Статистика
Онлайн всього: 11 Гостей: 11 Користувачів: 0
|
 |
Шпаргалки! - Медичний та фармацевтичний менеджмент (Тестові завдання) |
Пошук по сайту
Пошук по сайту
|
Головна » Шпаргалки! - Медичний та фармацевтичний менеджмент (Тестові завдання)
1. ВООЗ визнала найкращою системою медичного обслуговування систему організації охорони здоров’я у: а) Німеччині; б) Франції; в) Кубі; г) США;
2. З яких фінансових джерел проводиться оплата медичного обслуговування у Франції: а) із фонду соціального медичного страхування; б) за рахунок добровільного медичного страхування; в) за рахунок соціального страхування –75%; за рахунок добровільного страхування – 25%; г) із фонду соціального медичного страхування – 50%, за рахунок пацієнта – 50%.
3. За рахунок яких заходів упроваджується автономізація закладів охорони здоров’я у Великобританії? а) упровадження принципів підприємництва в діяльність державних лікувально-профілактичних закладів; б) наділення лінійних менеджерів широкими повноваженнями; в) державне регулювання діяльності провайдерів; г) створення наглядацьких рад при закладах охорони здоров’я.
4. У Великобританії система охорони здоров’я є переважно: а) приватною; б) державною; в) відомчою; г) страховою
5. Для канадської системи медичного страхування Медікер не відносяться наступні принципи розподілу коштів на медичну допомогу: а) забезпечення медичною допомогою всіх громадян і тих, хто має право на проживання в країні; б) надання безоплатної медичної допомоги тільки малозабезпеченим прошаркам населення; в) проведення взаєморозрахунків за медичні послуги, отримані у лікарнях Канади; г) державне управління неприбутковими провінційними системами медичного страхування.
6. Загальна державна стратегія в галузі охорони здоров’я у Швеції полягає у: а) пріоритеті охорони здоров’я при розподілі державних фінансових ресурсів, довгостроковій політиці покращення здоров’я нації; б) розширенні мережі районних лікарень; в) розширенні приватного сектора охорони здоров’я; г) поєднанні соціального та добровільного медичного страхування.
7. Програма “Медікер” у США передбачає державну медичну допомогу особам: а) новонародженим та дітям до 14 років; б) державним службовцям, ветеранам війни у В’єтнамі, особовому складу збройних сил; в) малозабезпеченим прошаркам населення; г) особам та членам їх сім’ї, які досягли 65-річного віку; інвалідам; хворим, які мають ниркову недостатність.
8. З яких джерел фінансується програма “Медікер” у США: а) із загальних надходжень у державний бюджет; б) за рахунок добровільного страхового внеску; в) за рахунок податків працюючого населення; із загальних надходжень; із податків на прибуток; г) із податку на прибуток та страхового внеску роботодавців.
9. Програма “Медікейт” у США передбачає державну медичну допомогу наступним категоріям населення: а) новонародженим та дітям до 14 років; б) державним службовцям, ветеранам війни у В’єтнамі, особовому складу збройних сил; в) малозабезпеченим прошаркам населення; г) особам та членам їх сім’ї, які досягли 65-річного віку; інвалідам; хворим, які мають ниркову недостатність.
10. Які з перелічених принципів не характерні для системи охорони здоров’я Великобританії? а) пріоритетна участь держави у витратах на охорону здоров’я; б) професійна незалежність лікарів; в) сплата населенням спеціального податку у разі захворювання; г) сплата населенням спеціального податку незалежно від стану здоров’я. 11. До шляхів реформування національної системи охорони здоров’я Великобританії відносяться: а) упорядкування системи управління та планування; розширення приватної практики; б) розширення системи добровільного медичного страхування; в) розширення мережі державних лікувально-профілактичних закладів; зниження поточних витрат на надання медичної допомоги; г) розширення соціальної допомоги хворим.
12. До основних завдань ВООЗ відносять: а) організація поза лікарняної медичної допомоги, соціально-правова допомога; б) координація міжнародного співробітництва в галузі охорони здоров’я; сприяння в організації та реформуванні галузі; допомога у боротьбі із захворюваннями; в) організація благодійної допомоги, санітарна охорона державних кордонів; г) допомога у будівництві закладів охорони здоров’я.
13. До основних критеріїв ефективності діяльності служб медико-санітарної допомоги відносять: а) забезпеченість лікарняними ліжками; б) розвиток управлінської інфраструктури; в) показники здоров’я населення; доступність медичної допомоги; економічна ефективність лікувально-профілактичних заходів; г) упровадження нової системи планування в галузі охорони здоров’я.
14. В Німечинні існують наступні види лікарняних кас: а) лікарняні спеціалізовані каси; загальні каси; б) загальна лікарняна каса міста, лікарняні фахові каси; в) лікарняні каси системи обов’язкового соціального медичного страхування; г) лікарняні каси в залежності від стану здоров’я пацієнта та від величини його особистих внесків.
15. До загальних принципів обов’язкового медичного страхування в Німеччині відносяться: а) солідарності і субсідіарності; б) отримання медичної допомоги в залежності від внесених страхових внесків; в) гарантія надання медичної допомоги при гострих захворюваннях та нещасних випадках; г) страхування керованих послуг.
16. За які категорії польських громадян страхові внески сплачує держава? а) за працівників сільського господарства, безробітних, дітей-сиріт, інвалідів; б) за працівників сільського господарства; за осіб, які не мають прибутків; інвалідів; в) за пенсіонерів, безробітних, дітей-сиріт, інвалідів; г) за пенсіонерів, безробітних, інвалідів.
17. За яким принципом здійснюється оплата медичних послуг у Польщі: а) за кількістю закріплених за лікарем пацієнтів; б) за фактично наданим обсягом медичних послуг; в) за тарифною ставкою; г) в залежності від кваліфікаційної категорії лікаря.
18. Які види медичного страхування проваджено у Російській Федерації? а) добровільне медичне страхування; б) соціальне та добровільне медичне страхування; в) страхування життя; г) добровільне медичне страхування та страхування життя.
19. З яких розділів складається Міжнародний кодекс медичної етики? а) загальні обов’язки лікаря; види діяльності, які є неетичними; етичні обов’язки лікаря; відношення лікаря до пацієнтів та до колег; б) загальні обов’язки лікаря; лікарська таємниця; в) загальні обов’язки лікаря; г) відношення лікаря до пацієнтів та до колег.
20. На Кабінет Міністрів покладено наступні задачі в реалізації державної політики охорони здоров’я: а) гарантування права громадян на охорону здоров’я; б) організація розробки та здійснення комплексних та цільових загальнодержавних програм; в) здійснення державного контролю та нагляду за станом охорони здоров’я; г) визначення єдиних державних стандартів. 21. Президент України: а) виступає гарантом права громадян на охорону здоров’я; б)організує розробку та здійснення комплексних та цільових загальнодержавних програм; в) здійснює державний контроль та нагляд за станом охорони здоров’я; г) визначає єдині державні стандарти надання медичної допомоги.
22. До основних принципів первинної лікувально-профілактичної допомоги відносяться: а) солідарність і субсідіарність; б) кваліфікованість; оперативність; доступність; в) гарантія надання медичної допомоги при гострих захворюваннях та нещасних випадках; г) керованість надання медичних послуг.
23. Управління закладами первинної ланки національної системи охорони здоров’я здійснюють: а) міські управління охорони здоров’я виконавчих комітетів міської Ради, головні лікарі центральних районних (міських) лікарень; б) міські управління охорони здоров’я виконавчих комітетів міської Ради, головні лікарі центральних районних (міських) лікарень; управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації; в) міські управління охорони здоров’я виконавчих комітетів міської Ради, управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації; г) міські управління охорони здоров’я виконавчих комітетів міської Ради; управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації; Міністерство охорони здоров’я.
24. Управління спеціалізованої (вторинної) ланки національної системи охорони здоров’я здійснюють: а) міські управління охорони здоров’я виконавчих комітетів міської Ради, головні лікарі центральних районних (міських) лікарень; б) міські управління охорони здоров’я виконавчих комітетів міської Ради, головні лікарі центральних районних (міських) лікарень; управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації; в) міські управління охорони здоров’я виконавчих комітетів міської Ради, управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації; г) міські управління охорони здоров’я виконавчих комітетів міської Ради; управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації; Міністерство охорони здоров’я. 25. Управління високо спеціалізованої (третинної) ланки національної системи охорони здоров’я здійснюють: а) міські управління охорони здоров’я виконавчих комітетів міської Ради, головні лікарі центральних районних (міських) лікарень; б) міські управління охорони здоров’я виконавчих комітетів міської Ради, головні лікарі центральних районних (міських) лікарень; управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації; в) міські управління охорони здоров’я виконавчих комітетів міської Ради, управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації; г) міські управління охорони здоров’я виконавчих комітетів міської Ради; управління охорони здоров’я обласної державної адміністрації; Міністерство охорони здоров’я.
26. Для реорганізації системи охорони здоров’я з метою раціонального використання ресурсів необхідно: а) здійснювати оплату праці медичних працівників за твердими ставками; б) реформувати первинну медико-санітарну допомогу, залучати додаткові фінансові ресурси; в) зменшити мережу закладів охорони здоров’я; г) відмінити Статтю 49 Конституції України.
27. Акредитації підлягають: а) державні заклади охорони здоров’я; б) державні та комунальні заклади охорони здоров’я; в) усі заклади охорони здоров’я незалежно від форми власності; г) приватні заклади охорони здоров’я.
28. Акредитація закладів охорони здоров’я проводиться: а) 1 раз на три роки; б) кожний рік; в) 1 раз на 5 років; г) в залежності від форми власності закладу охорони здоров’я.
29. Акредитацію лікувально-профілактичних закладів проводить: а) міські управління охорони здоров’я виконавчих комітетів міської Ради, головні лікарі центральних районних (міських) лікарень; б) Головна акредитацій на комісія при МОЗ України; акредитацій ні комісії при МОЗ АРК., обласних управліннях охорони здоров’я, Київської та Севастопольської міських адміністраціях; в) акредитаційні комісії при МОЗ АРК, обласних управліннях охорони здоров’я, Київської та Севастопольської міських адміністраціях; г) Головна акредитаційна комісія при МОЗ України.
|
|
|