1. ВООЗ визнала найкращою системою медичного обслуговування систему організації охорони здоров’я у:
а) Німеччині;
б) Франції;
в) Кубі;
г) США;
2. З яких фінансових джерел проводиться оплата медичного обслуговування у Франції:
а) із фонду соціального медичного страхування;
б) за рахунок добровільного медичного страхування;
в) за рахунок соціального страхування –75%; за рахунок добровільного страхування – 25%;
г) із фонду соціального медичного страхування – 50%, за рахунок пацієнта – 50%.
3. За рахунок яких заходів упроваджується автономізація закладів охорони здоров’я у Великобританії?
а) упровадження принципів підприємництва в діяльність державних лікувально-профілактичних закладів;
б) наділення лінійних менеджерів широкими повноваженнями;
в) державне регулювання діяльності провайдерів;
г) створення наглядацьких рад при закладах охорони здоров’я.
4. У Великобританії система охорони здоров’я є переважно:
а) приватною;
б) державною;
в) відомчою;
г) страховою
5. Для канадської системи медичного страхування Медікер не відносяться наступні принципи розподілу коштів на медичну допомогу:
а) забезпечення медичною допомогою всіх громадян і тих, хто має право на проживання в країні;
б) надання безоплатної медичної допомоги тільки малозабезпеченим прошаркам населення;
в) проведення взаєморозрахунків за медичні послуги, отримані у лікарнях Канади;
г) державне управління неприбутковими провінційними системами медичного страхування.
6. Загальна державна стратегія в галузі охорони здоров’я у Швеції полягає у:
а) пріоритеті охорони здоров’я при розподілі державних фінансових ресурсів, довгостроковій політиці покращення здоров’я нації;
б) розширенні мережі районних лікарень;
в) розширенні приватного сектора охорони здоров’я;
г) поєднанні соціального та добровільного медичного страхування.
7. Програма “Медікер” у США передбачає державну медичну допомогу особам:
а) новонародженим та дітям до 14 років;
б) державним службовцям, ветеранам війни у В’єтнамі, особовому складу збройних сил;
в) малозабезпеченим прошаркам населення;
г) особам та членам їх сім’ї, які досягли 65-річного віку; інвалідам; хворим, які мають ниркову недостатність.
8. З яких джерел фінансується програма “Медікер” у США:
а) із загальних надходжень у державний бюджет;
б) за рахунок добровільного страхового внеску;
в) за рахунок податків працюючого населення; із загальних надходжень; із податків на прибуток;
г) із податку на прибуток та страхового внеску роботодавців.
9. Програма “Медікейт” у США передбачає державну медичну допомогу наступним категоріям населення:
а) новонародженим та дітям до 14 років;
б) державним службовцям, ветеранам війни у В’єтнамі, особовому складу збройних сил;
в) малозабезпеченим прошаркам населення;
г) особам та членам їх сім’ї, які досягли 65-річного віку; інвалідам; хворим, які мають ниркову недостатність.
10. Які з перелічених принципів не характерні для системи охорони здоров’я Великобританії?
а) пріоритетна участь держави у витратах на охорону здоров’я;
б) професійна незалежність лікарів;
в) сплата населенням спеціального податку у разі захворювання;
г) сплата населенням спеціального податку незалежно від стану здоров’я.
11. До шляхів реформування національної системи охорони здоров’я Великобританії відносяться:
а) упорядкування системи управління та планування; розширення приватної практики;
б) розширення системи добровільного медичного страхування;
в) розширення мережі державних лікувально-профілактичних закладів; зниження поточних витрат на надання медичної допомоги;
г) розширення соціальної допомоги хворим.
12. До основних завдань ВООЗ відносять:
а) організація поза лікарняної медичної допомоги, соціально-правова допомога;
б) координація міжнародного співробітництва в галузі охорони здоров’я; сприяння в організації та реформуванні галузі; допомога у боротьбі із захворюваннями;
в) організація благодійної допомоги, санітарна охорона державних кордонів;
г) допомога у будівництві закладів охорони здоров’я.
13. До основних критеріїв ефективності діяльності служб медико-санітарної допомоги відносять:
а) забезпеченість лікарняними ліжками;
б) розвиток управлінської інфраструктури;
в) показники здоров’я населення; доступність медичної допомоги; економічна ефективність лікувально-профілактичних заходів;
г) упровадження нової системи планування в галузі охорони здоров’я.
14. В Німечинні існують наступні види лікарняних кас:
а) лікарняні спеціалізовані каси; загальні каси;
б) загальна лікарняна каса міста, лікарняні фахові каси;
в) лікарняні каси системи обов’язкового соціального медичного страхування;
г) лікарняні каси в залежності від стану здоров’я пацієнта та від величини його особистих внесків.
15. До загальних принципів обов’язкового медичного страхування в Німеччині відносяться:
а) солідарності і субсідіарності;
б) отримання медичної допомоги в залежності від внесених страхових внесків;
в) гарантія надання медичної допомоги при гострих захворюваннях та нещасних випадках;
г) страхування керованих послуг.
16. За які категорії польських громадян страхові внески сплачує держава?
а) за працівників сільського господарства, безробітних, дітей-сиріт, інвалідів;
б) за працівників сільського господарства; за осіб, які не мають прибутків; інвалідів;
в) за пенсіонерів, безробітних, дітей-сиріт, інвалідів;
г) за пенсіонерів, безробітних, інвалідів.
17. За яким принципом здійснюється оплата медичних послуг у Польщі:
а) за кількістю закріплених за лікарем пацієнтів;
б) за фактично наданим обсягом медичних послуг;
в) за тарифною ставкою;
г) в залежності від кваліфікаційної категорії лікаря.
18. Які види медичного страхування проваджено у Російській Федерації?
а) добровільне медичне страхування;
б) соціальне та добровільне медичне страхування;
в) страхування життя;
г) добровільне медичне страхування та страхування життя.
19. З яких розділів складається Міжнародний кодекс медичної етики?
а) загальні обов’язки лікаря; види діяльності, які є неетичними; етичні обов’язки лікаря; відношення лікаря до пацієнтів та до колег;
б) загальні обов’язки лікаря; лікарська таємниця;
в) загальні обов’язки лікаря;
г) відношення лікаря до пацієнтів та до колег.
20. На Кабінет Міністрів покладено наступні задачі в реалізації державної політики охорони здоров’я:
а) гарантування права громадян на охорону здоров’я;
б) організація розробки та здійснення комплексних та цільових загальнодержавних програм;
в) здійснення державного контролю та нагляду за станом охорони здоров’я;
г) визначення єдиних державних стандартів.
21. Президент України:
а) виступає гарантом права громадян на охорону здоров’я;
б)організує розробку та здійснення комплексних та цільових загальнодержавних програм;
в) здійснює державний контроль та нагляд за станом охорони здоров’я;
г) визначає єдині державні стандарти надання медичної допомоги.
22. До основних принципів первинної лікувально-профілактичної допомоги відносяться:
а) солідарність і субсідіарність;
б) кваліфікованість; оперативність; доступність;
в) гарантія надання медичної допомоги при гострих захворюваннях та нещасних випадках;
г) керованість надання медичних послуг.
23. Управління закладами первинної ланки національної системи охорони здоров’я здійснюють:
а) міські управління охорони здоров’я виконавчих комітетів міської Ради, головні лікарі центральних районних (міських) лікарень;
б) міські управління охорони здоров’я виконавчих комітетів міської Ради, головні лікарі центральних районних (міських) лікарень; управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації;
в) міські управління охорони здоров’я виконавчих комітетів міської Ради, управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації;
г) міські управління охорони здоров’я виконавчих комітетів міської Ради; управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації; Міністерство охорони здоров’я.
24. Управління спеціалізованої (вторинної) ланки національної системи охорони здоров’я здійснюють:
а) міські управління охорони здоров’я виконавчих комітетів міської Ради, головні лікарі центральних районних (міських) лікарень;
б) міські управління охорони здоров’я виконавчих комітетів міської Ради, головні лікарі центральних районних (міських) лікарень; управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації;
в) міські управління охорони здоров’я виконавчих комітетів міської Ради, управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації;
г) міські управління охорони здоров’я виконавчих комітетів міської Ради; управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації; Міністерство охорони здоров’я.
25. Управління високо спеціалізованої (третинної) ланки національної системи охорони здоров’я здійснюють:
а) міські управління охорони здоров’я виконавчих комітетів міської Ради, головні лікарі центральних районних (міських) лікарень;
б) міські управління охорони здоров’я виконавчих комітетів міської Ради, головні лікарі центральних районних (міських) лікарень; управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації;
в) міські управління охорони здоров’я виконавчих комітетів міської Ради, управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації;
г) міські управління охорони здоров’я виконавчих комітетів міської Ради; управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації; Міністерство охорони здоров’я.
26. Для реорганізації системи охорони здоров’я з метою раціонального використання ресурсів необхідно:
а) здійснювати оплату праці медичних працівників за твердими ставками;
б) реформувати первинну медико-санітарну допомогу, залучати додаткові фінансові ресурси;
в) зменшити мережу закладів охорони здоров’я;
г) відмінити Статтю 49 Конституції України.
27. Акредитації підлягають:
а) державні заклади охорони здоров’я;
б) державні та комунальні заклади охорони здоров’я;
в) усі заклади охорони здоров’я незалежно від форми власності;
г) приватні заклади охорони здоров’я.
28. Акредитація закладів охорони здоров’я проводиться:
а) 1 раз на три роки;
б) кожний рік;
в) 1 раз на 5 років;
г) в залежності від форми власності закладу охорони здоров’я.
29. Акредитацію лікувально-профілактичних закладів проводить:
а) міські управління охорони здоров’я виконавчих комітетів міської Ради, головні лікарі центральних районних (міських) лікарень;
б) Головна акредитацій на комісія при МОЗ України; акредитацій ні комісії при МОЗ АРК., обласних управліннях охорони здоров’я, Київської та Севастопольської міських адміністраціях;
в) акредитаційні комісії при МОЗ АРК, обласних управліннях охорони здоров’я, Київської та Севастопольської міських адміністраціях;
г) Головна акредитаційна комісія при МОЗ України.
