усі засоби вимірювань повинні супроводжуватись посвідченнями державної метрологічної повірки у встановленому порядку
Л.2.3 Випробування виконують на зразках, виготовлених відповідно до нормативної технічної документації на ці вироби. Допускається проведення випробувань нових матеріалів на стадії їх розробки за відсутністю комплекту технічної документації.
Відбір зразків здійснюють методом випадкової вибірки. Для випробувань відбирають не менш 5 однотипних зразків.
Випробування виконують на зразках у вигляді прямокутного паралелепіпеда, лицьові грані якого мають форму квадрата з довжиною сторони не менше ніж 250 мм. Товщина зразка може становити від 20 мм до 50 мм. Лицьові грані зразка повинні бути плоскими й паралельними. Відхилення лицьових граней зразка від паралельності не повинне бути більше ніж 0,5 мм. Товщину зразка вимірюють штангенциркулем із похибкою не більше ніж 0,1 мм. Довжину й ширину зразка вимірюють лінійкою з похибкою не більше ніж 0,5 мм.
Зразок висушують до постійної маси при температурі, зазначеній в нормативному документі на матеріал або виріб. Зразок вважається висушеним до постійної маси, якщо різниця між двома послідовними вимірюваннями маси після чергового зважування не перевищує 0,5% за період не менше ніж 0,5 години. До проведення випробувань зразок витримується в ексикаторі з відносною вологістю не більше ніж 20%.
Л.2.4 Визначення теплопровідності матеріалу, λ0і, Вт/(мК), виконують на зразках в сухому їх стані за ДСТУ Б В. 2.7-105. Випробування виконують при середній температурі зразка (25-30)0С.
Визначають масу кожного зразка, m0і, кг, і густину ρ0і, кг/м3.
Визначають характеристики матеріалу в сухому стані:
, (Л.1)
де N- кількість зразків, що випробовувалися;
, (Л.2)
де δλ – сумарна методична та систематична похибка вимірювань, Вт/(мК).
Л.2.5 Визначення розрахункової вологості матеріалу
За наявності у таблиці Л1 аналогічних матеріалів по складу і структурі з матеріалом, що випробується, розрахункові значення вологості, wА, wБ, приймаються відповідно даним для аналогу. За відсутності аналогу проводять експериментальне визначення характеристик wА, wБ, шляхом сорбційного зволоження зразків матеріалу згідно з ГОСТ 24816 послідовно при відносній вологості повітря відповідно 80% та 95%.
Після визначення значень wА (при 80% відносній вологості повітря) та wБ (при 95% відносній вологості повітря) здійснюють зволоження зразка до значень близьких до wА, wБ (у подальшому розрахункові значення wр).
Л.2.6 Масу зразка, до якої його необхідно зволожити, щоб одержати значення, що відповідає wр, визначають за формулою:
mWр = m0 (1+0.01wр), (Л.3)
Здійснюють зволоження зразка на установці, що забезпечує примусове насичення водяною парою або краплинно-повітряною сумішшю. Для цього зразок розташовують у горизонтальному положенні у спеціальному прямокутному коробі таким чином, щоб зразок розділяв його на дві частини. До верхньої частини короба приєднується пилосос, що створює розрідження у цій половині. У нижню половину короба подається краплинно-повітряна суміш або пара. Процедура зволоження становить від 5 до 15 хв. Процедуру зволоження повторюють, перевертаючи зразок до одержання близького до необхідного значення маси mwр.
Примітка При зволоженні волокнистих матеріалів застосовувати краплинно-повітряне зволоження не допускається.
Після досягнення необхідного значення вологості зразок загортають у поліетиленову плівку, що запаюють по всіх гранях, та розміщають на горизонтальній поверхні. Щогодини на протязі 4 годин зразок перевертають із однієї лицьової сторони на іншу. Встановлюють зразок вертикально і витримують на протязі не менш ніж 2 діб для матеріалів на основі мінеральної або скляної вати, для матеріалів з пінопластів – на протязі не менш ніж10 діб, для всіх інших матеріалів – на протязі не менш ніж14 діб, перевертаючи зразок кожну добу.
Процедуру зволоження виконують для всієї вибірки зразків.
Л.2.7 Визначення теплопровідності матеріалу у зволоженому стані при значеннях вологості зразків близьких до розрахункових виконують за ДСТУ Б В.2.7-105 при розрахунковій температурі матеріалу в конструкції за опалювальний період року (+100С). Градієнт температури в зразку під час випробувань не повинен перевищувати 10С/см.
Допускається проведення випробувань при середній температурі зразка +250С.
Л.2.8 За результатами випробувань визначають залежність λ(w) при розрахунковій температурі матеріалу. Відповідно до визначеної залежності λ(w) встановлюють характеристики теплопровідності , матеріалу при wА, wБ.
Л.2.9 Розрахункові значення теплопровідності визначають за формулами:
, , (Л.4)
При проведенні випробувань при середній температурі зразка +250С розрахункові значення теплопровідності визначають за формулами:
, , (Л.5)
де κс - коефіцієнт урахування впливу кліматичної деструкції матеріалів в процесі експлуатації на їх теплопровідність, визначається на підставі експериментальних досліджень матеріалів, при їх відсутності приймається таким, що дорівнює 1,2 для полімерних матеріалів, для волокнистих матеріалів - 1,1, для виробів з природної органічної сировини - 1,05, для інших матеріалів – 1,0;
κм – коефіцієнт урахування впливу якості будівельно-монтажних робіт на зміну теплопровідності матеріалу, для м’яких матеріалів з міцністю на стиск менше ніж 0,035 МПа при 10%-ій деформації приймається рівним 1,1, для матеріалів з міцністю на стиск 0,035 МПа та більше при 10%-ій деформації приймається рівним 1;
κt – коефіцієнт урахування різниці температур при умовах випробувань та розрахункових умовах експлуатації, визначається на підставі експериментальних досліджень або приймається за аналогом по складу і структурі матеріалу.
Л.2.10 Коефіцієнти теплозасвоєння матеріалів, sА sБ при wА, wБ визначаються за формулами:
(Л.8)
(Л.9)
де ρ0 – густина матеріалу, кг/м3,
c0– теплоємкість матеріалу, кДж/(кг К), що визначається за ГОСТ 23250, або приймається за табл.Л1 за аналогом щодо складу і структури матеріалу.

ДОДАТОК М
(обов’язковий)
РОЗРАХУНКОВЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПРИВЕДЕНОГО ОПОРУ ТЕПЛОПЕРЕДАЧІ СВІТЛОПРОЗОРИХ КОНСТРУКЦІЙ ТА ТЕМПЕРАТУРНОГО ПЕРЕПАДУ КОНСТРУКЦІЙ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД КОЕФІЦІЄНТУ СКЛІННЯ

М.1 Приведений опір теплопередачі світлопрозорих огороджувальних конструкцій розраховується за формулою:
(М.1)
де RΣ cп – приведений опір теплопередачі світлопрозорої ділянки, що приймається залежно від характеристик скління (склопакетів) - відстані між шарами скла, виду газонаповнення та ступеня чорноти поверхні скла згідно з табл..М.1, Fсп – площа світлопрозорої частини, м2;
RΣi, Fі – опір теплопередачі та площа і-го непрозорого елементу;
kj – лінійній коефіцієнт теплопередачі, Вт/(м . К), j-го конструктивного непрозорого елементу (імпосту, стулок, рами, ригелів, стійок тощо) світлопрозорої конструкції, що визначаються за И.5 на підставі розрахунків двомірних (тримірних) температурних полів;
Lj, - лінійній розмір, м, j-го конструктивного непрозорого елементу (імпосту, стулок, рами, ригелів, стійок тощо) світлопрозорої конструкції.

Табл.М1 ПРИВЕДЕНИЙ ОПІР ТЕПЛОПЕРЕДАЧІ СКЛОПАКЕТІВ
М2. Температурний перепад, Δtпр, для огороджувальних конструкцій з коефіцієнтом скління не більше ніж 0,18 при визначенні щодо виконання умови за формулою (2) розраховується тільки для непрозорої частини огородження за формулою:
Δtпр = tв – , (М.2)
де τв пр – приведена температура внутрішньої поверхні, 0С, термічно неоднорідної непрозорої конструкції, що розраховується при розрахунковому значенні температури внутрішнього повітря, tв, прийнятому залежно від призначення будинку за додатком Г, і розрахунковому значенні температури зовнішнього повітря, tз, прийнятому залежно від температурної зони експлуатації будинку за додатком Ж, за формулою:
. (М.3)

М.3 Для огороджувальних конструкцій з коефіцієнтом скління 0,18 і більше температурний перепад Δtпр при визначенні виконання умови за формулою (2) розраховується за формулою:
. (М.4)
де , Fн - приведена температура внутрішньої поверхні, 0С, та площа, м2, непрозорої частини огороджувальної конструкції;
Fсп – площа світлопрозорої частини, м2;
- приведена температура внутрішньої поверхні, 0С, світлопрозорої частини огороджувальної конструкції, що розраховується за формулою:
, (М.5)
де τсп Fcп – середня температура внутрішньої поверхні, 0С, та площа, м2, склопакету чи скла;
τj, Fj – середня температура внутрішньої поверхні, 0С, та площа, м2, j-го конструктивного непрозорого елементу (імпосту, стулок, рами, дистанційних рамок склопакету, ригелів, стійок тощо) світлопрозорої конструкції, відповідно.
ДОДАТОК Н
(довідковий)

РОЗРАХУНКОВЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПИТОМИХ ТЕПЛОВИТРАТ НА ОПАЛЕННЯ БУДИНКУ

Н.1 Розрахункове значення питомих тепловитрат на опалення будинку за опалювальний період qбуд, кВт . год/м2 або кВт . год/м3, визначається за формулою:

qбуд = Qрік / Fh або qбуд = Qрік / Vh (Н.1)

де Qрік - витрати теплової енергії на опалення будинку протягом опалювального періоду року, кВт.год, що визначається на підставі результатів енергетичного аудиту будинку або за результатами розрахунків згідно Н.2;
Fh, Vh - опалювана площа або об’єм будинку, м2 або м3, що визначається згідно з положеннями ДБН В.2.2-15, ДБН В.2.2-9, СНиП 2.04.05, а також положеннями Н.3.
Н.2 Розрахункові витрати теплової енергії Qрік визначаються за формулою:

Qрік = [Qk - (Qвн п + Qs)ς] h ., (Н.2)

де Qk - загальні тепловтрати будинку через огороджувальну оболонку будинку, кВт.год, визначаються за формулою:

Qk = χ1KбудDdFΣ. (Н.3)

де χ1 =0,024– розмірний коефіцієнт;
Kбуд - загальний коефіцієнт теплопередачі теплоізоляційної оболонки будинку, Вт/(м2.К), визначається за формулою:

Kбуд = kΣпр +kінф . (Н.4)

де kΣпр - приведений коефіцієнт теплопередачі теплоізоляційної оболонки будинку, Вт/(м2К), що визначається за формулою:

kΣпр = ξ (Fнп/RΣпр нп + Fс/RΣпр сп +Fд/RΣпр д + Fпк/RΣпр пк + Fц/RΣпр ц ) / FΣ (Н.5)

де ξ - коефіцієнт, що враховує додаткові тепловтрати, пов'язані з орієнтацією огороджень по сторонах світу, наявністю кутових приміщень, надходженням холодного повітря через входи в будинок; для житлових будинків ξ = 1,13, для інших будинків ξ = 1,1;
Fнп, Fс, Fд, Fпк, Fц - площа відповідно стін (непрозорих частин), світлопрозорих конструкцій (вікон, ліхтарів) зовнішніх дверей і воріт, покриттів (горищних перекриттів), цокольних перекриттів, огороджень по ґрунту, м2 ;
RΣпр нп, RΣпр сп, RΣпр д, RΣпр пк, RΣпр ц - приведений опір теплопередачі відповідно стін, світлопрозорих конструкцій (вікон, ліхтарів), зовнішніх дверей і воріт, покриттів (горищних перекриттів), цокольних перекриттів, м2oC/Вт; підлог по ґрунту – з урахуванням їх поділу на зони із значенням опору теплопередачі;
FΣ – внутрішня загальна площа огороджувальних конструкцій частини будинку, що опалюється з урахуванням покриття (перекриття) верхнього поверху й перекриття підлоги нижнього опалювального приміщення, м2;
kінф - умовний коефіцієнт теплопередачі огороджувальних конструкцій будинку, Вт/(м2∙К), що враховує тепловтрати за рахунок інфільтрації та вентиляції, визначається за формулою:

kінф = χ2cnобυvVhγз  η / FΣ, (Н.6)

де χ2 =0,278 – розмірний коефіцієнт;
c - питома теплоємність повітря, приймається рівною 1 кДж/(кг∙К);
nоб - середня кратність повітрообміну будинку за опалювальний період, год-1, що визначається експериментально або приймається за нормами проектування будинків: для приміщень житлових будинків – за вимогами ДБН В.2.2-15-2005; для приміщень громадських будинків – за вимогами ДБН В.2.2-15-2005; для інших будинків – згідно вимог СНиП 2.04.05 та відповідних норм;
υv - коефіцієнт зниження об’єму повітря у будинку, яким враховується наявність внутрішніх огороджувальних конструкцій. При відсутності точних даних приймається υv = 0,85;
Vh - те саме, що у формулі (Н.1), м3;
γз - середня густина повітря, що поступає до приміщення за рахунок інфільтрації та вентиляції, кг/м3, визначається за формулою:

γз = 353 / [273 +0,5(tв +tоп з )] , (Н.7)

де tв - розрахункова температура внутрішнього повітря приміщень будинків, що визначається за табл. Г2, oC;
tоп з - середня температура зовнішнього повітря за опалювальний період, oC, що визначається за СНиП 2.01.01;
η- коефіцієнт обліку впливу зустрічного теплового потоку в огороджувальних конструкціях, що приймається рівним 0,7 - для стиків панелей стін, а також багатостулкових вікон, 0,8 – для двостулкових вікон і балконних дверей, 1,0 - для одностулкових вікон і балконних дверей; при цьому коефіцієнт η приймається по найбільшому значенню єдиним для всього будинку.
FΣ - те саме, що у формулі (Н.1);
Dd – кількість градусо-діб опалювального періоду, що визначається залежно від температурної зони експлуатації будинку, що приймається згідно з додатком В. Для І температурної зони приймається Dd = 3750 0С . діб, для ІІ температурної зони приймається Dd = 3250 0С . діб, для ІІІ температурної зони приймається Dd = 2750 0С . діб, для ІV температурної зони приймається Dd = 2250 0С . діб;
Qвн п - побутові теплонадходження протягом опалювального періоду, кВт, що визначаться за СНиП 2.04.05;
Qs – теплові надходження через вікна від сонячної радіації протягом опалювального періоду, кВт . год, для чотирьох фасадів будинків, орієнтованих за чотирма сторонами світу - північ (Пн), схід (С), південь (Пд) і захід (З), або за проміжними напрямками (північно-захід (ПнЗ), північно-схід (ПнС), південо-схід (ПдС) і південо-захід (ПдЗ), визначаються за формулою:

Qs I = ζв εв (FПнIПн + FСIС + FПдIПд + FЗIЗ) + ζз л εз л Fл Iг. (Н.8)

де ζв , ζз л - коефіцієнти, що враховують затінення світлового прорізу відповідно вікон і зенітних ліхтарів непрозорими елементами заповнення, що приймаються за табл.Н.1;
εв, εз л - коефіцієнти відносного проникнення сонячної радіації відповідно для світлопропускаючих заповнень вікон і зенітних ліхтарів, що приймаються за паспортними даними відповідних світлопрозорих конструкцій або за табл.Н.1; мансардні вікна з кутом нахилу заповнень до обрію 45o і більше варто вважати як вертикальні вікна, з кутом нахилу менш 45o - як зенітні ліхтарі;
FПн , FС , FПд , FЗ - площа світлових прорізів фасадів будинку, відповідно орієнтованих за чотирма напрямами світу, м2;
Fл - площа світлових прорізів зенітних ліхтарів будинку, м2;
IПн , IС, IПд , IЗ - середня величина сонячної радіації за опалювальний період, що поступає на вертикальні поверхні, при дійсних умовах хмарності, відповідно орієнтовані за чотирма фасадами будинку, кВт . год /м2 (для проміжних орієнтирів фасадів будинків, що відрізняються від напрямків на Пн, Пд, З, С, (ПнЗ, ПнС, ПдЗ, і ПдС) величину сонячної радіації треба визначати за інтерполяцією).
Iг - середня величина сонячної радіації за опалювальний період на горизонтальну поверхню при дійсних умовах хмарності, кВт . год/м2;
Таблиця Н.1 – Значення коефіцієнтів затінення світлового прорізу ζв и ζз л і відносного проникнення сонячної радіації, εв і εз л, відповідно вікон і зенітних ліхтарів
Заповнення світлового прорізу Коефіцієнти ζв і ζз л ; εв і εл
при дерев'яних або ПВХ плетіннях при алюмінієвих плетіннях
ζв і ζз л εв і εз л ζв і ζз л εв і εз л
Подвійне скління з селективним і покриттям на внутрішньому склі:

однокамерні склопакети в одинарних плетіннях

подвійне скління в спарених плетіннях

подвійне скління в роздільних
плетіннях

Потрійне скління із звичайного
скла в окремо-спарених плетіннях

Однокамерні склопакети й одинарне скління у роздільних плетіннях

Однокамерний склопакет із селективним покриттям і одинарне скління у роздільних плетіннях

Двокамерні склопакети із селективним покриттям на внутрішньому склі й в одинарному плетінні
 - коефіцієнт, що враховує здатність огороджувальних конструкцій приміщень будинків акумулювати або віддавати тепло, що визначається за положеннями ДБН В.2.5-24; при відсутності точних даних слід приймати  = 0,8;
ς - коефіцієнт авторегулювання подавання тепла в системах опалення; рекомендовані значення: ς = 1,0 - в однотрубній системі з термостатами та з пофасадним авторегулюванням на індивідуальні теплові пункти (ІТП) або поквартирним горизонтальним розведенням; ς = 0,95 - у двохтрубній системі опалення з термостатами та з центральним авторегулюванням на ІТП; ς = 0,9 - в однотрубній системі з термостатами та з центральним авторегулюванням на ІТП, а також у двухтрубній системі опалення з термостатами і без авторегулювання на ІТП; ς = 0,85 - в однотрубній системі опалення з термостатами і без авторегулювання на ІТП; ς = 0,7 - у системі без термостатів та з центральним авторегулюванням на ІТП з коригуванням за температурою внутрішнього повітря; ς= 0,5 - у системі без термостатів та без авторегулювання на ІТП (регулювання центральне в ІТП або котельні);
h - коефіцієнт, що враховує додаткове теплоспоживання системою опалення, пов'язане з дискретністю номінального теплового потоку номенклатурного ряду опалювальних приладів і додатковими тепловтратами через зарадіаторні ділянки огороджень, тепловтратами трубопроводів, що проходять через неопалювані приміщення: для багатосекційних та інших протяжних будинків h = 1,13, для будинків баштового типу h = 1,11.
Н.3 Опалювана площа будинку визначається як площа поверхів (у тому числі й мансардного, опалювального цокольного й підвального) будинку, яка вимірюється у межах внутрішніх поверхонь зовнішніх стін, що включає площу, яку займають перегородки і внутрішні стіни. При цьому площа сходових клітин і ліфтових шахт включається до площі поверху.
В опалювану площу будинку не включаються площі теплих горищ і підвалів, неопалюваних технічних поверхів, підвалу (підпілля), холодних неопалюваних веранд, неопалюваних сходових клітин, а також холодного горища або його частини, не зайнятої під мансарду.
Для підземних автостоянок опалюваний об’єм обмежується перекриттям над автостоянкою.
Н.3.1 При визначенні площі мансардного поверху враховується площа з висотою до похилої стелі 1,2 м при нахилі 30о до обрію; 0,8 м - при 45о - 60о; при 60о і більше - площа вимірюється до плінтусу.
Н.3.2 Площа житлових приміщень будинку визначається як сума площ усіх спільних кімнат (віталень) і спалень.
Н.3.3 Загальна площа зовнішніх стін (з обліком віконних і дверних прорізів) визначається як добуток периметра зовнішніх стін по внутрішній поверхні на внутрішню висоту будинку, що вимірюється від поверхні підлоги першого поверху до поверхні стелі останнього поверху з урахуванням площі віконних і дверних укосів глибиною від внутрішньої поверхні стіни до внутрішньої поверхні віконного або дверного блоку. Сумарна площа вікон визначається по розмірах прорізів у світлі. Площа зовнішніх стін (непрозорої частини) визначається як різниця загальної площі зовнішніх стін і площі вікон і зовнішніх дверей.
Н.3.4 Площа горизонтальних зовнішніх огороджувальних конструкцій (покриття, горищного й цокольного перекриття) визначається як площа поверху будинку (у межах внутрішніх поверхонь зовнішніх стін). При похилих поверхнях стель останнього поверху площа покриття, горищного перекриття визначається як площа внутрішньої поверхні стелі.